Екологічно-правовий статус людини громадянина, Детальна інформація

• права та обов'язки людини з охорони й використання ландшафтів, курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон.

III. Екологічно-правовий статус людини в галузі екологічної безпеки включає:

• права та обов'язки людини у сфері забезпечення загальної екологічної безпеки;

• права та обов'язки людини у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення;

• права та обов'язки людини в умовах надзвичайних екологічних ситуацій;

• правовий статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• права та обов'язки людини в галузі ядерної енергії та радіаційної безпеки;

• права і обов'язки людини при поводженні з радіаційними та іншими відходами;

• права і обов'язки людини в галузі безпеки продуктів харчування та продовольчої сировини;

• права та обов'язки людини при застосуванні пестицидів, агрохімікатів і засобів захисту рослин.

IV. Екологічно-правовий статус людини в зарубіжних країнах і в міжнародних відносинах включає:

• екологічно-правовий статус людини в Росії та інших країнах — членах СНД, членів Ради Європи, Європейського Союзу;

• екологічно-правовий статус людини в окремих європейських країнах і країнах інших континентів;

• міжнародний екологічно-правовий статус людини.

Такий поділ екологічно-правового статусу людини на інші спеціальні та особливі правові статуси в різних галузях і сферах екологічної діяльності дає змогу аналізувати й виявляти особливості повноважень людини в найрізноманітніших напрямах і видах екологічної діяльності, знаходити проблеми, які ще не розв'язано в правовому відношенні, формулювати пропозиції стосовно ефективності екологічної культури, правосвідомості й дотримання екологічного правопорядку в кожній країні.

У сучасних умовах екологічні права людини та громадянина в Україні, правовий захист і гарантії їх здійснення, а також обов'язки в екологічній сфері є складовою загального конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. У свою чергу, вони мають самостійну систему, яка складається з конституційних норм, загальних екологічних норм і правил, а також із прав, обов'язків щодо охорони та раціонального використання окремих природних ресурсів і територій.

Провідне місце в системі екологічних прав і свобод людини належить конституційним нормам, які порівняно з іншими нормами права мають вищу юридичну силу (ст. 8). Насамперед це передбачені Конституцією права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на відшкодування завданої шкоди та інформацію про стан довкілля, якість продуктів харчування і предметів побуту (ст. 50), право користуватися природними об'єктами права власності народу (ст. 13), у тому числі право власності на землю (ст. 14), конституційний обов'язок кожної людини не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані їй збитки (ст. 66).

Екологічні норми, які встановлюють найбільш загальні права людини, їх захист і гарантії здійснення, а також основні обов'язки в екологічній сфері передбачено насамперед у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. (розд. 2, ст. 9—12). Зокрема, цим законом передбачено право кожного громадянина України на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище; одержання екологічної освіти; здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; одержання повної та достовірної інформації про стан навколишнього середовища та його вплив на здоров'я населення; об'єднання в громадські природоохоронні формування; подання до суду позовів про відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище; участь у розробці та здійсненні природоохоронних заходів, проведенні громадської екологічної експертизи, обговоренні законопроектів і матеріалів щодо екологічних проблем (ст. 9).

Закон передбачає також гарантії забезпечення екологічних прав громадян (ст. 10) і встановлює обов'язки громадян у цій галузі (ст. 12) берегти природу, здійснювати діяльність з додержанням екологічних вимог, не порушувати екологічні права інших суб'єктів тощо. Права та обов'язки громадян щодо охорони і раціонального використання окремих природних ресурсів передбачаються в законодавчих актах природоресурсового і природоохоронного права та в законодавстві в галузі екологічної безпеки.

Так, права і обов'язки в галузі використання, охорони і відтворення земель передбачено в актах земельного права. Зокрема, права і обов'язки власників землі та землекористувачів, захист і гарантії їхніх прав зазначено в гл. 6 Земельного кодексу України.

Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:

• господарювати самостійно на землі;

• укладати договір застави з установами, які надають кредит;

• власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;

• використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;

• зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі й споруди за погодженням із сільською, селищною, міською радами;

• власності на посіви й посадки сільськогосподарських культур і насаджень;

• одержувати від нового власника землі, землекористувача або місцевої ради компенсацію за підвищення родючості землі у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.

Поряд з наданими правами власники земельних ділянок і землекористувачі мають обов'язки землекористувачів:

• забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання;