Розвиток лізингу в Україні, формування лізингового ринку, Детальна інформація
Розвиток лізингу в Україні, формування лізингового ринку
зацікавленість сторін;
майнова відповідальність за невиконання;
обов’язковість виконання;
захист слабкої сторони.
В залежності від виду лізингу структура договіру може змінюватися, однак будь-який лізинговий контракт має включати в себе наступні пункти:
преамбула;
предмет договіру;
права і обов’язки сторін;
умови поставки об’єкту використання і розрахунків;
ризики, гарантії і відповідальність сторін;
право власності і право використання майна;
страхування майна;
форс-мажорні обставини;
загальні положення;
строк дії договіру;
реквізити сторін;
підписи і місцезнаходження сторін;
додатки.
Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в ньому строку. Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію і отримання від постачальника лізингодавцем рахунків за поставлену продукцію, останній зобов’язується виконати одну із основних своїх функцій в лізингових відносинах – провести оплату загальної вартості поставки.
Якщо під час приймання обладнання виявлено дефекти, які можна усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті прийняття в експлуатацію. При цьому в акті вказується термін, не пізніше якого постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Якщо він цього не зробить, то лізингодавець може вимагати заміни об’єкта лізингу. Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу рстанньому розірвати договір купівлі-продажу обладнання. У разі наявності дефектів, що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися приймати обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця. Якщо лізингоодержувач незалежно від можливих чинників не прийняв у зазначені в договорі строки майно і не заявив, що відмовляється його прийняти через наявні недоліки, які не можна усунути, майно вважається прийнятим.
Таким чином, підписання акту є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту розпочинається дія лізингового договору і на лізингоодержувача переходять деякі права і обов’язки, а саме:
- лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зовов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;
- ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;
- всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред’явити претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.
У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачеві сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна. Передача лізингоодержувачем своїх прав та обов’язків третій стороні дозволяється лише при згоді лізингодавця.
В лізинговому договорі вказуються умови доставки обладнання і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із його транспортуванням до місця доставки, монтажем, пуском і налагодженням. Спеціальний розділ договору має бути присвячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізигових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затримці платежів.
У договорі лізингу має бути зазначено, що право власності на майно протягом дії договору належить лізингодавцеві. Лізингоодержувач має виключне право користувача об’єктом лізингу і доходи, отримані в результаті використання майна, належать йому.
Лізингова угода має обов’язково містити розділ ( чи підрозділ) про страхування. При цьому лізингоодержувач виступає як страхувальник, а власник ( лізингодавець) – як застрахований, або правонаступник. Контроль за виконанням умов як лізингової угоди, так і договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом із страхувальником. Це дає змогу аналізувати хід виконання лізингової угоди, вчасно вносити корективи у дії лізингоодержувача, допомагаючи йому за непередбачуваних обставин уникати суттєвого збільшення ризику.
Крім того, в договорі вказується характер лізингових ризиків, які можуть виникнути при експлуатації об’єкта лізингу, і дії сторін при відшкодуванні можливих втрат. Договором можуть бути передбачені також домовленості про подання лізингодавцеві фінансової звітності та іншої інформації, можливість інспекторських перевірок у будь-який слушний час і таке інше.
Усі суперечності між суб’єктами лізингової угоди, що не можуть бути розв’язані на основі взаємного погодження, розглядаються арбітражним судом.
майнова відповідальність за невиконання;
обов’язковість виконання;
захист слабкої сторони.
В залежності від виду лізингу структура договіру може змінюватися, однак будь-який лізинговий контракт має включати в себе наступні пункти:
преамбула;
предмет договіру;
права і обов’язки сторін;
умови поставки об’єкту використання і розрахунків;
ризики, гарантії і відповідальність сторін;
право власності і право використання майна;
страхування майна;
форс-мажорні обставини;
загальні положення;
строк дії договіру;
реквізити сторін;
підписи і місцезнаходження сторін;
додатки.
Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в ньому строку. Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію і отримання від постачальника лізингодавцем рахунків за поставлену продукцію, останній зобов’язується виконати одну із основних своїх функцій в лізингових відносинах – провести оплату загальної вартості поставки.
Якщо під час приймання обладнання виявлено дефекти, які можна усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті прийняття в експлуатацію. При цьому в акті вказується термін, не пізніше якого постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Якщо він цього не зробить, то лізингодавець може вимагати заміни об’єкта лізингу. Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу рстанньому розірвати договір купівлі-продажу обладнання. У разі наявності дефектів, що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися приймати обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця. Якщо лізингоодержувач незалежно від можливих чинників не прийняв у зазначені в договорі строки майно і не заявив, що відмовляється його прийняти через наявні недоліки, які не можна усунути, майно вважається прийнятим.
Таким чином, підписання акту є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту розпочинається дія лізингового договору і на лізингоодержувача переходять деякі права і обов’язки, а саме:
- лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зовов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;
- ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;
- всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред’явити претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.
У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачеві сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна. Передача лізингоодержувачем своїх прав та обов’язків третій стороні дозволяється лише при згоді лізингодавця.
В лізинговому договорі вказуються умови доставки обладнання і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із його транспортуванням до місця доставки, монтажем, пуском і налагодженням. Спеціальний розділ договору має бути присвячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізигових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затримці платежів.
У договорі лізингу має бути зазначено, що право власності на майно протягом дії договору належить лізингодавцеві. Лізингоодержувач має виключне право користувача об’єктом лізингу і доходи, отримані в результаті використання майна, належать йому.
Лізингова угода має обов’язково містити розділ ( чи підрозділ) про страхування. При цьому лізингоодержувач виступає як страхувальник, а власник ( лізингодавець) – як застрахований, або правонаступник. Контроль за виконанням умов як лізингової угоди, так і договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом із страхувальником. Це дає змогу аналізувати хід виконання лізингової угоди, вчасно вносити корективи у дії лізингоодержувача, допомагаючи йому за непередбачуваних обставин уникати суттєвого збільшення ризику.
Крім того, в договорі вказується характер лізингових ризиків, які можуть виникнути при експлуатації об’єкта лізингу, і дії сторін при відшкодуванні можливих втрат. Договором можуть бути передбачені також домовленості про подання лізингодавцеві фінансової звітності та іншої інформації, можливість інспекторських перевірок у будь-який слушний час і таке інше.
Усі суперечності між суб’єктами лізингової угоди, що не можуть бути розв’язані на основі взаємного погодження, розглядаються арбітражним судом.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021