Основи економіки праці, Детальна інформація

В силу цього сукпна здібність до праці, що визначає міру можливої участі будь-якої людини у суспільно корисній діяльності, може бути охарактеризована не тільки з боку психофізіологічної придатності і професіональної підготовленості до виконання конкретних трудових функцій, але і по часу і витратам праці, а також по ступеню громадянської і духовної зрілості особистості.

Потенціал, виступаючи в єдності просторових і часових характеристик концентрує у собі одночасно три рівні зв’язків і відносин:

перший рівень, що відображає минуле, тобто такий, що становить сукупність властивостей, накопичених системою в процесі її становлення і обумовлюючих її можливості функціонування і розвитку;

другий рівень, що характеризує теперишнє з точки зору практичного застосування і використання наявних здібностей;

третій рівень, що орієнтований на розвиток: в процесі трудової діяльності робітник не лише реалізує свої здібності, але і набуває нових навичок.

3. Трудовий потенціал робітника

Трудовий потенціал особистості формується під впливом таких якостей, як уміння і бажання працювати, інійіативність у праці і господарська заповзятість, творча активність та інше.

Таким чином, можна говорити про трудовий потенціал окремої людини, міста, області, всього суспільства, оскільки він становить сукупність усіх здібностей людини до праці.

Вихідною структуроутворюючою одиницею трудового потенціалу є трудовий потенціал робітника (особистості), що складає основу формування трудових потенціалів вищих структурних рівнів. Крім того, слід враховувати дві важливі обставини. По-перше, до моменту зайнятості людини працею говорити про її робочу силу можна лише умовно як про фізичну та духовну працездатність взагалі, як про можливий потенціальний трудовий вклад. По-друге, результат використання індивідуальної робочої сили – це реальний трудовий вклад робітника, він виражається у конкретному продукті, а також у певному рівні ефективності праці, який був досягнутий робітником.

Трудовий потенціал робітника не є постійною величиною, він безперервно змінюється. Працездатність людини та творчі здібності працівники, що накопичуються в процесі трудової діяльності, зростають в міру розвитку і вдосконалення знань і навичок покращення умов праці і життєдіяльності. Але вони можуть і знижуватись, якщо, зокрема, погіршується стан здоров’я робітника, жорсткішає режим праці і таке інше.

Трудовий потенціал робітника включає:

психофізіологічний потенціал – здібності і схильності людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і тке інше;

кваліфікаційний потенціал – обсяг, глибину і різностороннсть загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, які обслуговують здатність робітника певного змісту і складності;

особистісний потенціал – рівень громадянської свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння робітником норм віддношення до праці, цінносні орієнтири, інтереси, потреби у сфері праці.

Трудовий потенціал робітника залежить від ступеня взаємної згоди у розвитку психофізіологічного, кваліфікаційного і особистісного потенціалів.

4. Трудовий потенціал підприємства

По відношенню до підприємства трудовий потенціал становить граничну величину можливої участі робітників у виробництві, з урахуванням їх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань, накопиченого досвіду за наявності необхідних організаційно-технічних умов.

Трудовий потенціал підприємства як система завжди перевищує суму частин, що її складають – індивідуальних трудових потенціалів окремих працівників. Об’єднання працівників в єдиний і планомірний організаційний процес праці породжує ефект колективної праці, який перевершує суму сил робітників, діючих індивідуально. Таким чином, якщо сукупність фізичних і духовних здібностей людини є основою трудового потенціалу особистості, то виробнича сила, яка виникає завдяки спільній діяльності різних індивидів, складає основу трудового потенціалу колективу підприємства. При цьому необхідно враховувати, що трудові колективи володіють різними потенціалами в залежності від територіального розташування підприємства, галузевої приналежності, розмірів виробництва, статево-вікової структури та іншого. Крім того, кожне підприємство має свої особливості формування колективу, трудові традиції, взаємовідносини між робітниками.

Структура трудового потенціалу підприємства становить співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп робітників і відносин між ними.

У трудовому потенціалі підприємства можна виділити наступні компоненти:

кадровий;

функціональний;

кваліфікаційний;

організаційний.

Кадрова складова включає: кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності).

Професійна структура колективу пов’язана зі змінами в змісті праці під впливом науково-технічного прогресу (НТП), який обумовлює виникнення нових і зникнення старих професій, ускладнення трудових операцій.

Кваліфікаційна структура визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (зростання вмінь, знань, навичок) і відображає, перш за все, зміни в його особистісній складовій.

Організаційна складова трудового потенціал підприємства включає високу організацю і культуру праці, знаходячи своє відображення у чіткості, ритмічності, узгодженості трудових зусиль і високого ступеню задоволеності робітників своєю працею.

Організаційна складова трудового потенціалу багато в чому визначає ефективність функціонування трудового колективу як системи в цілому, так і кожного робітника окремо, і з цих позицій безпосередньо пов’язана з ефективним використанням трудового потенціалу.

5. Трудовий потенціал суспільства