Основи економіки праці, Детальна інформація

Суспільний трудовий потенціал, що акумулює і синтезує сукпні здбності до суспільно корисної діяльності працездатного населення, становить конкретну форму матеріалізації людського фактору, показник рівня розвитку та межи творчої активності трудящих мас.

У кількісному відношенні суспільний трудовий потенціал характеризує можливості суспільства по залученню до суспільної праці населення різної статі та віку (чоловіків і жінок робочого, доробочого та післяробочого віку).

У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства – це його реальні можливості по реалізації через участь у суспільно корисній праці усього різноманіття особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок, які набуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці, безпосередньо трудової діяльності, перенавчання ті підвищення кваліфікації.

Він є похідним від рівня розвитку виробничих сил і стану здоров’я населення, від утримання загальної і спеціальної освіти, професійної підготовки, морального виховання, які відображають цілі, кінцеву спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості.

Потенціал суспільства залежить від якісних характеристик сукупної робочої сили, які визначають рівень розвитку здібностей до праці (професійної майстерності, інтелекту, творчої активності, мобільності) і специфіку найважливіших соціально формуючих рис членів суспільства (відповідальності, справності, дисциплінованості, ініціативності, організаторських здібностей та інших).

При визначенні величини потенціалу і його використання важливо правильно вибрати показник вимірювання. У якості основного показника об’єму використовується чисельність, а показника використання – людиногодина. Дослідження показуюють, що різниця в оцінці затрат праці у промисловості країни по величині відпрацьованих людиногодин і середньосписковій чисельності робітників знаходиться в межах 15%. Відповідно, показник середньоспискової чисельності робітників, який є змінною величиною, не може бути еталоном при оцінці величини потенціалу, тому при аналізі динаміки його можна застосовувати лише з поправочними коефіцієнтами. Оскільки такі коефіцієнти розробити дуже складно, необхідно знайти новий об’ємний показник.

Дослідження, які були проведені вітчизняними економістами, показали, що в якості основного об’ємного показника трудового потенціалу може виступати лише людиногодина. Вона є стабільною та може застосовуватись в усіх економічних розрахунках на будь-якому рівні.

Величина сукупного потенціального фонду робочого часу виробничого колективу становить різницю між календарним фондом (Фк) і сумарними резрвоутворюючими неявками і перервами (Тн.п.). До нерезервоутворюючих відносяться регламентовані витрати, які за своєю правовою та економічною сутностями є необхідними і не можуть служити резервом збільшення часу безпосередньої роботи (вихідні і святкові дні, основні і додаткові відпустки та інші законодавчо встановлені неявки і перерви). В цьому фонді відображається весь об’єм потенційних можливостей працюючих за будь-який (плановий, звітний) період.

По відношенню до підприємства величина трудового потенціалу визначається за формулою

Фп = Фк – Тн.п.

або

Фп = Ч*Д*Тсм,

де Фп - сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства;

Ч – чисельність працюючих людей;

Д – кількість днів роботи в періоді;

Тсм – тривалість робочого дня, зміни, години.

У загальному вигляді величину трудового потенціалу суспільства (регіону) можна виразити формулою:

m

Фп.заг. = \x2211Чі*Тр

i=1

де Фп.заг – потенційний фонд робочого часу суспільства, години;

m

\x2211Чі – чисельність населення по групам, здатного брати участь у

i=1

суспільному виробництві (і=1,2,...m);

m – число груп населення;

Тр – законодавчо встановлена величина часу робіт по групам протягом календарного періоду (рік, квартал, місяць). Розраховується як добуток кількості робочих днів в періоді на встановлену тривалість робочого дня в годинах.

Оскільки трудовий потенціал включає всіх громадян, здатних брати участь в суспільному виробництві в силу своїх фізичних можливостей, наявних знань і професійно кваліфікаційних навиків при нормальному рівні інтенсифікації праці, в розрахунок мають бути включені всі групи робітників з урахуванням їхніх характерних особливостей.

Таким чином, можемо сказати, що трудовий потенціал людини є частиною його потенціала як особистості, тобто по відношенню до індивідууму трудовий потенціал – це частина потенціалу людини, який формується на основі природних даних (здібностей), освіти, виховання, життєвого досвіду (таблиця№1).

Таблиця№1