Аналіз фінансової звітності підприємства, Детальна інформація

4. Частка довгострокових залучених коштів у загальній сумі джерел.

1.3 Наявність у балансі хворих статей 1. Збитки.

2. Кредити та позики, що не погашені в строк.

3. Прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість.

4. Векселі видані (одержані) прострочені.

2. Оцінка прибутковості фінансово-господарської діяльності

2.1. Оцінка прибутку 1. Прибуток, грн.

2. Рентабельність продукції, %.

3. Рентабельність основної діяльності.

2.2.Оцінка динамічності Темп росту виручки (валового доходу) від реалізації, %.

Темп росту прибутку, %.

Оборотність активів.

Тривалість операційного та фінансового циклів.

Коефіціїєнт сплати дебіторської заборгованості.

2.3. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу 1. Рентабельність активів, %.

2. Рентабельність авансованого капіталу.



Більшість з наведених в таблиці 3 показників, рівно як і тенденція їх зміни, мають достатньо наочну економічку інтерпритацію, тому наведемо тільки деякі коментарі.

Амортизація являє собою процес розподілення на готову продукцію витрат на основні засоби. Тому коефіцієнт зносу, який залежить від прийнятої методики здійснення амортизаційних відрахувань, строго кажучи, не відображає фактичного зносу основних засобів, рівно як і коефіцієнт годності не дає точної оцінки їх поточної вартості. Це відбувається по ряду причин. Наприклад, на законсервоване обладнання і транспортні засоби нараховується амортизація на повне відновлення, тобто фізично ці засоби не зношуються, але загальна оцінка зносу основних засобів змінюється, що стосується поточної вартісної оцінки технічних засобів і ступені їх відповідності розрахунковій величині залишкової вартості, то в принципі вони залежать від таких факторів, як темп інфляції, стан кон’юктури ринку і попиту, правільності визначення корисного строку експлуатації основних засобів і т.п..

Не дивлячись на умовність показника зносу основних засобів, він має певне аналітичне значення. По деяким оцінкам, значення коефіцієнта зносу більше чим 0,5 вважається не бажаним.

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору коротко- та довгострокової перспективи.

В першому випадку критерієм оцінки фінансового стану є ліквідність і платоспроможность підприємства, тобто здібність своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки по короткостроковим зобов’язанням.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здібність його трансформуватись в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, на протязі якого може бути здійснена ця трансформація (чим коротший період тим вище ліквідність данного виду активу).

Ліквідність підприємства — це наявність в нього оборотних засобів в розмірі, теоретично достатньому для покриття короткострокових зобов’язань хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених контрактами.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторський заборгованості, яка потребує термінового погашення. Основними ознаками платоспроможності є:

наявність в достатньому об’ємі коштів на розрахунковому рахунку;

відсутнісить простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність і платоспроможность не тотожні одне одному. Так коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан, як задовільний, проте по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в оборотних активах значну частину становлять неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість. Оцінка ліквідністі та платоспроможності може бути виконана з певним ступенем точності. В першу чергу звертають увагу на статті, характиризуючі наявність коштів на рахунку в банку і касі. Вони виражають сукупність наявних грошових коштів, тобто майна котре має абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, маючого лише відносну цінність. Ці ресурси найбільш мобільні, можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність в будь-який момент, тоді як інші види активів можуть включатися лише з певною часовою затримкою. Мистецтво фінансового управляння якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну суму коштів, а іншу частину котра може знадобитись для поточної оперативної діяльності, — в швидкореалізованих активах.

Можна сказати, що чим значніший розмір грошових коштів на рахунках в банку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків та платежів.

Проте наявність незначних залишків на рахунках зовсім не означає, що підприємство неплаиеспроможне — кошти можуть поступити на рахунок на протязі найближчих днів; деякі види активів при необхідності легко перетворюются в грошові кошти.