Методи оцінки активів підприємства при реформуванні відносин власності, Детальна інформація

Методи оцінки активів підприємства при реформуванні відносин власності
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Економіка
Автор: Олексій
Розмір: 17.9
Скачувань: 1008
Д —чистий оперативний дохід;

k —коефіцієнт капіталізації.

При цьому необхідно враховувати такі дані: 1) суму майбутніх доходів; 2) ачс отримання доходів; 3) тривалість часу отримання доходів.

Поняття “коефіцієнт капіталізації”, повинно включати дохід на капітал і повернення капіталу. Дохід на капітал —це компенсація, яка повинна бути виплачена інвестору за цінність грошей із врахуванням факторів часу, за ризик та інші фактори, пов'язані з конкретними інвестиціями. Іншими словами, це процент, який виплачується за використання грошових коштів. Його називають також віддачею.

Повернення капіталу означає погашення суми першопочаткового вкладу і називається заміщенням капіталу [6, с.71].

Теоретично коефіцієнт капіталізації для поточного доходу повинен прямо або частково враховувати такі фактори: 1) компенсацію за безризикові, ліквідні інвестиції; 2) компенсацію за ризик; 3) компенсацію за низьку ліквідність; 4) компенсацію за інвестиційний менеджмент; 5) поправку на прогнозоване підвищення або зниження вартості активу.

Розрахунки методом капіталізації прибутку досить складні та трудомісткі і вимагають від ріелтерів, що здійснюють оцінку досконалого вивчення і аналізу фінансового стану підприємства, передбачень на макрорівні. І сьогодні, і в недалекому майбутньому такий метод в Україні застосовувати, на наш погляд, неможливо через інфляцію, кризу економіки, недосконалу законодавчу базу.

З розвитком ринкових відносин і процесу приватизації досить широко буде використовуватись, на наш погляд, метод прямого порівняльного аналізу продаж (аналогів). Цей метод оцінки ринкової вартості базується на даних про недавні угоди.

Оцінювач аналізує реальні ринкові угоди і порівнює об'єкти, за якими вони проводились, з оцінюваним об'єктом. Цей підхід ґрунтується на принципі заміщення. Передбачається, що раціональний інвестор або покупець не заплатить за конкретну власність більше, ніж обійдеться придбання іншої подібної власності, яка має таку ж корисність. Тому ціни, заплачені за подібні або співставні об'єкти, повинні відображати ринкову вартість оцінюваної власності.

При прямому порівнянні розглядаються співставні об'єкти, які були продані на відповідному ринку; після цього вносяться поправки на можливі відмінності між оцінюваними і співставними об'єктами. У результаті визначається продажна ціна кожного із співставних об'єктів так, як би при продажі вони мали ті ж основні характеристики, що і оцінювана власність. Скоригована ціна і є можливою вартістю оцінюваного об'єкта на ринку.

Цей метод називають методом порівняльних продаж. При його реалізації можливі такі етапи:

1. Виявлення недавніх продаж співставних об'єктів на відповідному ринку. Дані про продаж співставних (аналогічних) об'єктів можуть знаходитись у власних досьє оцінювача, архівах кредитних інститутів, електронних базах даних, досьє брокерів з нерухомості, титульних компаній, адвокатів тощо. Якщо інформації достатньо, необхідно перевірити, чи дійсно продані об'єкти співставні з оцінюваною власністю.

2. Перевірка інформації про угоди. Дані продаж співставних об'єктів повинні бути підтверджені одним із основних учасників угоди (покупцем або продавцем) або уповноваженим агентом (брокером, кредитором, титульною компанією). Необхідно впевнитися в тому, що співставні об'єкти конкурентно спроможні з точки зору покупця, який володіє типовою для ринку інформацією. Продажна ціна повинна відповідати угоді «на відстані витягнутої руки». Це означає, що жодна із сторін не знаходилися в нерівних, обидві сторони володіли типовою для ринку інформацією, діяли раціонально і що оплата або фінансування відповідали нормальним ринковим умовам. З пересторогою треба ставитися до поспішних продаж.

3. Внесення поправок з урахуванням відмінностей між оцінюваним і кожним із співставних об'єктів. При коригуванні фактичних продажних цін порівняльних об'єктів поправки проводяться від співставного об'єкта до оцінюваної власності, а також з огляду на те, як ці відмінності будуть оцінені типовим покупцем на ринку.

Використання аналогового методу можливе при наявності аналога, ринкова вартість якого вже відома, з яким порівнюється об'єкт, що оцінюється. При цьому необхідно мати дані не менше, як за трьома аналогами. Сьогодні на Україні аналоговий метод використовується ріелтерами під час оцінювання жилих приміщень.

Отже, оцінюючи об'єкти, що приватизуються, необхідно враховувати три методи з метою визначення найбільш реальної ціни. При виборі методів оцінки (основних і додаткових) ріелтер повинен володіти інформацією не лише про підприємства, а й про ринок, законодавство та інші зовнішні дані на макрорівні.

На завершення можна зазначити, що із ростом обсягів приватизації і встановлення на Україні ринкових відносин роль оцінки буде все більшою. Це обумовлено тим, що приватизованим підприємствам необхідна об'єктивна оцінка вартості акціонерного капіталу (для інвесторів об'єктивна оцінка дасть можливість прийняти правильне рішення); при створенні спільних підприємств і розпайовуванні колективної власності всі сторони зацікавлені в справедливому визначенні своєї частки в Статутному фонді. Крім того, держава для захисту своїх інтересів і громадян зобов'язана встановити об'єктивну вартість майна, яке під час приватизації безпосередньо передається в руки трудових колективів і вітчизняних підприємців, а також іноземних інвесторів.

Література

Про приватизацію майна державних підприємств: Закон України //Голос України. – 1992. – 6 трав.

Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1114 із змінами і доповненнями

Гуляев А.И. Начало коммерческого счетоводства. – М., 1913. – 145 с.

Палий В.Ф., Соколов Я.В. Введение в теорию бухгалтерского учета. – М.: Финансы, 1989. – 304 с.

Соколов Я.В. Очерки по истории бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 398 с.

Фридман Дж., Ордут Н. Анализ и оценка приносящей доход недвижимости.- М.: Дело ЛТД, 1995. –461 с.

Анотація

У статті доводиться актуальність проблеми оцінки активів підприємства, особливо під час його приватизації. Автором здійснено історичний екскурс щодо концепцій і теорій вартісного вимірювання об’єктів обліку. Розглянуть специфічні ознаки, принципи і методи оцінки об’єктів приватизації.

I.Sadovska

Valuation methods of the enterprises assets at remaking property relations.

Annotation

The article demonstrates the actuality of the appraisement problem of the enterprise's assets especially during their privatization. The authors made a historical excursus to the conception and theory of computing of accounting object. Considered specifically behavior, principles and methods of computing of privatization objects.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes