Облік, аналіз і контроль в системі управління витратами підприємства, Детальна інформація

Калькуляція являє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу – заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції в основному та в допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо.

Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). В процесі калькулювання вимірюються витрати на виробництво та кількість випущеної продукції, та собівартість одиниці виробу, визначається економічна вигідність виробництва.

В процесі калькулювання розв’язуються два основних завдання управлінського обліку:

- на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити адекватну, справедливу і конкурентноздатну продажну ціну;

- дані про собівартість продукції використовуються для прогнозування і управління виробництвом та витратами.

Своєчасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або його підрозділом плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань за собівартістю. Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обґрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів по підвищенню якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств. За результатами калькулювання можна прийняти рішення про виготовлення напівфабрикатів

самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій.

Таким чином, виробничий облік і калькулювання є основними елементами системи управління не тільки собівартості продукції, але і виробництвом в цілому.

На практиці можуть застосовуватись різні калькуляції в залежності від мети їх складання та використання.

Калькуляції поділяються:

- за часом складання – на директивні (нормативні, кошторисні, планові);

- за рівнем охоплення витрат або місцем їх здійснення – на галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат, технологічні;

- за характером виконання калькуляції – на масові (періодичні), індивідуальні та проміжні;

- за властивостями калькуляційного об’єкту – на загальні, параметричні, за центрами витрат.

В залежності від технології і характеру продукції об’єктами калькулювання можуть бути:

- один продукт (комплекс продуктів) в цілому по виробництву;

- один продукт (комплекс продуктів) по окремих процесах, стадіях, переділах, фазах виробництва;

- виріб (група виробів) по підприємству;

- виріб (група виробів) в розрізі цехів, дільниць, бригад;

- вид робіт, послуг по структурних підрозділах підприємства;

- напівфабрикат;

- деталь, вузол.

З об’єктом калькулювання тісно пов’язані калькуляційні одиниці, які є вимірниками об’єкту калькулювання.

Метод обліку собівартості (вид калькулювання) є сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами і прийомами визначення собівартості калькуляційних одиниць. Він залежить від типу організації і технології виробництва та включає в себе принципи збору інформації з центрів витрат про витрачені ресурси, узагальнення і розподіл непрямих витрат.

В залежності від повноти охоплення обліком виробничих витрат розрізняють облік повної собівартості, яка включає постійні та змінні, виробничі і невиробничі витрати, та облік неповної собівартості (тобто калькулювання на основі лише тільки змінних витрат).

В залежності від оперативності контролю собівартості ведуть облік фактичних витрат (для складання звітної калькуляції) або облік нормативної собівартості (якому передує складання нормативної, планової чи кошторисної калькуляції) (рис.3.5)

В калькуляційному обліку об’єкти вказують ознаку групування витрат

(замовлення, переділ тощо) і одночасно характеризують вид калькулювання (позамовний, попередній тощо), який залежить від прийнятого аналітичного обліку витрат.

На ПМНВВП “Контингент” застосовується позамовний метод обліку витрат. Сфера його застосування цехи і підприємства одиночного та дрібносерійного виробництва, які виготовляють продукцію за замовленням окремих споживачів.

Рис. 3.5 Класифікація методів обліку собівартості