Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва, Детальна інформація

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вираженні. Дані цієї відомості використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичуванні відомості випуску готової продукції (в натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку готової продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо), привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції на даному підприємстві, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку» крім номенклатури-цінника, розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується та не оподатковується різними видами податків, довідники середньо квартальної та середньорічної собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцію, відвантажену на внутрішній ринок та на експорт. В довідниках зазначається найменування виробу, коди видів товарної продукції, вироби та змінні параметри (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці дані записують на машинний носій інформації та використовують для оперативного управління запасами продукції і для складання відповідної внутрішньої звітності.

В залежності від виду випуск готової продукції з виробництва оформлюється та відображається, в обліку по-різному. Якщо продукція масовий характер (вибір), то це означає, що її потрібно передати на склад. В такому разі оформлюються первинні документи і використовують бухгалтерські рахунки. Коли продукція є унікальною (пароплав, будинок тощо), то відповідний випуск (передача замовнику) оформлюється документами і відображається записом..

Відпуск (відвантаження) продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної І дати оформлення, номера і дати договору з замовником, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

2.3.Облік виготовлення та собівартості готової продукції.

Положенням №473 визначено, що собівартість промислової продукції (робіт, послуг) — це не що інше, як виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут — повну собівартість промислової продукції. Також П(С)БО 16 містить перелік виробничих витрат, що входять до складу собівартості реалізованої продукції та виробничої собівартості. У свою чергу, виробнича собівартість складається з таких витрат (схема 1).

Схема 1

ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ:

прямі матеріальні витрати. Визначаються відповідно до п. 12 П(С)БО 16

прямі витрати на оплату праць Визначаються відповідно до п. 13 П(С)БО 16

інші прямі витрати. Визначаються відповідно до п. 14 П(С)БО 16

змінні загально виробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Визначаються відповідно до п. 15 П(С)БО 16

Відповідно до Положення №473, прямі витрати — це витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості. До складу прямих матеріальних витрат, згідно з П(С)БО 16, включається вартість (схема 2).

Схема 2

ПРЯМІ МАТЕРІАЛЬНІ ВИТРАТИ:

сировина та матеріали, що придбаваються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції робіт, послуг ;

куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на цьому підприємстві ,допоміжні та інші матеріали. Вони включаються тільки в тому випадку, якщо можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Щоб визначити величину прямих матеріальних витрат, треба скористатися одним із методів визначення вартості запасів, встановлених пунктом 16 П(С)БО 9:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

До складу прямих витрат на оплату праці (схема 3} включаються:

заробітна плата;

інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

ПРЯМІ ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ: