Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва, Детальна інформація

виробництва, облік за окремими замовленнями (роботами) не ведеться, а ведеться тільки

по виробництву в цілому), використовується попередільний метод або комбінація двох

методів - позамовного та попередільного.

Попередільний (від слова переділ - це певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують продукт праці, який готовий для використання чи продажу метод обліку застосовується на виробництвах з однорідною за вихідною сировиною матеріалом і характером обробки масовою продукцією. Перетворення сировини в готову продукцію на таких підприємствах відбувається в умовах безперервного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких являють собою окремі самостійні переділи (фази, стадії) виробництва наприклад, у хімічній, нафтохімічній, лісовій, металургійній ,текстильній ,шкіряній ,харчовій промисловості). Попередільний метод обліку застосовується також у виробництвах з комплексним використанням сировини.

При попередільному методі, як правило, застосовують напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому витрати на виробництво, починаючи з підготовки або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту, враховуються в кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. У зв'язку з цим собівартість продукції, випущеної кожним наступним цехом, складається з понесених ним витрат і собівартості напівфабрикатів.

При застосуванні попередільного методу облік витрат ведеться за калькуляційними статтями витрат у розрізі видів або груп продукції по переділах.

Перелік переділів, фаз, стадій виробництва, за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції встановлюється на підприємствах.

Розрахунок фактичної собівартості при попередільному методі виконується у такому порядку складається виробничий звіт.

При складанні виробничого звіту за методом ФІФО вважається, що з усієї кількості зразків готової продукції, виробництво яких було завершено протягом звітного періоду (в одному переділі виробництва), першими були виготовлені зразки, які на початок звітного періоду знаходились у процесі виробництва, а потім ті зразки, виробництво яких було розпочато і завершено протягом цього звітного періоду, тобто з усієї кількості зразків, виробництво яких було завершено на кінець звітного періоду, спочатку були виготовлені ті зразки, виробництво яких було розпочато у минулому звітному періоді, а потім ті, виробництво яких було розпочато у поточному звітному періоді;

• визначається кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і

завершено протягом звітного місяця, за методом ФІФО за формулою:

А =В-С,

де А - кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом поточного звітного періоду;

В - загальна кількість зразків продукції, виробництво яких було завершено протягом поточного звітного періоду;

С - кількість зразків продукції, які знаходились у незавершеному виробництві на початок поточного звітного періоду;

• визначається еквівалент кількості зразків готової продукції (ЕКЗГП) за

формулою: ЕКЗГП=А* Ф +В +С * Ф ,

де А] - кількість зразків продукції у виробництві на початок звітного періоду;

Ф - фракція, яка була завершена у поточному звітному періоді;

В} - кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і закінчено протягом звітного періоду;

С] - кількість зразків продукції у виробництві на кінець звітного періоду;

Ф2 - ступінь завершеності цих зразків (С})

Еквівалент кількості зразків готової продукції використовується для оцінки продукції з різними ступенями завершеності і відображає понесені фактичні витрати на виробництво продукції з різними ступенями завершеності за звітний період, умовно переведені у витрати, які необхідно здійснити для виготовлення певної кількості зразків готової продукції зі ступенем завершеності 100 відсотків за даний звітний період. Для визначення ступеня завершеності продукції, яка знаходиться у процесі виробництва, необхідно звертати увагу на особливості технологічного процес) В залежності від цього витрати на виробництво переносяться на собівартість продукції або на початку технологічного процесу, або рівномірно протягом усього технологічного -процесу;

• розраховується собівартість еквівалента зразка готової продукції (за методом ФІФО) шляхом ділення фактичних виробничих витрат на еквівалент кількості зразки готової продукції.

Собівартість еквівалента зразка готової продукції розраховується відносно трьох

видів виробничих витрат: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці_

та соціальних заходів; загальновиробничих витрат.

За методом ФІФО, у першій частині виробничого звіту визначається собівартість еквівалента зразка готової продукції, а у другій - розподіляються усі виробничі витрати між зразками продукції.

Для визначення фактичної собівартості усієї продукції, яка була випущена з виробництва, з урахуванням тих зразків, виробництво яких було розпочато у минулому місяці, а також з урахуванням того факту, що ціни на однакові матеріали у минулому і поточному місяцях можуть бути різними, проводять розподіл усіх фактичних витрат, які складаються з вартості незавершеного виробництва на початок поточного місяця та витрат, які були понесені у поточному місяці, між зразками продукції, які були передані у наступну фазу переробки, та зразками, які залишаються у процесі виробництва на кінець поточного місяця.

Вартість продукції, яка була випущена з виробництва (передана у інший переділ), визначається як добуток кількості зразків такої продукції та собівартості еквівалента зразка готової продукції, а вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду - як добуток еквівалента кількості зразків готової продукції відносно незавершеного виробництва на кінець місяця та собівартості еквівалента зразка готової продукції.