Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва, Детальна інформація

— розрахункову;

— ліквідну.

Коефіцієнт грошової платоспроможності (його ще називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності (Кгп) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості.

Враховуючи те, що стаття призначається не лише для бухгалтерів, а й для керівників, не всі з яких добре знають бухгалтерський облік, спочатку запишемо цю та інші формули словами, а потім скорочено.

Коефіцієнт платоспроможності = кошти та їх еквіваленти в національній валюті + кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті +поточні фінансові інвестиції поділити на поточні зобов’язання. Спрощуємо цю формулу. І уявімо собі, що перед вами — заповнений баланс вашого підприємства.

Кг.п. = кошти та їх еквіваленти + поточні фінансові інвестиції поділити Пр.4.

Таким чином стане зрозуміло, чи грошова платоспроможність підприємства протягом звітного періоду зросла чи зменшилась. Значення цього коефіцієнта не повинно бути менше 0,2. Але вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надмірний залишок коштів свідчить про неефективне їх використання. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (Кр.п. ) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості.

Кг.п.= р.230ф.1+р.240ф.1+р.220ф.1/ р.620ф.1

де р. 230 ф.1 — грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті;

р. 240 ф. 1 — грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті;

р. 220 ф.1 — поточні фінансові інвестиції;

р. 620 ф.1 — поточні зобов'язання.

Щоправда, може виникнути запитання щодо включення (не включення) до знаменника цієї формули суми доходів майбутніх періодів (р. 630 ф.1 — доходи майбутніх періодів), але це один з тих випадків, коли до аналізу потрібен індивідуальний підхід У будь-якому разі потрібно зі значення р.630 до знаменника цієї формули включити лише ту суму, яка стосується періодів, що не перевищують 12-ти календарних місяців з дати складання балансу.

Значення цього коефіцієнта на початок і кінець періоду теж порівнюють між собою. Слід зауважити, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди значно вищий за коефіцієнт грошової платоспроможності, адже при його визначенні в чисельнику, крім грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й менш ліквідні, активи. Щодо включення (не включення) до знаменника цієї формули суми доходів майбутніх періодів, а до чисельника — витрат майбутніх періодів, то це питання знову ж таки вирішується індивідуально, але обов'язково з урахуванням вищезгаданої умови, тобто суми витрат майбутніх періодів і доходів майбутніх періодів можуть бути включені до формули лише в тому разі, якщо термін їх погашення не перевищує 12-ти календарних місяців.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності.

(Кл п) визначається відношенням загальної суми оборотних (поточних) активів і витрат майбутніх періодів (розділ II + розділ III) до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань. Однак найчастіше користуються середнім коефіцієнтом ліквідності (К.лікв.(сер.) ).

Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення своїх короткострокових зобов'язань. Щоправда, середній коефіцієнт ліквідності не завжди може бути правдивим. Іноді він може лише потішити душу керівника, але не допоможе у реальному житті. Адже запаси і продукція у стадії незавершеного виробництва не так скоро перетворюються на гроші.. Дуже добре, якщо цей показник дорівнює одиниці. Але на практиці так буває не часто, тому можна задовольнитися його значенням 0,8-0,9. Коли активи низьколіквідні, є загроза потрапити в скрутне фінансове становище. Проте надто висока ліквідність (коефіцієнт ліквідності значно перевищує одиницю) говорить про недоліки у використанні поточних активів, що призводить до зниження показника прибутковості (рентабельності). Якщо відношенням суми оборотних (поточних) активів до суми поточних зобов'язань визначається середній коефіцієнт ліквідності, то різниця між цими двома величинами визначає величину оборотного (робочого) капіталу (ОК).

Оборотний капітал = оборотні активи - поточні зобов’язання.

тобто

ОК = р. 260 ф. 1-р. 220 ф. 1

або

ОК=(Ар.2 +Ар.3)-(Пр.4+Пр.5), тобто

ОК=(р. 260 ф. 1+р. 270 ф. 1)-(р. 620 ф. 1+р. 630 ф. 1).

Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. У разі наявності на балансі довгострокових кредитів їх теж слід врахувати, адже довгострокові кредити спрямовуються на капітальні інвестиції і не повинні брати участі у поточній господарській діяльності. Отже, формула може виглядати так: ОК = (Ар п + Ар ш) - (Пр ш + Пр Іу + Пр у), тобто

ОК = (р. 260 ф. 1 + р. 270 ф. 1) - (р. 480 ф. 1 + р. 620 ф. 1+р.630ф. 1).

У разі необхідності можна проаналізувати структуру активів визначенням питомої ваги кожної зі статей у загальній сумі валюти балансу, визначати їх зростання (зменшення) порівняно зі станом на початок звітного періоду. При цьому значне зростання залишків за статтями запасів і витрат не завжди є ознакою розширення виробництва. Причиною цього може бути сповільнення обороту цих активів.

Щоб зробити правильний висновок, необхідно застосувати інші коефіцієнти, визначення яких потребує не лише даних Балансу (сальдо), а й Звіту про фінансові результати (обороти). Наприклад, коефіцієнт оборотності запасів. Значення коефіцієнта оборотності запасів дорівнює числу разів їх поповнення за період. Коефіцієнт оборотності запасів (Ко з (р)) визначається відношенням виручки від реалізації без урахування ПДВ і акцизів до середньої суми не грошових оборотних (поточних) активів (НПА). Величину виручки від реалізації за звітний період можна знайти в одному з перших рядків форми 2. Що стосується середньої суми не грошових поточних активів, то її визначають шляхом знаходження середньоарифметичної величини між залишками на початок і кінець звітного періоду (форма 1). Наприклад, якщо на початок звітного періоду балансова вартість не грошових поточних активів (запасів, товарів, готової продукції, незавершеного виробництва тощо) становила 100,0 тис. грн., а на кінець звітного періоду — вже 130,0 тис. грн., то середня сума не грошових поточних активів за період становить 115,0 тис. грн. Поділіть на це число величину виручки від реалізації — і коефіцієнт оборотності запасів буде знайдено. Для всіх підприємств загалом не можна назвати оптимальне значення цього показника. Багато залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу тощо. В одних підприємств запаси обертаються 20 разів на рік, і їм не здається, що це багато, для інших і 2 рази за такий же період буде добре. Погодьтеся: одна справа — варити цукерки, зовсім інша — займатися будівництвом. Тому висновки слід робити виходячи з середньогалузевого показника оборотності запасів. Іноді для внутрішнього контролю цей показник варто визначати дещо іншим способом. А саме — замість величини виручки від реалізації, використати величину собівартості реалізованої продукції. Дані про собівартість теж є у формі 2. Визначений таким чином коефіцієнт оборотності запасів не буде порівнюваним з середньогалузевим, але для внутрішнього аналізу він може знадобитись. Лише таким способом (відношенням величини собівартості, що припадає на реалізацію, до середньої величини запасів) можна визначити не тільки коефіцієнт оборотності запасів, але й отримати дані про середню норму запасів у днях.

Наприклад, якщо коефіцієнт оборотності запасів за рік, визначений з використанням в чисельнику величини собівартості, а не доходу з продажу, становить 4, то це означає, що підприємство для забезпечення своєї діяльності тримає запасів на три місяці наперед (12:4 = 3)1 запаси протягом року поповнювалися 4 рази. Якщо ж використати в розрахунках дані про реалізацію, значення норми запасів буде невиправдано викривленим у бік зменшення.

Цей показник буде ще точнішим, якщо до розрахунку брати не всю собівартість, а лише ту її величину, яка входить до придбаної (а не доданої підприємством) вартості, тобто тільки матеріальні витрати (р. 230 ф. 2) і витрати на відрядження, оплату послуг сторонніх організацій (як правило, цей показник значиться у статті «інші операційні витрати», тобто р. 270 ф. 2).