Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва, Детальна інформація

маржинального доходу

Якщо позначити ставку податку на прибуток як І, то Прибуток х (1 -1) = Чистий прибуток.

Виходячи з цього:

Прибуток = Чистий прибуток : (1 - і) Якщо підставимо це рівняння у формулу 10.2.5, то одержимо:

Дохід від реалізації = Змінні витрати + Постійні витрати +(Чистий прибуток)

Більша питома вага постійних витрат у структурі витрат підприємства забезпечує більший вплив на прибуток при зміні обсягу реалізації.

Ступінь використання постійних витрат у структурі витрат підприємства має назву операційного важелю.

Тому операційний важіль більший у підприємств, що мають більшу питому вагу постійних витрат і, як результат, більший коефіцієнт маржинального -доходу.

Операційний важіль - це співвідношення постійних та змінний витрат, яке забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу реалізації.

Кількісним показником операційного важеля є його фактор, що розраховується за формулою:

Фактор операційного важеля = Маржинальний дохід : Прибуток

Напрактиці підприємства,як правило, виробляють декілька видів продукції (послуг).

Втакихвипадкаханалізспіввідношення "витрати-обсяг-прибуток" ускладнюється і базується на комбінації продажу.

Комбінація продажу — це співвідношення окремих видів продукції в загальному обсязі реалізації.

Це співвідношення може бути показане у відсотках або в пропорції виробів (наприклад 1 до 2).

Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції необхідно визначити величину маржинального доходу на одну зведену (умовну) одиницю.

Маржинальний дохід па зведену одиницю - це сума величин маржинального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації їх продажу.

Знаючи середньозважений маржинальний дохід та загальні постійні витрати підприємства, можемо розрахувати точку беззбитковості

Розглянутий підхід до аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" в умовах багато продуктового виробництва припускає, що всі постійні витрати є непрямими щодо конкретних видів продукції. На практиці більшість постійних витрат мають саме такий характер.

Але, якщо окремі види постійних витрат (наприклад, амортизація спеціального устаткування) пов'язані з виробництвом певного виду продукції, то слід застосовувати аналіз щодо кожної окремої виробничої лінії, а не для виробництва в цілому.

3.3.Аналіз фінансового стану підприємства.

3.3.1.Аналіз динаміки балансу та його структури.

Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом — добрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зросла. Дуже добре, якщо це сталося за рахунок збільшення власного капіталу або хоча б його частки разом зі збільшенням суми позикових коштів, однак над збільшенням тільки боргових зобов'язань варто замислитися. Дуже погано, якщо збільшення кредиторської заборгованості відбувається при низькій ліквідності активів (про ліквідність — нижче).

Зменшення валюти балансу сигналізує про деяке згортання діяльності підприємства. Отже, слід спинитися на причинах згортання. Єдиний для всіх діагноз тут поставити неможливо, причини у кожного свої, і хто, як не керівник, може знати, чому зменшилася сума активів. Багато залежить від того, за якими саме статтями спостерігається зменшення. Не зовсім правильна думка ніби зменшення валюти балансу призводить до втрати платоспроможності. Іноді це є наслідком так званого «чищення» балансу, а саме — звільнення від зайвих зв'язків з іншими суб'єктами.

Динаміку змін у структурі активів і пасивів можна простежити порівнюючи абсолютні величини залишків за кожною статтею балансу на кінець періоду із залишками на початку. Таким порівнянням підлягають також підсумкові величини за розділами. Ознакою незадовільної роботи є наявність простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості. Оскільки окремих статей, які показували б саме прострочену заборгованість, у новій формі балансу не передбачено (ці суми не значаться окремими рядками, а входять до загальних сум дебіторської і кредиторської заборгованості), то при перегляді звітного балансу слід вимагати аналітичні розшифрування за кожним дебітором (кредитором) для прийняття рішення щодо ліквідації таких заборгованостей. Тривожним сигналом може стати зростання абсолютних величин за цими статтями порівняно з попереднім звітним періодом. У такому разі варто оцінити платоспроможність підприємства і визначити коефіцієнт ліквідності, враховуючи при цьому величину оборотного (робочого) капіталу.

3.3.2.Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства.

Найбільш ліквідними активами є кошти та їх еквіваленти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому прострочена дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у швидкому її перетворенні на кошти.

До високоліквідних активів належать також цінні папери, які враховуються у складі поточних фінансових інвестицій, тобто ті, що містяться у другому розділі активів.

Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво. Враховуючи правило зростаючої ліквідності, фахівці розрізняють три рівні платоспроможності підприємства:

— грошову;