Управління платоспроможності підприємства, Детальна інформація

Фінансовий стан підприємства – це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу.

В процесі постачальницької, виробничої, фінансової діяльності проходить безперервний процес кругообігу капіталу, змінюється структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба в фінансових ресурсах, і як наслідок фінансового стану підприємства зовнішнім проявом його виступає платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, не стійким і кризисним.

Здібність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність свідчить про стійкий фінансовий стан.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти міцною структурою капіталу, уміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити перевищення доходів над затратами з метою збереження платоспроможності і створенню належних умов для виробництва.

Головна мета фінансової діяльності зводиться до одного стратегічного завдання – збільшення активів підприємства. Для цього воно повинно постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу.

Між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозв’язок. Кожна стаття активу балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, являються власні кошти і довгострокові займані засоби.

Оборотні активи утворюються як за рахунок власних коштів, так і за рахунок короткострокових позичок банку. Бажано, щоб вони були сформовані наполовину за рахунок власних коштів, а на половину – за рахунок позичкового капіталу. Тоді буде гарантія погашення зовнішнього боргу.

В залежності від джерел формування загальної суми поточних активів їх прийнято ділити на 2 частини: а) зміна, яка створена за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства; б) постійний мінімум поточних активів, який утворюється за рахунок власного капіталу.

Дефіцит власного оборотного капіталу приводить до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, що свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкості його положення.

Однак, треба врахувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Якщо в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку то в інші періоди коштів буде не достатньо. Крім того треба мати на увазі те що ціни на фінансові ресурси не високі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то залучаючи займані кошти, воно зможе підвищити рентабельність власного капіталу.

В той же час, якщо кошти підприємства створенні в основному за рахунок короткострокових зобов’язань, то його фінансове положення буде не стійким. Так як з капіталом короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, направлена для контролю за своєчасним поверненням його і залученням в оборот іншим капіталам.

Відповідно від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позичкового капіталів залежить фінансовий стан підприємства. Розробка правильної фінансової стратегії в цьому питанні допоможе підприємству підвищити ефективність своєї діяльності.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства базується на цілій системі показників, характеризуючих структуру джерел формування капіталу і його розміщення, рівновагу між активами підприємства і джерелами їх формування, ефективність і інтенсивність використання капіталу, платоспроможність і кредитоспроможність. Проводячи всебічний аналіз вищеназваних показників виявляємо, які резерви має підприємство для покращення фінансового стану та платоспроможності.

Для цього слід більш повно використовувати виробничі потужності підприємства, скоротити простої машин, обладнання, робочої сили, матеріальних фінансових ресурсів, більш ефективно реагувати на кон’єктуру ринку, змінюючи у відповідності з його вимогами асортимент продукції і цільову політику. Прискорити оборотність капіталу за рахунок скорочення понаднормованих запасів і періоду інкасації дебіторської заборгованості. Все це дозволить збільшити прибуток, поповнити власний оборотний капітал і досягти більш стійкої платоспроможності підприємств.

2. АНАЛІЗ СТАНУ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА 1999-2000 РОКИ

2.1. Оцінка загального фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства починається із загальної його оцінки за даними бухгалтерського балансу на звітну дату у порівнянні з минулим періодом.

Аналіз проводиться детальним переглядом статей пасиву і активу балансу в їх взаємозв’язку. Методами порівняння, різниць і коефіцієнтів господарюючий суб’єкт вивчає фінансовий стан, дає йому загальну оцінку з урахуванням змін, що відбулися за звітний період.

У процесі аналізу необхідно визначити об’єкти, які потребують поглибленого вивчення з метою розробки конкретної програми дій, а саме:

- оперативного реагування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на зміцнення фінансового стану;

- вироблення фінансової стратегії щодо забезпечення фінансової стабільності в наступному періоді і на перспективу.

Основними критеріями оцінки фінансового стану є:

- забезпеченість підприємства власними коштами та ефективність їх розміщення;

- наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому нормативу та ефективність використання;

- рентабельність роботи підприємства та ефективність використання прибутку поточного року і за звітний рік;

- економічна виваженість залучення банківського і комерційного кредитів;

- стан розрахункової і платіжної дисципліни;

- ліквідність боргових зобов’язань і балансу в цілому;

- ділова активність підприємства.