Роль податку на додану вартість в державному бюджеті, Детальна інформація

Поняття доданої вартості в теоретичному плані спирається на вчення про суб'єктивну вартість, яке не визначає різниці між матеріальними і нематеріальними благами, між продуктивною й непродуктивною працею, оперуючи загальними поняттями корисностей та споживчих вартостей. Тоді в статистичному підрахунку показник доданої вартості дуже простий і зручний - це різниця між вартістю реалізованої продукції й затратами на її виробництво й реалізацією, між виручкою та витратами в будь-якому виді діяльності. Додану вартість можна також інтерпретувати як створений дохід, або вартість чистої продукції. У цьому випадку додана вартість вираховується шляхом сумування їх складових елементів - заробітної плати, процента, прибутку (дивіденди плюс нерозподілений прибуток), ренти, тобто всіх платежів на сторону, крім платежів тим господарським суб'єктам, які самі є платниками ВАТ. Але тотожній результат простіше, звичайно, одержати шляхом віднімання закупок від продажів.

Податкові ставки встановлюються у процентах, ПДВ може справлятися за єдиною або диференційованими ставками. Стандартна ставка коливається від 12 % в Люксембургу та Іспанії, до 22 % у Данії й до 25 % для більшості товарів в Ірландії. Кількість ставок варіюється від однієї в Данії, що застосовується для всіх товарів, до семи у Франції. Зниженими ставками від 2,1 до 13 % обкладаються у Франції товари та послуги першої необхідності, стандартна ставка - 18,6 % -застосовується, головним чином до промислових товарів і вища - 33,3% - до товарів, що є предметами розкоші.

Саме четвертий метод, свого часу прийнятий країнами ЄС при запровадженні ВАТ, поширений у практиці оподаткування. Застосування цього методу не потребує визначення величини доданої вартості. Дана схема обчислення податку за розрахунками - фактурами вписується в теорію американського економіста В. Лєонт'єва "витрати - випуск". Цей метод має ряд переваг:

1) з'являється можливість обчислювання податкових зобов'язань щотижня, щомісяця, щокварталу залежно від обсягу товарообороту, найповнішого охоплення всіх реалізованих товарів і застосування більш ніж однієї ставки ;

2) дає змогу застосовувати ставку при укладанні угоди , що створює юридичну й технічну зручність для податкових органів ;

3) дає змогу простежити рух товарів ;

4) забезпечується певна "нейтральність" податку відносно виробництва продукції;

5) утворюється можливість збільшення об'єктів оподаткування за рахунок послуг, розвиток яких проходить швидко в найрізноманітніших формах;

6) знижується можливість ухилення від сплати податку.

Простота, економічні та організаційно-технічні якості забезпечили ВАТ перевагу над усіма іншими типами оподаткування з обороту чи універсальних акцизів. На початок 1989 року ВАТ був запроваджений у 50 країнах світу, зовсім різних за рівнем соціально-економічного розвитку. Серед країн, що дотримуються цієї системи оподаткування, поряд із провідниками світової економіки (крім США) - Чилі (ВАТ запроваджено після воєнного перевороту Піночета), Гаїті, Сенегал, Гондурас. Від незручного податку з обороту традиційного типу з тисячами ставок, неефективного як з адміністративної так і з економічної точки зору, вже відмовились деякі колишні соціалістичні країни Східної Європи (Польща, Угорщина), модернізувавши і зміцнивши свої податкові системи за рахунок ВАТ. Частка ВАТ у загальних податкових надходженнях бюджетів уже перебуває у межах 10-25 %, а в Чилі сягає майже 40 % ; щодо валового продукту - від 1 до 10 %.

Відмовилися або зіткнулись зі значними проблемами при запровадженні ВАТ США, Канада, Австралія, Японія, Ісландія, Американці поки що задоволені звичайною існуючою системою універсального акцизу за типом податку з продажів на штатному та місцевому рівнях. ВАТ ускладнив би фінансові стосунки штатів із федерацією. У США не пройшло декілька проектів запровадження ВАТ. Американська суспільна думка, від якої залежать політичні рішення, з різних причин досі настроєна проти. Ліберали протестують проти ВАТ як регресивного податку, консерватори вбачають у ньому індиферентну до людей і бізнесу "машину грошей". І ті, й інші побоюються інфляційних наслідків ВАТ.

Звичайно, фіскальні чиновники всіх рівнів не хочуть втрачати вже набутих традиційних навичок практичної роботи, а також очікують неминучих стартових труднощів адміністративного характеру при запровадженні ВАТ.

Емпірично розроблений ВАТ за словами американського професора К. Шоуна, колишнього члена фінансового комітету СС і президента Міжнародного інституту державних фінансів, став "найповнішою й, певно, остаточною формою історичної еволюції податків з обороту".

Він демонструє переваги більш успішного, ніж за допомогою інших податків, вирішення проблем галузевого й територіального розміщення фінансових ресурсів, подвійного оподаткування, зменшення кількості податкових пільг.

Загалом у світі сучасних державних фінансів ВАТ учинив справжній переворот в оподаткуванні, який можна порівняти за значенням із введенням свого часу податків доходно-прибуткової групи, що стало епохою в історії фінансів. У 60-70-ті роки очні називали ВАТ монстром, інші - панацеєю. Тепер, схоже, суспільне ставлення до ВАТ цілком узгоджується з відомим емпіричним правилом сприймання нововведень:

спочатку шок, потім опір, розуміння і, нарешті, згода.

Варто сказати про пільги в системі ВАТ: вилучення з оподаткування та нульову ставку. В країнах "Спільного ринку" (ЄС), де система ВАТ набула найбільшого розвитку, з соціальних і фіскальних міркувань винятки з оподаткування більш поширені, ніж застосування нульової ставки. Нині пільги з оподаткування ВАТ діють у 26 країнах світу, які прийняли ВАТ у свої податкові системи, приблизно за 200 позиціями, з них тільки близько ЗО нульових ставок.

У Європейських країнах певні соціальні напруження виникають навколо оподаткування дитячого одягу, медичного обслуговування, державних закупок і продажів, діяльності закладів культури, неприбуткових організацій. Особливо збуджує суспільні емоції питання про звільнення від податку дитячого одягу та взуття. З цього приводу прем'єр-міністр Ірландії, який намагався запровадити ВАТ на дитячий одяг, навіть програв на виборах. На Заході дійшли висновку, що в даному випадку більш ефективною й справедливою е не податкова пільга, а пряма грошова допомога малозабезпеченим сім'ям, яка компенсує відповідні витрати.

Країни ЄС досить по-різному ставляться до оподаткування культури й мистецтва. Якщо Франція надає пільги торгівлі книгами, газетами, нотами, витворами мистецтва, а також видовищам, виставкам, театральним виставам головним чином у формі пониженої ставки ВАТ, то Данія робить єдиний виняток для газет, а Італія навіть оподатковує витвори мистецтва за підвищеною ставкою. В Англії для книг і газет встановлено нульову ставку.

За законами ЄС, "державні, регіональні й місцеві органи влади та інші установи, що підпорядковані державі не вважаються платниками стосовно діяльності й операцій, в яких вони беруть участь як органи державної влади, навіть, якщо ця діяльність супроводжується сплатою внесків, зборів та інших обов'язкових платежів".

Звільнення від ВАТ неприбуткових організацій благодійного характеру повністю морально виправдане.

Третій спосіб стимулювання малого підприємництва через систему ВАТ побудований на ідеї оподаткування за підвищеною ставкою всіх продажів малим фірмам, яким для цього надається особливий розпізнавальний номер реєстрації. У процедурі ВАТ підвищена проти норми ставка на попередній стадії означає пільгу на наступній, бо постачальники беруть на себе сплату ВАТ за вартістю поставок малим фірмам. Останні зобов'язані лише вести облік своїх закупок. Такий порядок іменується в Бельгії розпізнавальним податком і застосовується також в Іспанії, Туреччині, Аргентині. Комісія ЄС із податкової гармонізації виступає проти цієї системи.

Деякі латиноамериканські та африканські країни прийняли з варіантами так звану систему форвайт (угода). Зміст її полягає у визначенні величини продажів за угодою між платником і місцевим податковим управлінням. Обчислення виконують, виходячи з досягнутого в попередньому році рівня з урахуванням кон'юнктурних факторів.

Не важко помітити : в системі ВАТ виняткове значення має досконалий і вичерпний бухгалтерській облік, реєстрація всіх ділових операцій. Схоже, найбільша повнота обліку властива сільському господарству. У високо розвинутих країнах - Франція, Італія, Австралія - лише 3 % фермерів ведуть адекватний бухгалтерській облік своєї господарської діяльності.

Так чи інакше, запровадження й функціонування ВАТ у сільському господарстві пов'язане зі специфічними особливостями аграрної економіки. В самому серці цивілізованої Західної Європи адміністративні структури "Спільного ринку" визначають об'єктивні труднощі навіть для спрощеної системи ВАТ у сільському господарстві.

Алан Таит на прекрасну, виконану під егідою Міжнародного валютного фонду, монографію, на яку ми спираємося у характеристиці податку на додану вартість, формулює позицію так: "Головна мета політики ЄС щодо ВАТ - дати фермеру спокій, звільнити його від офіційної писанини, не турбувати відвідуваннями податкового інспектора".

Англійські та датські фермери оподатковуються на загальних підставах разом із платниками інших категорій. Тут цей порядок зуміли зробити ефективним. Але в більшості країн "Спільного ринку" для агрохарчового комплексу запроваджено спеціальний режим ВАТ. У Франції уніфікована податкова компенсація ВАТ надається фермеру не безпосередньо через покупця продукції, а урядовою установою. У країнах Західної Європи ставка ВАТ на продовольчі товари коливається в межах від 10 до 15 %, а компенсація покупцеві через механізм податкового кредиту становить 2-13 %.

В країнах, що розвиваються, заохочення агрохарчового виробництва базується на комбінації повного звільнення від ВАТ та його нульових ставок щодо дрібних господарств із нормальним оподаткуванням високо товарних і рентабельних сучасних ферм. Так чи інакше всюди оподаткування сільського господарства забарвлене преференційними намірами.

ПДВ став дуже популярним. На додаток до тих 50 країн, що вже мають його, ВАТ запроваджений в Росії й Україні. Здається, ревниві до будь-яких питань національної відокремленості парламенти ладні поступитися принципами заради впровадження ВАТ. Відмінності в устрої податкових систем різних країн, зумовлені історичними, соціальними, політичними факторами, відступають перед раціональною ідеєю ефективного податку, який найбільш відповідає засадам суспільної гармонії.

Погодившись на запровадження ВАТ, фіскальне самоствердження націй знаходить вихід у збереженні відмінностей у самій конституції ВАТ на внутрішньому, національному рівні. Зберігають свій вплив і регіональні уподобання та інтереси. Отже, прагнення до несхожості ще не переборене ні в міжнародному, ні навіть у внутрішньодержавному масштабі.