Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Детальна інформація

Звичайно, особливості сучасного внутрішнього і зовнішнього становища України, її економіки та політичного устрою роблять неможливим пряме перенесення на національні умови тих торговельно-економічних механізмів, які сконструйовані в інших країнах відповідно до їх умов та місця в світовому господарстві. Однак принципи «конструювання» цих механізмів, особливо узгодження на багатосторонній міжнародній основі, і норми, що сформувалися на цій основі, мають бути прийняті до уваги при створенні, розвитку і оновленні механізму податкової політики в Україні. Під час її виконання потрібно враховувати досвід і ряду постсоціалістичних країн. На наш погляд, Польща (1967 р.), Румунія (1971 р.), Угорщина(1973 р.) приєдналися до ГАТТ без обміркованої позиції і були вимушені взяти на себе, як з'ясувалося і в подальшому, нездійсненні обов'язки по імпорту західних товарів. Тепер вони намагаються передивитись угоди про своє членство в ГАТТ. Тому слід обмірковано організувати роботу по розробці узгодженої митної політики, враховувати інтереси країн-учасниць і, нарешті, кваліфіковано підготувати проекти документів. Справді, детальний аналіз внутрішнього стану України показує, що до реформування економіки відповідно до вимог ГАТТ/СОТ може стикнутися в Україні з рядом об'єктивних проблем.

По-перше, знекровлені тривалою і глибокою кризою підприємства з фізично і морально застарілим обладнанням, відсталими технологіями не витримають конкуренції, що призведе до остаточної руйнації національного виробництва. По-друге, не витримає необмеженої конкуренції і сфера послуг (доступ до ринку послуг є однією з умов оформлення протоколу про вступ України до ГАТТ/СОТ), як традиційних, які в Україні ніколи належним чином не розвивалися внаслідок характерного для СРСР залишкового принципу їх фінансування, так і нових, у тому числі фінансових, банківських та інших, недостатньо розвинутих через нетривалий час їх застосування, обтяжений до того ж економічною кризою. По-третє, неприйнятною є також заборона субсидування галузей національної економіки. В умовах її глибокої структурної деформації відмова від державної підтримки в тому числі за допомогою субсидій, унеможливить як структурну перебудову взагалі, так і вдосконалення структури експорту. Отже, включення України до Європейського Союзу можливе лише за умови побудови в нашій країні дієвої ринкової економіки, із стійким зростання ВВП, здоровими фінансами та грошово-кредитною системою. Тільки за такими умовами Україна може бути рівноправним членом Європейських Співтовариств.

При розробці стратегії і тактики для України слід зважати, що розвинуті країни йшли до сучасних принципів організації світової торгівлі, закріплених у ГАТТ, із 1947 р. Досягнення домовленостей між ними про зниження мита, уніфікацію митних норм, процедур і законодавства, нетарифні засоби регулювання стало результатом дії об’єктивних чинників - ускладнення структури міжнародної торгівлі, зростання внутрішньофірмових поставок у межах транснаціональних корпорацій, зближення рівнів продуктивності праці ті цін тощо. Слід взяти до уваги і довготривалу боротьбу за взаємні поступки, в процесі якої посилювалися то протекціоністські, то ліберальні тенденції, однак бажання домогтися односторонніх переваг залишається незмінним.

Різні країни неоднаково вирішували питання щодо терміну приєднання до ГАТТ з огляду на внутрішні умови і національні інтереси. Наприклад, Франція була членом ГАТТ із моменту її заснування (1947 р.), Південна Корея - з 1967 р. Це не заважало Франції зберегти кількісні обмеження імпорту до 1967 року. А Південна Корея, приєднавшись до ГАТТ, повністю заборонила ввезення певних категорій товарів. Тобто перестрибнути через об’єктивні процеси і відразу увійти в сучасне русло міжнародних економічних відносин Україна не може. Як і в інших країнах, що вдало приєдналися до ГАТТ, в Україні цей процес займе чимало часу, буде складним та болючим.

Хоч Україна належить до держав із досить широким внутрішнім ринком, однак тенденція до поміркованого протекціонізму в ній недостатньо виражена. Частина заходів державного регулювання ЗЕД, проведених у 1996-1997 роках, свідчить про посилення протекціоністської спрямованості зовнішньоторговельної політики України (наприклад, скасування системи приференцій та пільг на ввізне мито для товарів, які походять з країн, що розвиваються). В першій половині 1998 року близько як на 550 видів продукції ставки зросли від 30% до 50%, навіть на деякі імпортні товари мито досягло 70%. В грудні цього ж року зросли ставки адвалерного мита на вітчизняні електромеханічні прилади, пластмасу, гуму, автомобілі, залізничні вагони та вантажівки, а також на алкогольні напої. Це в свою чергу викликає занепокоєння з боку Європейської Комісії, оскільки порушує Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС і може викликати додаткові торгівельні санкції до України. Наприклад, як у випадку з текстилем, оскільки Україна не виконала свої зобов’язання стосовно не підвищення ставок ввізного мита на торгівлю текстильними продукцією, які діяли станом на 1 січня 1996 року, як наслідок Європейська комісія зайняла жорстку позицію стосовно збільшення експортних квот на продукцію Українського походження і з липня 1999 року фактично припинився експорт найбільш поширених категорій вітчизняної та швейної продукції держав-членів ЄС.

Тому не слід зупинитися на тому, що вже зроблено і відмовлятися від тих кроків, які Україна вже зробила на шляху інтеграції до європейського економічного простору. Потрібно рухатись вперед в напрямку поступового, поміркованого, м’якого реформування економіки країни.

Актуальним в цьому плані буде поступово здійснити такі заходи:

Змістити акценти відповідно до цілей реформування податкової системи України відповідно до норм і принципів ЄС. Вихідною метою реформування має бути створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва, підвищення його ефективності та якості. Це передбачає корекцію критеріїв, покладених в основу встановлення та перегляду ставок ввізного мита. Вирішення цього питання з наукових позицій передбачає: - визначення ефективних ставок мита, що забезпечують достатній рівень захисту внутрішнього ринку, шляхом порівняння внутрішніх і зовнішньоторговельних цін, ставок мита і середніх рівнів прибутків від зовнішньоторговельних операцій;

розробку економіко-математичних моделей оптимізації ставок ввізного мита за трьома критеріями у такій послідовності: забезпечення ефективного захисту внутрішнього ринку, забезпечення доступу на ринок високоякісних імпортних товарів, забезпечення максимального обсягу надходжень від мита до державного бюджету;

забезпечення диференційованого підходу до рівня митного обкладання залежно від якості імпортної продукції, характеру потреб, які вона задовольняє, а також від того, виробляється вона в Україні в недостатній, достатній або надлишковій кількості;

розглянути можливість ширшого використання всіх елементів митного тарифу як засобів регулювання імпорту;

забезпечити максимальне використання нетарифних засобів регулювання (перш за все антидемпінгових, компенсаційних), що застосовуються в країнах-членах ГАТТ/СОТ, однак не застосовуються в Україні;

запровадити достатні заходи митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва;

розглянути можливість про застосування кількісних обмежень імпорту щодо деяких товарів легкої, харчової промисловості ті сільськогосподарського виробництва.

У процесі проведення переговорів про тарифи і тарифні поступки домагатися пошуку прийнятої моделі включення постсоціалістичних і країн, у т.ч. України, в світові економічні зв’язки. Ця модель має передбачати:

зміну офіційного статусу постсоціалістичних країн на основі відмови від їх кваліфікації як країн з ринковою економікою;

надання країнам-членам ГАТТ/СОТ постсоціалістичним країнам пільг на основі Генеральної системи преференцій, що поставить їх у рівні тарифні умови з експортерами із країн з аналогічними показниками, ВВП на душу населення;

надання Україні права протягом певного перехідного періоду, необхідної для її адаптації до світової економіки, в разі потреби запроваджувати заходи щодо цілеспрямованого регулювання структури економіки та зовнішньоекономічних зв’язків.

Здійснення цих заходів поетапно, по мірі назрівання відповідних внутрішніх і зовнішніх умов, сприятиме послідовному відкриттю української економіки, її інтеграції в європейські структури. Це є гарантією того, що Україна в цьому тисячолітті зможе стати повноправним членом спільного європейського дому.

Напрямки вдосконалення прямого оподаткування в Україні.

Аналіз розвитку податкових систем європейських країн свідчить про зростаючу роль прямого оподаткування, в першу чергу прибуткового оподаткування доходів громадян. Зростаюча податкова культура і свідомість платників прямих податків дозволяє забезпечувати сталі надходження до бюджету і використовувати податки як інструменти, що стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості, рівномірний розвиток територій та інші.

Якщо порівняти існуючи системи оподаткування громадян в ЄС і Україні, то виявляється багато протиріч, які повинні бути вирішені негайно. Середня ставка в Україні прибуткового податку з фізичних осіб в 2000-01р - 16.5%, а в європейських країнах не менше 30%. Проте не має можливості застосовувати сьогодні в Україні більші ставки податку, оскільки доходи громадян знаходяться на низькому рівні.

Як свідчить досвід країн ЄС одне з провідних місць у податкових надходженнях займає прибутковий податок з громадян, і його частка в останні десятиліття постійно зростає. Удосконалення податкової системи України потребує реформування діючого податку на доходи фізичних осіб.

Важливим напрямком реформування національного оподаткування є перехід до оподаткування сукупного валового доходу платника податку, який включає суму доходу з усіх джерел в грошовій, матеріальній і нематеріальних формах. Досвід розвинутих країн свідчить, що система прибуткового оподаткування громадян часто охоплює і доходи від володіння житловими будинками, приміщеннями для професійного використання, сільськогосподарськими землями і будівлями. Кожному виду нерухомості відповідає розмір доходу, що приймається до розрахунку, незалежно від того чи був дохід реально отриманий, чи ні. Такий механізм забезпечує ефективне функціонування ринку нерухомості і забезпечує надходження до бюджетів.

Разом з тим проведення обґрунтованої політики стосовно використання дозволених вирахувань із сукупного валового доходу, яка б відповідала вимогам соціально-економічного розвитку держави, сприяло зростанню нагромаджень та заощаджень населення.

На нашу думку при розширенні бази оподаткування за рахунок включення до сукупного валового доходу окрім заробітної плати, доходів від підприємницької і професійної діяльності , доходів від капіталу, а також пенсій і допомог по безробіттю. Разом з тим враховуючи демографічну ситуацію на Україні, стан здоров'я населення варто застосовувати пільги на дітей і осіб похилого віку, на проведення лікування і оздоровчих заходів. Із сукупного оподатковуваного доходу пропонуємо вираховувати у відповідно встановлених законодавством межах витрати на соціальне, пенсійне, медичне страхування; вартість проїзду на роботу; витрати на освіту, професійні видатки.

Оскільки податкові системи розвинутих європейських країн зорієнтовані на оподаткування доходів громадян і ця тенденція має незворотній напрямок, очевидним для України є приділення особливої уваги такому виду оподаткування. І головним моментом, про що свідчить європейський досвід, повинно бути стягнення податків з тієї частки доходів платників, які залишаються після забезпечення основних життєвих потреб робітника та його сім'ї. В цьому контексті повинен бути переглянутий неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на сьогодні не відповідає потребам платників.

Фіскальна політика дозволяє вирішувати задачі стратегічного характеру: встановлення оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками, персоналізація податку в залежності від платоспроможності платника. Таким стратегічним інструментом можна назвати перехід до спільного оподаткування доходу сім'ї, як бази оподаткування. Так у Франції з 1947 року використовується система сімейного коефіцієнту, яка дозволяє послабити прогресивність оподаткування в залежності від стану та наявності інших членів сім'ї — дружини, дітей віком до 18 років та незалежно від віку - які є інвалідами, а також ті, які служать в армії, є студентами. Таким чином при одному і тому ж рівні доходу, сім'я сплачує податок менший ніж неодружена особа, що позитивно впливає на фінансовий стан сімейної пари. Як свідчать факти, ця допомога сім'ї - збільшує рівень її доходу: в середньому сума податку знижується на 15 %, а число оподатковуваних сімей — на 11%, причому це зниження найбільш помітне для осіб з невисокими доходами.

Досвід країн-учасниць ЄС показав, що зниження верхньої межі оподаткування сприяло зростанню особистих нагромаджень населення, що дало можливість використовувати звільнені від оподаткування кошти на інвестиційні цілі. І по-друге, це сприяло збільшенню споживання, що звичайно дало імпульс для розвитку цілих галузей економіки, зменшило запаси товарної маси, позитивно вплинуло на рівень цін в сторону їх зниження. Це мало позитивний ефект на зменшення рівня інфляції, укріплення національної валюти. В цілому в ряді країн збільшився неоподаткований мінімум доходів громадян, що позитивно вплинуло на економічне зростання

В розвинутих країнах Західної Європи давно вирішена проблема реєстрації та обліку платників податків. Кожна юридична і фізична особа має свій ідентифікаційний номер, що дозволяє здійснювати контроль за правильністю обчислення і достовірністю інформації кожного учасника господарських операцій. В Україні ж завдання реєстрації платників податку ще тільки знаходиться в стадії вирішення, і проходить цей процес достатньо повільно.