Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Детальна інформація

В класичній системі оподаткування дивіденди оподатковуються двічі, на рівні корпорації і на рівні інвестора, причому на рівні акціонера віднімається раніше сплачений компанією податок. Тому, на нашу думку більш досконало в системі оподаткування застосовувати включення до сукупного валового доходу фізичної особи, дозволивши право віднімати сплачений на рівні компанії податок. Проте в разі зниження граничної ставки прибуткового податку з громадян до рівня податку на прибуток підприємств 30% - необхідність застосування цього правила відпаде. З метою запобігання подвійного оподаткування і ухилення від сплати податку дивіденди варто оподатковувати біля джерела їх виплати на рівні акціонерних товариств.

Визначальна риса податку на прибуток - виважений підхід до механізму його функціонування з метою стимулювання економічної діяльності.

Враховуючи важливість стимулюючої складової при формуванні податкових систем суттєвий інтерес викликає практика, що характерна в цьому напрямку окремим країнам. Крім охарактеризованих вище методів, звертає увагу використання досить широкої гами податкових пільг, спрямованих на вирішення вище означеної проблеми. При цьому вони надаються в різноманітних формах з застосуванням певних механізмів, що також визначає специфіку окремих країн. Найбільш розповсюдженими формами слід вважати податковий кредит, який означає знижку, що вираховується з податку на прибуток. Серед інших широко вживаних форм податкових пільг виділяються надання знижок на зменшення прибутку, що оподатковується, а також часткове і навіть повне звільнення від податків. В національній економіці проблема надання податкових пільг викликає широке нарікання з боку вчених та практиків. І справа тут, головним чином, не в доцільності такого інструменту податкової політики, а в обґрунтуванні механізму їх надання та використання.

Система надання пільг по податкам в Україні повинна заохочувати інвестиції, створення нових робочих місць, стимулювати розвиток малого і середнього бізнесу. Необхідно відмовитись від практики надання пільг для окремих підприємств державного сектору, що підриває процес і конкуренції і принципи рівності і справедливості податкової системи. Система податкових пільг повинна бути підпорядкована стратегічним задачам реформування економіки України, її структурній перебудові.

Впровадження податків чи зміни в податковій системі повинні супроводжуватися широкою агітаційною компанією щодо переваг і важливості тих чи інших кроків в сфері податкової політики.

Ефективність оподаткування значною мірою залежить від рівня контролю за сплатою податків. Слід відразу зазначити, що в окремих країнах податкова служба суттєво відрізняється як по організаційній структурі, так і по рівню адміністративної відповідальності. В переважній більшості країн, як правило, податкова адміністрація (відомство) є складовою частиною міністерства фінансів, що не виключає певної автономності в здійсненні нею своїх функцій. Спільним є й те, що податкові інспекції в розвинутих країнах побудовані за територіальною ознакою.

В перехідних економіках та в умовах розбудови ринкових відносин особливо поширене явище - ухилення від сплати податків, яке базується на відносинах, що складаються в процесі розподілу доходів між суб'єктами підприємницької діяльності та населенням. Умови ухилення від оподаткування не однакові для різних осіб. Частина населення, що одержує дохід у формі заробітної плати, за наявної системи прибуткового оподаткування позбавлена можливості ухилятися від сплати податків. В багатьох податкових системах європейських країн для цих категорій платників існують пільги і знижки по прибутковому податку за вимушену чесність. В цьому випадку суб'єктом ухилення буде роботодавець. Інша частина населення, що бере безпосередньо участь як суб'єкт, або менеджер суб'єкта сплачують податки за декларацією, і саме тут з'являється можливість для податкових зловживань.

В останні десятиріччя в ряді країн нелегальний бізнес вивчався за трьома основними напрямками, а саме: не задеклароване легальне виробництво товарів та послуг; виробництво товарів та послуг заборонених законом; приховування доходів в натуральній формі.

Найвагомішою складовою нелегального бізнесу, як показали дослідження в різних Європейських країнах, є незадеклароване виробництво товарів та послуг, яке охоплює законні види виробничої діяльності, але приховується від держави з метою уникнення оподаткування.

В Україні в процесі ухилення від сплати податків найбільшого розмаху набула діяльність із приховуванням руху капіталів, а звідси і доходів. Це явище на сьогодні загальнопоширене серед підприємств, які звітують перед податковими службами про свою діяльність приховуючи фактично отримані доходи.

В процесі руху прихований капітал з'являється на офіційному ринку в тій чи іншій формі, і як правило це супроводжується наявністю суб'єктів, що виконують роль буфера між легальним та нелегальним капіталом. Існування таких підприємств дає змогу без зайвих перешкод легалізувати або вивести капітал із офіційного сектору економіки. Держава взявши під контроль функціонування "конвертаційних" фірм, змогла б контролювати рух прихованого капіталу.

На нашу думку, при системі оподаткування, яка охоплює всі сторони фінансово-господарської діяльності, що об'єднує і контролює всі структурні підрозділи ринку, прихований рух капіталу стає менш можливим. Водночас податкова система України ще не може характеризуватися як така, що охоплює і контролює всі сторони економіки.

Ринок нерухомості, а саме в тій частині, де активно функціонують тіньові капітали, не достатньо охоплений системою оподаткування. І хоча офіційний життєвий рівень та рівень заробітної плати, навіть у комерційних підприємствах, виключає можливість збагачення, а тим більше придбання дорогої нерухомості, фактичні процеси на ринку нерухомості підтверджують рух прихованого капіталу.

На наш погляд, введення диференційованого податку на майно, в залежності від виду майна, його призначення, який би дав можливість хоча б частково оподаткувати прихований свого часу капітал.

У Франції прийнята Хартія прав та обов'язків платника податку, яка надається кожному з них, де також суттєво розширений перелік гарантій, які надаються законодавчими та нормативними актами при їх перевірці. Цікаво відзначити, якщо у більшості країн є лише одна можливість оскаржити пред'явлену для сплати податкову суму - через суд, то у Франції передбачена і додаткова. Це попередня рекламація податковим органам в разі необґрунтованого, на думку платника, визначення розміру платежу, яку він може подати вище стоячій інстанції до початку терміну сплати платежу. Відзначається дві переваги такого порядку. В разі дійсної необґрунтованості дії податкових органів є можливість оперативного вирішення питання без звернення до суду, з іншого боку, в разі об'єктивних дій - підвищується можливість прискореного та кваліфікованого розгляду справи в суді. Саме цим порядком пояснюється незначна кількість касаційних скарг в судові органи у Франції. Звертають на себе увагу і інші заходи щодо суттєвого скорочення формальностей в регулюванні суперечок та прискорення їх вирішення. Це стосується відміни обмежень стосовно рангу особи, яка має право підпису позову, спрощення порядку повернення неправильно стягнутої суми платежу по прямим податкам, а також подачі рекламації ( без візи інстанції, яка здійснила, на думку позивача, неправомірні дії) та ін.

Оскільки податки виступають як бар'єри на шляху пересування товарів, робіт, послуг, робочої сили і капіталу в межах єдиного торгівельного простору, узгоджена позиція щодо їх застосування є вкрай необхідною.

Проте визначним моментом в гармонізації податкових систем країн ЄС, а саме в сфері прямого оподаткування є конкурентна боротьба за капітал, яка примушує уряди країн приймати заходи по зниженню ставок податку. Тобто, на сьогодні відсутня певна юридична основа для гармонізації прямого оподаткування.

Прямі податки навіть прямо не згадуються в Угоді про ЄЕС. Таким чином гармонізація прямого оподаткування більш тонка і складна справа ніж гармонізація акцизів. Країни-члени не збираються поступатись жодною часткою податкового суверенітету без можливості заблокувати запропоновані податкові обмеження. Таким чином тільки стаття 100 Угоди щодо наближення національного законодавства є юридичною основою що прямо впливає на заснування і функціонування спільного ринку. Причому і стаття 99, що стосується непрямого оподаткування і 100 (прямі податки) потребують одностайності.

На сьогоднішній день тільки дві директиви щодо прямого оподаткування були прийняті відповідно до статті 100 : про злиття компаній і про головні-дочірні компанії. Багато інших директив, які були розглянуті відповідно до 100 статті, були зняті з обговорення і в кінцевому підсумку не прийняті. Найбільш важливим питанням, що чекає свого вирішення в сфері прямого оподаткування стосується компенсації збитків груп компаній.

Проект директиви щодо заборони утримання податків на виплати процентів і роялті між компаніями був не прийнятий оскільки країни-члени не дійшли згоди по цьому питанню.

В Маастрихтському Договорі було введене нове положення стосовно вільного руху капіталів і платежів. Відповідно до якого закріплялись повноваження країн по дотриманню національного податкового законодавства для платників податків, що знаходяться у різному становищі щодо місця проживання або місця, куди інвестується капітал. Проте ці повноваження обмежувались існуючими податковими законами на кінець 1993 року: країни-члени співтовариства повинні утримуватись від введення нових податків і зборів, які є засобом довільної дискримінації або замаскованого обмеження вільного руху капіталів і платежів. Разом з тим, вони повинні здійснювати всі заходи по запобіганню порушень національних законів і актів виконавчої влади, особливо в сфері оподаткування.

Прийняття і закріплення цих положень в Договорі дозволяє, по-перше, уникнути певних побоювань країн-учасниць щодо заборони Європейським Судом певних дискримінаційних особливостей оподаткування нерезидентів що неспівставимо з вільним пересуванням капіталів. По-друге, що країни-члени ні яким чином не будуть обмежені в боротьбі І податковими порушеннями і зловживаннями. І по - третє, забезпечує певні дискреційні повноваження для проведення різної податкової політики стосовно доходів резидентів і нерезидентів і між внутрішніми інвестиційними прибутками і зовнішніми. Таким чином, було висловлено побажання країн-членів зберігати стільки суверенітету скільки потрібно для функціонування національних систем прямого оподаткування.

Стосовно оподаткування прибутку стаття 30,43 Угоди про партнерство і співробітництво України і ЄС передбачає, що ЄС та країни-учасниці відповідно до свого законодавства і правил надають відносно створення та діяльності на території країн ЄС компаній, які контролюються компаніями ЄС та українськими компаніями і є виключно їх спільною власністю, українським дочірнім підприємствам і філіям українських компаній режим не менше сприятливий, ніж будь-яким третім країнам. Такий режим надається відповідно і Україною. Хоча в окремих випадках передбачені тимчасові обмеження для європейських компаній на Україні щодо деяких видів підприємницької та професійної діяльності, окремі комерційні операції, до 19.06.99 року припускається навіть наявність дискримінації без її посилення щодо фінансових послуг та страхування.

Окремо обумовлено вплив змін в законодавстві на умови функціонування європейських компаній на Україні. Якщо відповідні зміни в законодавстві України, чи інші правила призводять до більш обмежених умов функціонування заснованих компаніями ЄС та українськими компаніями і є виключно їх спільною власністю, українським дочірнім підприємствам і філіям українських компаній ЄС, таке законодавство й правила не застосовуються на протязі 3-ьох років після набуття чинності до тих компаній, які на цей момент вже були створені.

Під дочірньою в Угоді розуміється компанія, повністю підконтрольна материнській компанії, а під філією - місце здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Філія повинна продовжувати основну діяльність компанії, мати своє керівництво, а також бути настільки матеріально підготовленими для здійснення підприємницької діяльності з третіми особами, що останні, навіть знаючи про те, що в разі необхідності буде існувати юридичний зв'язок з головною компанією, центральне керівництво якої знаходиться за кордоном, позбавлені необхідності безпосередньо співпрацювати з нею і можуть здійснювати підприємницьку діяльність за місцем знаходження філії.

Відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво України і ЄС (УПС), що була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року для спільних підприємств за участю українських та ЄС компаній існування цих пільг не викликає сумніву.

Оцінюючи позитивні моменти прийняття Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який загалом відповідає сучасним європейським нормам, слід уникати протиріч в застосуванні окремих положень і уникати помилок в розрахунках податкових зобов’язань.

Особливе значення в забезпеченні стабільності і передбачуваності податкової системи України повинно ставити прийняття Податкового Кодексу, який передбачає зменшення кількості податків, зниження ставок, дасть можливість утриматися від внесення частих змін в податкове законодавство, проведення політики скасування необґрунтовано великої кількості пільг, що негативно впливають на формування податкових доходів бюджету і порушують принципи оподаткування.

Про говорити про закріплення в Податковому Кодексі всієї сукупності податків і зборів ще рано, в ньому повинні бути закріплені лише ті податки, які пройшли апробацію на практиці. Підготовлені урядом законопроекти з оподаткування доходів фізичних осіб, податок на нерухомість та інші податкові закони можна внести до Податкового Кодексу після річного терміну використання.

Здійснення послідовної податкової політики з усвідомленням стратегічної мети економічної інтеграції України в напрямку приєднання до Європейських Співтовариств сприятиме виходу економіки України з глибокої кризи і забезпечить умови для економічного зростання.