Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Детальна інформація

• встановлення загальних принципів визначення митної вартості товару та країни походження товару;

• рішень ГАТТ щодо суттєвого скорочення середнього рівня розміру митних ставок.

З огляду на вище викладене ГАТТ/СОТ здійснює кроки, спрямовані на регламентацію цих заходів у протекціоністських цілях. Зокрема, рішеннями уругвайського раунду до 2000 р. передбачено скасувати добровільні обмеження експорту й імпорту. Вироблено чіткіші правила проведення розслідувань і критеріїв визначення демпінгу. Термін дії антидемпінгового мита обмежено п'ятьма роками. Вдосконалюються правила застосування компенсаційного мита в разі субсидіювання експорту шляхом визначення законності субсидій. Передбачається скоротити експортні субсидії на сільськогосподарську продукцію (на 36%), а також обсяг дотацій її виробникам для внутрішньому ринку (на 18%). За підсумками уругвайського раунду, вперше система регулювання міжнародної торгівлі поширюється не лише на промислові товари, а й на торгівлю послугами, правами інтелектуальної власності та інвестиції. Передбачається запровадити міжнародні стандарти захисту прав інтелектуальної власності та вимоги їх ефективного дотримання.

Прийняті в межах ГАТТ/СОТ рішення не означають їх безумовного виконання країнами-членами цієї організації. Питання лібералізації зовнішньої торгівлі, що відповідають вимогам ГАТТ/СОТ, ніколи не набували для розвинутих країн самостійного, особливо у плані національних інтересів, значення. Вони були завжди підпорядковані проблемам розвитку національного виробництва. Якщо ці інтереси потребували неповного виконання вимог ГАТТ/СОТ, то країни поступалися своїми міжнародними зобов'язаннями в ім'я власних інтересів.

Водночас, до нових кандидатів у члени ГАТТ/СОТ застосовуються жорсткі вимоги щодо максимальної лібералізації внутрішнього ринку, забезпечення повного вдосконалення зовнішньоторговельного режиму відповідно до угод заключного акту уругвайського раунду переговорів ГАТТ/СОТ, тарифних поступок щодо доступу до товарного ринку та гарантованого і недискримінаційного доступу до ринку послуг.

На обґрунтування цієї політики спрямовано і висновки західних теоретиків, за якими митні тарифи уповільнюють економічний прогрес, не відповідають інтересам індустріалізації країн, що розвиваються. Тому лібералізація зовнішньої торгівлі має відіграти домінуючу роль у процесі трансформації економіки.

Повне приєднання до ГАТТ/СОТ розширює можливості українських товарів на зовнішніх ринках, що звичайно знайде своє відображення на платіжному балансі, укріплення національної грошової одиниці і покращання фінансового стану підприємств експортерів. З іншого боку скорочення ставок мита до європейського рівня викличе наплив іноземних товарів на внутрішній ринок України і цим самим призвести до витіснення неконкурентноздатної продукції власного виробництва, а в кінцевому підсумку зменшення доходів бюджету і необхідності вирішення проблем безробіття, яке безумовно загостриться. В цьому зв'язку слід обережно підходити до питання оцінки вигод щодо приєднання до ГАТТ/СОТ.

Практика застосування митно-тарифного регулювання в розвинутих, а також у нових індустріальних країнах свідчить про його досить високу ефективність із точки зору інтересів національної економіки на певних етапах її розвитку. Так, у Південній Кореї, Сінгапурі, Таїланді митна політика застосовувалася як один із засобів проведення спочатку політики імпортозаміщення, потім політики експортної орієнтації, які, в свою чергу, були інструментами реалізації особливої моделі економічного розвитку, запропонованої експертами МБРР та МВФ. ЇЇ суть полягала в забезпеченні високих темпів економічного зростання і підвищенні ефективності національного виробництва шляхом включення країни в світовий поділ праці на основі пріоритетного розвитку галузей, які виробляють експортну продукцію. Підпорядкована реалізації цієї моделі митна політика, що передбачала застосування високих ставок мита на чимало товарів у поєднанні з широкомасштабними заходами із стимулювання виробництва експортної продукції, які в Сінгапурі доповнювалися ще й політикою заохочення промислових інвестицій, дала значний імпульс індустріальному розвитку країни, дала змогу врешті-решт зробити вражаючий стрибок у збільшенні експорту. Якщо в 1970 р. Південна Корея посідала шосте місце серед країн, що розвиваються, то в 1988 р. - перше. Лише на цій основі було зроблено перехід до поступової лібералізації імпорту, і в 1981-1988 рр. середній рівень імпортних тарифів було знижено на третину.

Іншим прикладом можуть бути латиноамериканські країни, які, за аналогією з азіатськими, на початковій стадії розвитку обрали модель імпортозаміщувальної індустріалізації. Однак ця модель, на відміну від азіатських країн, діяла протягом 25-30 років післявоєнного періоду, тоді як найефективніший період її дії, на думку вчених, - 10-12 рр. У 80-ті рр. у латиноамериканських країнах розпочалися реформи, спрямовані на лібералізацію імпорту, внаслідок чого були повністю скасовані кількісні обмеження і значно впав рівень митних тарифів. Поряд із цим не застосовувалася цілеспрямована політика розвитку експортного виробництва, підтримки національних експортерів. Політика лібералізації імпорту призвела до того, що конкуренція з боку імпортної продукції поставила місцевих виробників у досить скрутне становище. Значно збільшилась кількість банкрутств, у деяких галузях стався спад виробництва та інвестицій.

Досвід еволюції митної політики в розвинутих країнах, досить повно висвітлений у літературі, дає змогу зробити деякі висновки:

- Історія світової торгівлі демонструє боротьбу двох тенденцій в її розвитку - підсилення та послаблення протекціонізму, одна з яких у той чи інший момент набуває панівного значення, хоч елементи протекціонізму більше чи менше властиві їй завжди. Відповідно митна політика виступає засобом переважно то протекціонізму, то вільної торгівлі, хоч завжди певною мірою спрямована на захист національного виробництва.

- Закономірністю еволюції митної політики є розумне підсилення її протекціоністського характеру за умов економічної кризи, структурної перебудови економіки та зумовленої нею необхідності підтримки нових галузей, структурної адаптації до світової економіки (включення у світогосподарські зв'язки шляхом формування експортне - орієнтованого сектору.

Об'єктивними умовами лібералізації митної політики, як переконує світовий досвід, є: підвищення рівня економічного розвитку, забезпечення виробництва конкурентноспроможної продукції, завоювання міцних позицій на світових ринках, розвиток міжнародних економічних зв'язків, діяльність транснаціональних корпорацій. До суб'єктивних чинників лібералізації митної політики можна віднести діяльність міжнародних економічних організацій, спрямовану на гармонізацію світової торгівлі.

Протекціоністська митна політика може сприяти розвитку національної економіки, тобто набуває ефективності, за таких умов: а)її проведення в комплексі заходів із системного реформування економіки, відповідності загальній концепції розбудови національної економіки і концепції зовнішньоекономічної діяльності; 6)поєднання із заходами державного регулювання процесів структурної адаптації економіки країни до європейського економічного простору, перш за все - різними формами державної підтримки експортне орієнтованого сектора; в)поєднання із заходами з розвитку внутрішнього ринку і внутрішньої конкуренції; та обмеженого терміну використання цієї політики.

Якщо національна митна політика розвинутих і нових індустріальних країн формувалася під спрямованим, погодженим впливом внутрішніх і зовнішніх чинників (ця погодженість була наслідком того, що діяльність ГАТТ відбивала об'єктивні тенденції розвитку світового господарства взагалі й міжнародної торгівлі зокрема), її еволюція була поступовою, природною, оскільки митна політика змінювалася в міру визрівання об'єктивних і суб'єктивних передумов. Митна ж політика країн, що лише стають на шлях ринкових перетворень, формується під впливом складних і суперечливих чинників. Внутрішні умови розвитку цих країн (глибока системна криза, низький рівень конкурентоспроможності національного виробництва, відсутність розвиненого внутрішнього ринку, початковий етап процесу структурної адаптації до світової економіки ) потребують проведення протекціоністської митної політики. Проте, жорсткі зовнішні умови (наявність тенденції до лібералізації міжнародних зв'язків, тиск з боку міжнародних організацій і окремих країн) потребують лібералізації митної політики.

З одного боку, країни з трансформаційною економікою не можуть ігнорувати загальносвітових тенденцій і вимог міжнародних організацій. З другого боку, вони не можуть проводити політику, що суперечить їх внутрішнім потребам і, врешті-решт, об'єктивним економічним закономірностям. Такі спроби виявилися невдалими і завершилися посиленням у цих країнах тенденції до поміркованого протекціонізму. Ця тенденція більш помітна в постсоціалістичних країнах із широким внутрішнім ринком і менш помітна у країнах із вузьким внутрішнім ринком.

Офіційну заяву про намір приєднатися до ГАТТ Україна подала ще у липні 1993 року і отримала статус спостерігача в цій міжнародній економічній організації. Щоб вступити в ГАТТ/СОТ на правах повноцінного члена, Україна має виконати ряд досить жорстких вимог, які ГАТТ/СОТ пред'являє до всіх претендентів.

Однією з основних умов для вступу нашої країни в ГАТТ/СОТ, цього ж потребують і Європейські Співтовариства, є гармонізація її торгівельного та митного законодавства згідно норм і стандартів ГАТТ/СОТ, приведення у відповідність системи митно-тарифного регулювання, інших механізмів управління розгалуженою системою зовнішньоекономічної діяльності. Для виконання цих та інших вимог було здійснено ряд важливих кроків.

6 квітня 1996 року президентом України був підписаний Указ «Про Концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ». Цією концепцією визначені основні напрямки трансформації ставок ввізного мита митного тарифу України, реалізація яких Україною буде гарантією при забезпеченні доступу до товарних ринків в межах приєднання нашої країни до ГАТТ і вступу її до СОТ.

При проведенні трансформації митного тарифу України потрібно забезпечити:

• інтеграцію економіки України до Європейського економічного простору; доступ товарів, що експортуються Україною, до зовнішніх ринків;

• встановлення режиму найбільшого сприяння в галузі зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ.

• реструктуризацію найбільш вагомих галузей економіки України шляхом застосування до товарів, імпорт яких може нанести шкоду галузі національного виробництва, великих ставок ввізного мита з визначенням строків, які необхідні для приведення цих ставок у відповідність з вимогами ГАТТ/СОТ. В кінцевому підсумку метою трансформації митного тарифу України є досягнення рівня середньозваженої ставки ввізного мита ( відношення ставки на певний вид товару, помножений на обсяг його імпорту, до загального обсягу імпорту всіх товарів) не більше 14 %.

Також з метою поглиблення співробітництва України з ГАТТ/СОТ Президентом України був виданий Указ «Про особливості застосування обмежень імпорту сільськогосподарських товарів відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/СОТ» від 13 травні 1997 року. Він передбачає захист інтересів сільськогосподарських товаровиробників і стимулювання виробництва сільськогосподарських товарів, закріплення норм і принципів системи ГАТТ/СОТ в законодавстві України. Цим Указом затверджено Положення про особливості застосування обмежень імпорту сільськогосподарських товарів відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/СОТ і дія його розповсюджується на імпорт сільськогосподарських товарів, віднесених до груп 1-24 за ТІЇ ЗЕД, за винятком риби та рибних виробів.

Сутність тарифних обмежень імпорту сільськогосподарських товарів, згідно положення, передбачає застосування спеціального мита, якщо: обсяги імпорту певного сільськогосподарського товару в Україну протягом поточного календарного року перевищують критичні рівні доступу цього сільськогосподарського товару на внутрішній ринок України; ціна певного сільськогосподарського товару, що імпортується в Україну, показана на основі ціни постачання даного товару на внутрішній ринок України на умовах СІF і визначена в гривнях, падає нижче критичної ціни такого сільськогосподарського товару.

Критичний рівень доступу - це обсяг імпорту сільськогосподарського товару, перевищення якого призводить до порушення рівноваги на зовнішньому ринку певної сільськогосподарської продукції, який вираховується виходячи з даних обсягу імпорту такого самого сільськогосподарського товару та існуючої можливості його доступу на внутрішній ринок України за попередній рік.

Існуюча можливість доступу товару - виражене у відсотках співвідношення обсягів імпорту певного сільськогосподарського товару до обсягів його споживання в Україні за даними попереднього року.

Критична ціна товару - ціна, яка є середньо зваженою (визначається ' Міжвідомчою комісією з питань регулювання імпорту) для одиниці сільськогосподарського товару на внутрішньому ринку за попередній рік.

Тарифні обмеження імпорту сільськогосподарського товарів застосовуються незалежно від країни походження таких товарів і діють до закінчення поточного календарного року, в якому було прийняте рішення про їх застосування.

Взагалі, стратегія інтеграції податкової системи України до умов ЄС передбачає приєднання України до Угод ГАТТ/СОТ і є головним принциповим орієнтиром для впровадження відповідної митної політики. Проте процес взаємодії України з світовою співдружністю шляхом підписання угоди з СОТ потребує всебічного аналізу реального рівня економічного і науково-технічного розвитку країни, конкурентоспроможності економіки в цілому і її окремих галузей та товарних позицій з тим, щоби зменшити і можливі негативні наслідки цього процесу.