Сутність, принципи і напрямки податкової політики держави, Детальна інформація

Головне місце у федеральній податковій системі США посідають три податки:

індивідуальний прибуток;

на соціальне страхування;

на прибуток корпорацій.

Сукупний збір від цих податків становить більше 90% доходів федерального бюджету. Крім того, на федеральному рівні діє кілька акцизних податків, тобто вибіркових податків з продажу (на бензин, тютюнові вироби, алкогольні напої) та податок на спадщину і дарування.

Федеральний індивідуальний прибутковий податок стягується з усього працездатного населення США. Ним оподатковуються практично всі види доходів, які можуть бути одержані населенням: заробітна плата і допомога; прибуток від приватної підприємницької діяльності; відсотки за внесками в кредитно-ощадні установи; дивіденди; рента; допомога по безробіттю, що виплачується приватним компаніям. Не підлягають оподаткуванню доходи від відсотків, які отримують утримувачі деяких видів цінних паперів, що випускаються урядами штатів. Частково оподатковуються пенсії та допомога з соціального страхування.

Кожний платник податків має право на ряд знижок і відрахувань із свого валового доходу перед нарахуванням податку. Перш за все, існують так звані персональні відрахування.

Окрім персональних відрахувань, платники податків мають право робити ряд цільових знижок із свого доходу, який підлягає оподаткуванню. Найбільше значення мають п’ять статей таких знижок.

У такий спосіб дозволяється вираховувати із валового доходу частину витрат на лікування та інше медичне обслуговування, яке перевищує 7,5% цього доходу за минулий рік.

Значна частина американців купує приватні житлові будинки на виплату, використовуючи спеціальний банківський кредит, що надається на строк до 30 років, але під високі річні відсотки. Виплати цих відсотків також вираховується із річних доходів. Крім того, дозволяється вираховувати частину виплат відсотків за споживчим кредитом. Вираховуються із річного доходу кошти, виплачені у формі податків штатним і місцевим органам влади, а також пожертвування всіляким неприбутковим організаціям, головним чином, - релігійного та добровільного спрямування. Замість того, щоб робити всі ці знижки за статтями, платник податків на свій вибір має право застосовувати так звану стандартну знижку, розмір якої залежить лише від сімейного стану, але не від величини доходу або яких-небудь статей витрат.

Після того, як платник податків зробив усі дозволені законом вирахування із свого валового річного доходу, сума, яка залишилася, безпосередньо оподатковується прибутковим податком. Другим за значенням із федеральних податків є податок на соціальне страхування, що стягується лише з доходів від заробітної плати і дарування. Цей податок має ряд специфічних рис. Перш за все, він стягується в рівних частинах з робітників, наймодавців та підприємців. Це означає, що підприємець сплачує за кожного зайнятого в нього на підприємстві суму, яка дорівнює розміру податку, що стягується з даного робітника. До того ж податком на соціальне страхування оподатковується не вся зарплата, а лише частина її до певного рівня, встановленого в законодавчому порядку.

Збори від цього податку за законом визначено винятково для виплати пенсій престарілим, інвалідам, сім’ям, котрі втратили годувальника, і можуть бути використані на інші заходи.

Третім великим федеральним податком є податок на прибуток корпорації. Ним оподатковується валовий перерозподільний прибуток корпоративного бізнесу. Прибуток у розмірі 50 тис. дол. оподатковується за максимальною ставкою – 34%.

Збір податків в умовах надзвичайно високої правової регламентації економічної і фінансової сфер є дуже складним завданням.

З офіційного погляду, система сплати податків у США базується на принципі добровільності. Проте можна вважати, що таке твердження цілком відповідає дійсності. З одного боку, все працездатне населення країни щорічно заповнює податкові декларації, в яких докладно підраховується одержаний прибуток і розмір податку, котрий необхідно сплатити. З іншого – обов’язок громадянина, що має певні доходи, - сплачувати податки, і це недвозначно зафіксовано в законі. Відмова від “добровільної” сплати податків або приховування частини доходів може потягти за собою покарання аж до ув’язнення. Добровільність у даному випадку розуміється в такому значенні, що держава в особі її фінансових органів не бере на себе турбот щодо підрахунку доходів громадян, а надає можливість робити це їм самим, залишаючи за собою лише функцію контролю та перевірки.

Однак на практиці з усіх, хто працює за наймом, прибутковий податок і податок на соціальне страхування утримується безпосередньо із заробітної плати та допомоги їхніх роботодавців.

Підприємці утримують прибутковий податок із своїх робітників та службовців за ставками, трохи нижчими номінальних. При цьому підприємець зобов’язаний щорічно видавати кожному робітнику особливу квитанцію, яка підтверджує розмір його зарплати і утриманих з неї податків. Копії цих квитанцій підприємцями пересилаються на федеральні податкові депозити – особливі банківські рахунки, що контролюються міністерством фінансів. Через систему федеральних податкових депозитів збирається майже 70% усіх федеральних податків, у т. ч. 100% суми податків на соціальне страхування.

В американців правило – всі контакти з урядом та іншими установами здійснюються в основному через пошту, в тому числі і відправлення податкових декларацій. Лише в деяких випадках платник податку йде до податкового інспектора і подає йому документи.

Сплата податків у США є обов’язком, з яким кожному потрібно рахуватись, тому що, за чинним законодавством, навіть за неправильно заповнену податкову декларацію може бути накладено штраф до 1 тис. доларів. Кожний американець зобов’язаний підрахувати всі свої прибутки за минулий рік, визначити за спеціальною таблицею суму податку, акуратно заповнити формуляр 1040 і відправити його разом із чеком на відповідну суму до податкового бюро. У звіті потрібно відобразити всі види доходів: заробітну плату, всякі прибутки від ділової активності та банківських операцій, а також інші наявні надходження аж до чайових. Із цієї суми відраховуються витрати на медичне обслуговування, добродійні пожертвування, добровільні внески у філантропічні фонди, грошові відрахування дитячим, релігійним, культурним, правозахисним, освітнім і науковим організаціям. До анкети 1040 додається таблиця, за якою можна визначити, скільки потрібно платити. Суми кожний міняються і, як правило, в сторону підвищення.

Ухилитися від сплати податків дуже складно, а точніше, практично неможливо, але до зменшення суми прагне багато платників. Є різноманітні законні та напівзаконні способи, що допомагають наблизитися до цієї мети. Одні відраховують від суми, призначеної для сплати податків, кошти, витрачені на широко тлумачені представницькі витрати, інші вдаються до маніпуляції своїм капіталом, щоб одержати пільги, якими перемінюються капіталовкладенням в якісь проекти або програми, треті використовують з вигодою для себе інфляцію, спекулюють цінними паперами.

Такі основні параметри структури та механізму функціонування федеральної податкової системи США.

Не менш жорсткою є податкова система Норвегії. Кожен працюючий норвежець зобов’язаний до 31 січня подати в податкову контору своєї комуни декларацію. Інакше, хто прислав її із запізненням, заплатить значний штраф, а якщо зовсім не надіслав декларацію, то штраф буде ще більшим. Однак перед цим податковий інспектор разом з представником відділу поліції з економічних злочинів оцінить у правопорушника будинок, поспілкується з його роботодавцем і перевірить факт отримання зарплати, звернеться в банк, де зберігаються кошти такого платника податків, наведе інші довідки і на свій розсуд складе декларацію. Складена податковим інспектором декларація буде не на користь платника. Але головне те, що вона буде надіслана до суду, який встановить розмір штрафу і строк сплати податку. Як бачимо, ухилитися в Норвегії від подачі декларації неможливо. Неможливо ще й тому, що кожен норвежець має свій персональний номер у так званому Реєстрі населення, згідно з яким він повинен зареєструватися у податковому відомстві тієї комуни, де він проживає. без цього неможливо влаштуватися на роботу. В кінці року органи комунальної влади надсилають кожному платнику бланк декларації про доходи – бланк ”доносу самого на себе”, який слід заповнити і повернути в податкову контору до 31 січня. Якщо все правильно, то на підставі суми доходів інспектор нараховує суму податку і особливим листом кожний платник податків повідомляється про це.

Якщо в декларації знайдено помилку й інспектор робить висновок, що помилка умисна, то може статися, що штраф за таку помилку складе половину всієї суми податку. Поняття умисна помилка може тлумачитися суб’єктивно.

Інформація про доходи перевіряється, що називається, за шаблоном. Щорічно обробляється близько 3 млн. декларацій. Однак декілька декларацій кожна податкова контора перевіряє дуже старанно. Якщо буде встановлено порушення, то такі декларації надсилаються до поліції з економічних злочинів. Ухилення від сплати податків або приховування доходів у Норвегії є дуже серйозним правопорушенням, за яке в особливих випадках може настати покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Приховання доходів у Норвегії може негативно вплинути на кар’єру політика або державного діяча.

У Норвегії є три головні категорії податків.

Перша категорія – це так званий соціальний внесок, який вираховується з річної зарплати. Терпимим його, в більшій чи меншій мірі, можна вважати з річної зарплати до 267 тис. крон (42 тис. доларів). Усе, що отримано більше цього, оподатковується прогресивним податком. При високій зарплаті цей податок сягає максимально 49,8% зарплати (до 1992 року максимальний розмір його був 80%).

Друга категорія – податок на загальний доход. Загальний доход становить суму всіх грошових надходжень. Це зарплата (таким чином, з урахуванням соціального внеску зарплата оподатковується двома видами податками); гонорари; пенсія за старістю чи по догляду за дитиною; можливі виграші в лотерею; цінні подарунки.

Важливою частиною загального доходу вважається наявність власного житла. Причому доход від наявності власного житла можна назвати умовним. Його як такого насправді може й не бути, якщо житло не здається в оренду. Іншими словами, стягується податок за можливість заробляти на власному житлі. За місцевим положенням, якщо будинок (або дача) коштує менше 451 тис. крон (72 тис. доларів), податок становить 2,5% вартості житла. Якщо ж будинок коштує більше 451 тис., то податок становить 2,5% того, що перевищує 451 тис.

Крім того, в загальний доход записується прибуток від сільськогосподарського використання власної землі, від використання власної частини лісу, від риболовства та полювання, а також прибуток від будь-якого виду бізнесу і річні проценти з банківського вкладу. Доходом вважається також наявність службового автомобіля, який використовується в особистих потребах.