Сутність, принципи і напрямки податкової політики держави, Детальна інформація

Так, від 40 до 50 відсотків становить питома вага зазначених платежів у таких європейських країнах, як Італія, Австрія, Франція, Бельгія, Норвегія, Фінляндія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Данія.

Податкова політика різних країн, як правило, розрахована на залучення приватного капіталу.

При вивченні сучасних податкових систем розвинених країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується розподілу податкових платежів на прямі та непрямі.

Так, наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають прямі, а у Франції – непрямі податки.

Як свідчить практика, існує залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його ку3льтури, існуючі традиції в оподаткуванні та шляхи вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати.

Так, суттєві масштаби непрямого оподаткування у Франції, Німеччині, Італії обумовлені особливостями соціально-економічної політики, яка проводиться в цих країнах.

Прямі податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме оподаткування дозволяє перекласти основний податковий тягар на багаті верстви населення.

Тим не менше непряме оподаткування широко застосовується в багатьох системах оподаткування розвинених країн світу. Так, зокрема, в таких країнах, як Німеччина та Франція, непрямі податки традиційно відіграють провідну роль.

Значна роль непрямих податків у багатьох країнах викликана їх високою фіскальною ефективністю та можливістю забезпечення рівномірності надходження платежів до бюджету.

Однією з найважливіших причин розвитку непрямого оподаткування в країнах-членах Європейського Союзу поряд з історичними традиціями в оподаткуванні є політика уніфікації систем оподаткування країн ЄС.

Результатом такої політики в країнах ЄС стало наближення методів стягнення непрямих податків. У той же час в галузі прямого оподаткування цим країнам надається більша самостійність.

Соціально-економічна політика держав спрямовується на вирішення існуючих у країнах соціальних проблем. Запровадження пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб проводиться регулювання соціальних процесів у країні.

При цьому значна частина соціальних видатків перекладається на приватні та державні компанії, що також впливає на співвідношення прямих і непрямих податків.

Важливою особливістю систем оподаткування розвинених країн світу є структура прямих податків. Вона відображає залежність співвідношення податку на доходи корпорацій та податку на доходи фізичних осіб від структури національного доходу.

В таких країнах, як США, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Японія, доля оподаткування доходів фізичних осіб в податкових надходженнях перевищує долю податку на доходи корпорацій.

Системи податків у розвинених країнах багатогранні та розгалужені. Вони включають в себе федеральні або загальнодержавні податки, податки регіонів та місцеві податки. Ступінь оподаткування в Європі вище, ніж в Північній Америці. Так, питома вага обов’язкових платежів по відношенню до ВВП в США становить близько 30%, Канаді – 34%, Франції, Бельгії, Нідерландах, Швеції – більше 40%, Німеччині – 38%.

У західних країнах через податки вирішуються проблеми екології.

На сьогодні в Німеччині податок на автомобілі залежить від двох факторів. Це, зокрема, об’єм циліндра двигуна (потужність двигуна) та наявність каталізатора. Власники менш потужних автомашин, які оснащені каталізаторами, від податку взагалі звільнені.

Диференційовані податки на автотранспорт, які враховують екологічну чистоту двигуна, запроваджені в США в семидесятих роках і активно застосовуються і сьогодні.

Тепер розглянемо основні засади податкової політики окремих країн світу.

Податкова система Сполучених Штатів Америки в сучасному вигляді відповідає завданням не просто фіскальним – забезпечувати надходження доходів до федерального бюджету, бюджетів штатів та місцевих бюджетів, а й служить інструментом розвитку економіки держави.

при розвинених ринкових відносинах, вільному підприємництву в США невід’ємною складовою господарського механізму є державне регулювання, основним інструментом якого є податкова політика.

До регулювання економіки, крім федеральних властей, активно залучаються й місцеві органи управління. Вони володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, обсяги яких, до речі, за останні 15-20 років у США суттєво зросли. В країні існує більш як 83 тисячі місцевих органів управління, які мають власну фінансову базу.

Проблема формування дохідної частини бюджетів різних рівнів у США знаходиться на першому місці.

За допомогою суто економічних регуляторів, до яких належить й оподаткування, держава примушує приймати такі рішення в господарській діяльності, які в найбільшій мірі забезпечують суспільні потреби. Крім виконання фіскальної функції система оподаткування служить інструментом економічного впливу на суспільну виробництво, його структуру, динаміку розвитку та розміщення.

Згідно з конституційним принципом федералізму повноваження щодо стягнення податків у США мають: федеральний уряд, уряди штатів та органи місцевого самоврядування.

Кожен штат має свою податкову систему, над якою законодавчі збори штату здійснюють певну юрисдикцію; федеральний уряд не має права втручатись в цю сферу. Хоча податкові системи штатів мають подібні риси, проте в двох цілком однакових систем немає. тому податкові тягарі в кожному штаті не однакові. До 50% податкових надходжень штатів складають загальний і вибіркові податки з продажу, що є фіксованою надбавкою до роздрібної ціни більшості товарів та послуг, які реалізуються на території даного штату (розмір податку обов’язково вказується в кожному торговому чеку або квитанції за послуги). Середня величина податку з продажу по країні становить трохи більше 4%. Приблизно 35% податкових надходжень складають збори від прибуткових податків з населення штатів і податків на прибутки корпорацій.

У цілому на рівні штатів непрямі податки (податки на споживання) становлять до 60% усіх доходів. Ці податки постійно піддаються критиці з боку платників податків через регресивний характер. Однак, з погляду властей, прямі податки мають перевагу в простоті збору їх. Це справді так, тому що покупець товару ніяк не може ухилитися від сплати податку з продажу: йому просто не продадуть товар. У той же час механізм збору, наприклад, прибуткових податків у штатах вкрай складний через високу мобільність працездатного населення. Багато американців живе в одному штаті, а працює в іншому. Оскільки прибутковий податок, як правило, утримується із заробітної плати за місцем роботи, а розмір цього податку в двох сусідніх штатах може значно відрізнятися (в 6 штатах його зовсім немає), нерідко виникають заплутані ситуації.

Основу бюджетних органів місцевого самоврядування становлять податки на майно (з нерухомої власності) – більш як 80% усіх надходжень.

Податки, що стягуються федеральним урядом, однакові на всій території країни і є основою формування доходів федерального бюджету. Федеральне оподаткування є переважно прямим, питома вага непрямих податків незначна.