Фінанси господарських суб’єктів, Детальна інформація

5. В Греції офіційного визначення малого бізнесу не існує, однак Банк Греції відносить до суб'єктів малого бізнесу наступні підприємства:

- середній оборот за останні 3 роки не перевищує 1,34 млн. екю;

- середня чисельність працюючих за останні 3 роки не більше 50 чол.;

- власник компанії бере активну участь у виробництві і управлінському

процесі.

В Україні критерієм визначення малого підприємства є чисельність робітників. Українське законодавство відносить до малих підприємств фірми з кількістю зайнятих від 15 до 200 в залежності від галузі та виду діяльності. Наприклад, в промисловості і будівництві малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 чоловік, в решту галузях виробничої сфери - до 50, в науці - до 100, в галузях невиробничої сфери - до 25, а в роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

Аналіз фактичної середньоспискової чисельності робітників на одному малому підприємстві, проте, дає дещо інші дані. Так, на початок 1996 р. в середньому по Україні на одному малому підприємстві працювало всього 11 чоловік. В промисловості середній показник був 17 чоловік, в будівництві - 20, в науці і побутовому обслуговуванні - біля 10 і в торгівлі - менше 8 чоловік (див. табл.

1) В залежності від розмірів (або масштабів господарської діяльності) серед малих підприємств слід виділяти і мікропідприємства із середньосписковою чисельність зайнятих до 10 чоловік і з річним об'ємом виручки (валового, доходу) до 50 тис. екю. Виділення цієї категорії повинно передбачати порядок спрощеного ведення бухгалтерського обліку, статистичної звітності і застосування спрощеної системи оподаткування, наприклад, шляхом введення єдиного податку на сукупний дохід.

Узагальнюючи вищевикладене, малий бізнес можна визначити як сукупність малих підприємств всіх форм власності (які відносяться до таких у відповідності із законодавством країни, на території якої ці підприємства здійснюють свою господарську діяльність), а також громадян-підприємців, які ведуть самостійну господарську діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

В ринковій економіці малий бізнес виконує наступні функції:

1. Формування конкурентного середовища. Внаслідок свого високого динамізму малий бізнес найменшою мірою піддається монополістичним тенденціям, і в той же час будучи орієнтованим на конкретний ринок, він складає істотну конкуренцію монопольним утворенням. Крім того, через відносно низькі (в порівнянні з підприємствами більших розмірів) затрати на створення малого підприємства такі підприємства мають можливість швидше розпочати роботу в тій сфері, в розвитку якої ринок тепер відчуває гостру необхідність.

2. Надання гнучкості ринковій економіці. Мале підприємство більшою мірою, ніж інші, має можливість перебудуватись і відреагувати на зміну кон'юнктури ринку, працювати на кінцевого споживача, задовільняючи його потреби в товарах і послугах.

3. Сприяння розвитку науково-технічного прогресу. Мале підприємство має можливість в короткі строки випробувати на власному досвіді нові комерційні ідеї, вдосконалене обладнання і електронно-обчислювальну техніку.

4. Вирішення проблеми зайнятості. Повноцінний розвиток малого бізнесу призводить до створення додаткових робочих місць. Характерно, що в період економічних криз в країнах з розвинутою ринковою економікою скорочувалось число робочих місць на державних підприємствах, а в сфері малого бізнесу могли створюватись нові фірми.

5. Демократизація ринкових відносин. Малий бізнес сприяє появі так званого "середнього класу", зменшує соціальну диференціацію, в тій чи іншій мірі притаманну будь-якій ринковій економіці.

Крім того, малому підприємництву притаманні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить сильна мотивація до праці і створення власної справи.

В невеликих трудових колективах, пов'язаних спільним прагненням до самостійності і розвитку, зароджується почуття господаря і власника, скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму, зближаються інтереси керівництва і трудового колективу в цілому. Створюється особлива атмосфера спільної праці, зароджується дух колективізму і творчого співробітництва, з'являється зацікавленість в реалізації привабливих бізнес-ідей, програм, проектів, а також своїх потенційних можливостей.

Малий і середній бізнес — основа системи господарювання. Це підтверджується досвідом функціонування економіки різних країн. Так, в Великобританії частка малих і середніх фірм в загальній кількості підприємств складає 94%, у Франції - 99,9%. Кількість малих і середніх підприємств на 1000 чол. у Франції досягає 35 од., в Німеччині - 37, Великобританії — 46.

В економічно розвинутих країнах малими і середніми підприємствами створюється більше половини внутрішнього валового продукту.

В Німеччині на малих і середніх підприємствах працює 46% загальної кількості зайнятих, в Великобританії - 49, в США і Франції — по 54, в Італії -73, в Японії-78%.

Розглянемо тенденції розвитку малого підприємництва в Україні. З перших років здійснення економічної реформи, незважаючи на об'єктивні труднощі перехідного періоду, відбувалось швидке зростання недержавного сектора економіки, яке супроводжувалось збільшенням кількості суб'єктів малого бізнесу.

Аналіз даних статистичної звітності показує, що в 1991 р. кількість діючих малих підприємств в Україні складала 19,6 тис. од.; в 1992 р. - 50,5; в 1993 р. -75,0; в 1994 р. - 79,8; в 1995 р. - 91,6; в 1996 р. - 93,09 тис. од. ланцюгові річні темпи росту дорівнювали відповідно 257,7; 148,5; 106,4; 114,7 і 101,6%.

Таким чином, найінтенсивніше малий бізнес розвивався в 1992 р. після прийняття законів "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", які спонукали підприємливих громадян на законних основах організовувати власну справу.

Сприяли цьому і пільги в оподаткуванні для новостворених підприємств, через що в малі підприємства були перетворені багато кооперативів, які з'явились в кінці 80-х років. Закон не дозволяв податковим органам встановлювати джерела формування майна підприємницьких структур, так що податкові пільги надавались як для новостворених малих фірм, так і для підприємств, створених на основі майна, отриманого після ліквідації кооперативів. Однак, якщо мала місце перереєстрація кооперативу в мале підприємство, то така пільга не надавалась. Характерно, що кількість діючих малих підприємств в Україні збільшилася з 19,6 тис. у 1991 р. до 101 тис. у 1997 р., або в 5 разів. Кількість фермерських господарств за ці роки теж зросла в 17 разів, а діючих кооперативів скоротилась майже в 9 разів. Див. табл. 3.

Починаючи з 1993 - 1994 рр., спостерігався істотний спад темпів росту кількості діючих малих фірм.

Інтереси підприємців в більшій мірі зосередились не на розвитку виробництва, а на здійсненні торгово-посередницької діяльності, наданні послуг, де швидше, легше і з меншим об'ємом залучених ресурсів можна отримати більше прибутку. Це підтверджується аналізом структурних змін діючих малих підприємств по галузях економіки.

Посилення податкового режиму, державного регулювання і контролю, погіршення економічної ситуації в країні, а також відсутність реальної державної підтримки малого підприємництва призвели до зниження активності в розвитку виробничих галузей економіки, що, в свою чергу, відбилося на скороченні кількості працюючих в сфері малого бізнесу. Так, кількість зайнятих на малих підприємствах знизилась з 1038,2 тис. чол. в 1993 р. до 986,4 тис. чол. в 1994 р., або на 5%.

Аналогічна ситуація виникла і в 1996 - 1997 рр. Якщо в 1996 р. кількість зайнятих на малих підприємствах складала 1159,7 тис. чол., то в 1997 р. - 1063,9 тис. чол., тобто зменшилась на 8,3%. Див. табл. 4.

Одночасно спостерігається тенденція зниження кількості зайнятих в розрахунку на одне мале підприємство.

Результати проведеного дослідження показали, що в 1991 р. на малому підприємстві в середньому працювало 32,5 чол.; в 1992 р. - 18; в 1993 р. - 13,8;