Вдосконалення організаційної структури підприємства, Детальна інформація
Вдосконалення організаційної структури підприємства
• мету, завдання;
• групування завдань для визначення видів робіт;
• групування видів робіт у відповідних підрозділах згідно з метою організації;
• делегування повноважень, розподіл відповідальності й визначення кількості рівнів в ієрархії управління;
• створення організаційного клімату, який спонукає працівників активно працювати для досягнення мети організації;
• проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень, їх контролю та координації;
• побудова єдиної організаційної системи, що забезпечує внутрішнє узгодження всіх елементів організації, адаптацію до змін зовнішнього середовища.
1.1. Фази організаційного процесу
Склад організаційних функцій передбачає три основні фази, кожна з яких, в свою чергу, теж складається з трьох етапів (табл. 1):
Таблиця 1
Фази організаційного процесу
№ п/п Основні фази організаційного процесу Функції, що здійснюються в межах кожної фази
1 Фаза почину (ініціювання) бере початок від першого задуму організації до стадії реального формування апарату організації а) визначення завдань організації; 6) визначення способів їх вирішення; в) забезпечення здійснення.
2 Фаза облаштування (координації) триває від початку формування до поточної діяльності а) визначення системи необхідних видів діяльності; б) визначення складу виконавців; в) забезпечення стимулювання виконавців.
3 3 Фаза розпорядча (адміністрування) здійснюється у сформованому апараті за визначеними напрямами як поточне керівництво діяльністю організації а) делегування повноважень та обов'язків; 6) визначення змісту розпоряджень; в) забезпечення виконання розпоряджень.
Закони організації недостатньо розглядаються при вивченні предмета і змісту теорії організації, хоча дослідження в галузі організації мають пріоритетне значення для обґрунтування розробок у сфері управління. Коротко розглянемо основний закон організації - закон синергії.
Система є такою (а не випадковою сукупністю розрізнених елементів), коли вона організована, тобто є такою сукупністю, у якій визначені місце, значення та зв'язки кожного елемента. Організація ж як система є не просто такою, а відносно відокремленою системою, тобто має необхідний для самостійного існування набір утворюючих елементів (підсистем, ланок). У добре організованих системах кожний елемент (як частина) необхідний для підтримування та функціонування цілого і поза ним (цілим) існувати не може. Іншими словами, частина необхідна для існування цілого, а ціле необхідне для існування частини [2, с. 126].
Основний закон організації - закон синергії - полягає у тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якостей) організованого цілого перевищує "арифметичну" суму властивостей елементів - складників даного цілого.
Абстрактно закон синергії можна подати так:
(1)
за умови, що я,- є А , А = А= (а1, а2,...., аm),
де Пa - потенціал системи А ;
аі- 1-й елемент системи А ;
nі- - потенціал і-го елемента.
Ефект синергії виникає за рахунок взаємної співучасті, взаємодії елементів, які знаходяться в межах цілого. Цей закон має різне практичне використання (наприклад, при формуванні корпоративних стратегій).
У даний час теорія організації перебуває у стадії становлення, але найчастіше (крім закону синергії) згадуються такі закони:
• закон єдності аналізу-синтезу (процеси спеціалізації, диференціації, з одного боку, доповнюється протилежними процесами інтеграції, універсалізації, з іншого боку);
• закон пропорційності (необхідність певного співвідношення між частинами цілого);
• закон композиції (мета діяльності підсистеми одночасно є однією з підцілей діяльності системи);
• закон самозбереження (кожна реальна фізична чи матеріальна система прагне зберегти себе як цілісне утворення і економніше витрачати свій ресурс);
• групування завдань для визначення видів робіт;
• групування видів робіт у відповідних підрозділах згідно з метою організації;
• делегування повноважень, розподіл відповідальності й визначення кількості рівнів в ієрархії управління;
• створення організаційного клімату, який спонукає працівників активно працювати для досягнення мети організації;
• проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень, їх контролю та координації;
• побудова єдиної організаційної системи, що забезпечує внутрішнє узгодження всіх елементів організації, адаптацію до змін зовнішнього середовища.
1.1. Фази організаційного процесу
Склад організаційних функцій передбачає три основні фази, кожна з яких, в свою чергу, теж складається з трьох етапів (табл. 1):
Таблиця 1
Фази організаційного процесу
№ п/п Основні фази організаційного процесу Функції, що здійснюються в межах кожної фази
1 Фаза почину (ініціювання) бере початок від першого задуму організації до стадії реального формування апарату організації а) визначення завдань організації; 6) визначення способів їх вирішення; в) забезпечення здійснення.
2 Фаза облаштування (координації) триває від початку формування до поточної діяльності а) визначення системи необхідних видів діяльності; б) визначення складу виконавців; в) забезпечення стимулювання виконавців.
3 3 Фаза розпорядча (адміністрування) здійснюється у сформованому апараті за визначеними напрямами як поточне керівництво діяльністю організації а) делегування повноважень та обов'язків; 6) визначення змісту розпоряджень; в) забезпечення виконання розпоряджень.
Закони організації недостатньо розглядаються при вивченні предмета і змісту теорії організації, хоча дослідження в галузі організації мають пріоритетне значення для обґрунтування розробок у сфері управління. Коротко розглянемо основний закон організації - закон синергії.
Система є такою (а не випадковою сукупністю розрізнених елементів), коли вона організована, тобто є такою сукупністю, у якій визначені місце, значення та зв'язки кожного елемента. Організація ж як система є не просто такою, а відносно відокремленою системою, тобто має необхідний для самостійного існування набір утворюючих елементів (підсистем, ланок). У добре організованих системах кожний елемент (як частина) необхідний для підтримування та функціонування цілого і поза ним (цілим) існувати не може. Іншими словами, частина необхідна для існування цілого, а ціле необхідне для існування частини [2, с. 126].
Основний закон організації - закон синергії - полягає у тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якостей) організованого цілого перевищує "арифметичну" суму властивостей елементів - складників даного цілого.
Абстрактно закон синергії можна подати так:
(1)
за умови, що я,- є А , А = А= (а1, а2,...., аm),
де Пa - потенціал системи А ;
аі- 1-й елемент системи А ;
nі- - потенціал і-го елемента.
Ефект синергії виникає за рахунок взаємної співучасті, взаємодії елементів, які знаходяться в межах цілого. Цей закон має різне практичне використання (наприклад, при формуванні корпоративних стратегій).
У даний час теорія організації перебуває у стадії становлення, але найчастіше (крім закону синергії) згадуються такі закони:
• закон єдності аналізу-синтезу (процеси спеціалізації, диференціації, з одного боку, доповнюється протилежними процесами інтеграції, універсалізації, з іншого боку);
• закон пропорційності (необхідність певного співвідношення між частинами цілого);
• закон композиції (мета діяльності підсистеми одночасно є однією з підцілей діяльності системи);
• закон самозбереження (кожна реальна фізична чи матеріальна система прагне зберегти себе як цілісне утворення і економніше витрачати свій ресурс);
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021