Громадянське суспільство, Детальна інформація

• поміркованого плюралізму (Німеччина, Бельгія, Франція);

• поляризованого плюралізму (Італія, Нідерланди, Фінляндія);

• атомізовані (Малайзія).

Найчастіше у світовій політичній практиці використовується партійна система поміркованого плюралізму, яка характеризується існуванням трьох-п'яти партій, з яких жодна не переважає й не може самостійно утворити правлячу коаліцію. Відтак вони змушені йти на досягнення угод, компромісів щодо формування уряду згідно з кількістю виборних депутатських мандатів у парламенті та місцевому самоврядуванні. Доволі поширеною є й поляризована партійна система, за якої боротьбу за політичну владу ведуть більше шести партій.

Якщо в країні налічується надто багато невеликих партій (що особливо характерно для посттоталітарних суспільств), як правило, вони утворюють блоки або коаліції на час ведення передвиборної боротьби. Звичайно, такі угоди не можуть бути довготерміновими і не можуть гарантувати політичної стабільності в суспільстві. Однак вони відіграють певну роль у формуванні партійно-політичної структури суспільства, запровадженні демократичних процедур в управлінні суспільством, підвищенні рівня його політичної та правової культури.

Політична практика свідчить, що відслідковується стійка тенденція зменшення кількості партійних блоків і партій у суспільствах з політичною та економічною стабільністю. Останні сприяють концентрації політичних сил у порівняно невеликій кількості партій та їх блоків. Хоча це, звичайно, дуже складний процес, який залежить від багатьох чинників: політичної культури, традицій, ментальності тощо.

Список використаної літератури:

Новая индустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. — М., 1999.

Никонов В. От Эйзенхауэра к Никсону. Из истории республиканской партии США. — М., 1984.

Оболенський О. Ю. Державна служба України: реалізація системних поглядів щодо організації та функціонування. — К., 1999.

Общественное мнение и власть: механизм взаимодействия. — К., 1993.

Огієнко І. Українська культура. — К., 1918.

Ольшанский Д. Б. Н. Ельцин на фоне массового сознания (политико-психологический аспект) // Психол. журн. — 1989. — Т. 10, № 6.

Омельченко О. А. Идея правового государства: истоки, перспективы, причины. — М., 1994.

Онацъкий Є. Українська емоційність // Українська душа. — К., 1992.

ОсадчаяГ. Политическое поведение женщин // Социол. исслед. — 1991. — № 12.

Петровская М. США: политика сквозь призму опросов. — М., 1982.

Печатное В. Демократическая партия США: избиратели и политика. — М., 1980.

Платон. Сочинения. — М., 1972. — Т. 1-3.

Пойченко А. М. Політика: теорія і технології діяльності. — К., 1996.

Політичні структури та процеси в сучасній Україні / За ред. Ф. М. Рудича. — К., 1995.