Синтаксис тексту, Детальна інформація

5. Складні синтаксичні цілі з відношеннями просторово-буттєвої супозиції речень. Ці побудови слугують для того, щоб повідомити, який вигляд має яке-небудь місце, приміщення, для того, щоб намалювати мовними засобами якусь картину буття, скомпоновану з різних деталей, дати опис складного за характером об’єкта. Наприклад: Разом із конструктором піднімаємося сходами. Через коридор холодильної камери потрапляємо в простору кабіну. В центрі - папівокругла чорна ручка контролера, основного інструмента регулювання швидкості й потужності. Вгорі - мініатюрний дублер шляхового світлофора, який автоматично відтворює кольорову гаму світлофорів на маршруті. Праворуч швидкостемір. Унизу - кран для екстреного гальмування поїзда...; Кивком голови він показує в куток кімнати, де на килимі вишикувалося вигадливо грізне іграшкове воїнство. Ось робот із мордою хижого лева, в руці у нього пломеніючий меч. Ось схожий на панцир рицаря танк, що строчить із автомата. Ось напівконик - напівлітак, ощетинений ракетами. Начебто зійшли ці чудовиська з похмурих полотен Босха, написаних у той час, коли палали багаття інквизиції й косила людей чума, зійшли, оснастившися знаряддями знищення кінця XX століття; Минуле... Воно бачиться мовби в перевернутий бінокль: віддалилося, та не втратило своєї чіткості. Чорні кибитки, наче здмухнуті вітром галчині гнізда. Висушене сонцем і злигоднями обличчя дехканина, який дибає за омачем - середньовічною сохою. Скрипить чигир - водоналивне колесо, найскладніша в ту пору техніка землероба. І віслюк дріботить по жовтій куряві дороги... Складне синтаксичне ціле в першому фрагменті містить опис кабіни нового тепловоза. З одного боку, погляд начебто зупиняється на окремих приладах, але їхнє існування внесене до загального огляду, що створює в той же час цілісне уявлення про оснащеність кабіни, й саме це, а не повідомлення про окремі деталі, є одним із предметів мовлення в інформації про новий тепловоз. Другий фрагмент: у ньому складне синтаксичне ціле слугує для конкретизації повідомлення ...вишикувалося вигадливо грізне іграшкове воїнство. Опис цього воїнства і є змістом ССЦ, Після нього йдуть речення, що виражають роздуми з приводу побаченого (Начебто зійшлися ці чудовиська...). Йдеться про сукупний збірний об’єкт (іграшкове воїнство), і його опис являє собою єдине ціле.

Третій фрагмент: його зміст полягає в описі своєрідної символічної картини (звернімо увагу, що до складу ССЦ вкраплені речення іншого призначення, пояснювальні: середньовічною сохою; водоналивне колесо). Єдність опису підкреслюється реченням теми Минуле..., повідомленням про сприйняття образне, зриме (Воно бачиться мовби в перевернутий бінокль...). Природно, що й у цьому випадку предметом мовлення є опис цілісної картини, а він, як було сказано, - зміст аналізованого ССЦ.

6. Складні синтаксичні цілі з відношеннями часової супозиції речень, їхнє значення полягає у відображенні змісту події в розвитку, епізоду, якогось періоду діяльності життя і т.д. Це розчленовані явища дійсності, кожний момент у них становить конкретну дію того чи іншого учасника, але сама по собі вона ізольована від суміжних із ним дій і не є достатнім матеріалом для предмета мовлення. Необхідна сукупність усіх речень, що описують розвиток дій у якомусь цілісному, незважаючи на розчленований характер, явищі. Розглянемо приклади: На зйомці для "Світу тварин" зустріли зайця, молодого, не випробуваного життям підлітка. Спробував звір утікати, одначе не знав іще заєць, ш.р оператор Яків Посольський також уміє бігати. Зупинився заєць і став спостерігати: що буде? Камера прозумкотіла здалеку, потім посунулася ближче, потім нависла над самим, вухом. І заєць вирішив за себе постати. Спершу він ворухнув лапкою, потім зробив випад у бік камери, потім, слушно вирішивши, що вразливе місце у зумкочучого звіра - око, кинувся в об’єктив. Рятуючи ніжні скельця, оператор підскочив, але розлютований зайчисько жадав перемоги повної. Він відбігав і з силою кидався на Яшкові ноги. Врятували оператора "броньовані" штани під назвою "джинси" й напівжартівливі, напівсерйозні зойки про допомогу. Ми реготалися, спостерігаючи, як переможець спокійно почистив одну об одну лапки й одразу ж заходився закусувати стебельцем щавлю; Семирічний Пітер лежить на підлозі, ввіп’явшися очима в екран телевізора. "Стріляй! - кричить він. - Скоріше ж стріляй!". Білі кеди Пітера молотять у збудженні по синтетичному килиму. І, мовби почувши його наказ, оптиміст, гігантський робот, озброєний лазерною гарматою, встромлює сліпучий промінь у представника злих сил - мегатрона. "Так йому, так! - торжествує Пітер. - Добивай монстра!"

Перший фрагмент - аналізоване ССЦ - являє собою опис епізоду з "хоробрим" зайцем. Починається він реченням Спробував звір утікати й триває до кінця фрагмента (три речення одначе не знав іще заєць.:, І заєць вирішив за себе постати. Врятували оператора "броньовані" штани... випадають зі структури ССЦ з часовою супозицією, бо постають украпленнями іншого порядку - передають судження з приводу спостережуваного). Речення, котрі входять до складу ССЦ, слугують для повідомлення про хід дій, які стосуються однієї цілісної події. Замітка називається "Хоробрий заєць", природно, предмет мовлення - оповідь про рішучу поведінку зайця - якраз і є таким, щоб дати необхідну інформацію, що підтверджує винесену в заголовок характеристику.

Другий фрагмент являє собою сценку, в якій розповідається про те, як дивиться передачу по телевізору американський школяр. Перше речення вводить у суть епізоду. Далі в часовій послідовності повідомляється про мовленнєві дії Пітера й про те, що відбувається на синтетичному килимі. Все це слугує для розширення повідомлення про мовленєєву дію. Вона не є безпосереднім структурним елементом ССЦ з часовою співпозицією речень. Ця частина сукупності конструкцій, що входять до неї, й реалізує зміст сценки.

7. Складні синтаксичні цілі з відношенням уведення речень. Це такі єдності, в яких є "підготовча" та базова частини, семантико-синтаксична організація якої полягає у властивості включати, поглинати структуру "підготовчого" речення, що не має самостійного значення в контексті. Стрижневим елементом цієї побудови є, природно, друга частина, яка немовби втягує в себе винесене в препозитивну фразу чи в препозитивну позицію в одній і тій же фразі речення. Наприклад: Здається, академік Колмогоров сказав, що в математиці на хороший результат потрібно десять тисяч годин роботи, роздумів, пошуків виходу з чергового глухого кута. Й тому талант у науці - це на вісімдесят, ні на дев’яносто п’ять відсотків - звичайнісіньке працелюбство й наполегливість; На жаль, завжди знаходяться люди, готові скористатися з ситуації "поточного моменту" у власних дрібних, егоїстичних інтересах. Ведеться боротьба з пияцтвом, і ось під цим прикриттям дехто намагається схитрувати, звести особисті рахунки. Вони не від того, щоб суворі заходи, справедливо передбачені проти порушників трудової дисципліни та громадського порядку, обернути проти власних "кривдників"; Багато знахідок протягом тривалого часу не можуть пробитись у виробництво, втрачають новизну. Тому й виходить, що деякі підприємства чорної металургії, вугільної промисловості, транспорту роками не можуть впровадити нову техніку; В чудесному й шаленому світі шахів немає меж. Шахи невичерпні. Саме так - "Невичерпні шахи" - й назвали свою нову книгу трикратний чемпіон світу гросмейстер Анатолій Карпов і математик, кандидат технічних наук...

Перший фрагмент: спостережуване складне синтаксичне ціле виражає зміст, що об’єднує зміст двох речень, - неподільний, цілісний смисл (виходячи з того, що, як сказав академік Колмогоров, у математиці на хороший результат потрібно десять тисяч годин роботи, роздумів, пошуків виходу з чергового глухого кута, слід вважати, що талант у науці - це... на дев’яносто п’ять відсотків звичайнісіньке працелюбство й наполегливість). ССЦ має основне значення висновку, який, природно, обов’язково чимось зумовлений і тільки в єдності із зумовленою частиною виражає притаманну йому логічну структуру.

Другий фрагмент: складне синтаксичне ціле оформлене в одній фразі. Базова частина і ось під цим прикриттям дехто намагається хитрувати, звести особисті рахунки, передбачає введення в її структуру змісту попереднього речення Ведеться боротьба з пияцтвом, яке не має самостійного значення. В контексті йдеться про певну категорію людей, котрі пристосовуються до будь-яких ситуацій. Отже, смисл усіх повідомлень спрямований на те, щоб охарактеризувати їх, розповісти про їхні дії, вчинки.

Третій фрагмент: у цьому ССЦ йдеться про стан справ, зумовлений деякими фактами. Тобто цілісний смисл сформувався завдяки з’єднанню зумовлювального речення, й того, що виражає підсумок. Синонімом цієї конструкції могло б бути складнопідрядне речення з причишю-наслідковими відношеннями частин (оскільки багато знахідок протягом тривалого часу.., тому й виходить, що...).

Четвертий фрагмент узятий із рецензії, в якій дається оцінка книги про шахи. Головними предметами мови виступають повідомлення про цю книгу. Й виокремлене складне синтаксичні ) ціле також містить повідомлення такої тематичної спрямованості. Винесення в препозицію окремого речення дає змогу "винахідливіше" виразити смисл (ця конструкція ускладнена ще й уточненням - наведенням дослівної назви книги: "Невичерпні шахи").

Серед ССЦ з відношеннями введення широко представлені в публіцистиці конструкції зі значенням умовиводу, тобто такі, що слугують для вираження цілісних логічних одиниць висновку, на основі якихось даних. Мовленнєві смисли, що їм відповідають, теж мають характеризуватися цілісністю й неподільністю, бути сукупними, сумарними щодо змісту речень, котрі входять до ССЦ. Порівняйте: Спеціалістам-початківцям часом не вистачає життєвого гарту, досвіду, вміння долати труднощі. Ось чому їхні перші самостійні кроки потребують підтримки. Як зазначалося на нараді працівників вищої школи, навчальний заклад має "супроводжувати" своїх плеканців упродовж усього життя. Ректорам необхідно налагодити й постійно вдосконалювати систему спілкування з випускниками, спиратися на їхній практичний досвід; Можливості фабрик, зайнятих переробкою побутових та інших відходів, невеликі. Слід, очевидно, поміркувати про розвиток підприємств цього профілю, нарощування їхніх потужностей; Іноді підлітковий і юнацький вік називають трудним. Я б назвав його складним... Значить, і твори, звернені до цього віку, мають проникати в саму суть, углиб складностей, що не полишають людину, про яку прийнято говорити: "Вже не дитина, та ще й не дорослий"; Каталізатори прогресу зможуть виконувати свої функції тільки за умови своєчасної підготовки й перепідготовки кадрів спеціалістів і керівників. Ось чому необхідно прискорити перебудову навчання в інженерних та економічних вузах, в інститутах підвищення кваліфікації керівних працівників. У всіх наведених фрагментах виділені ССЦ мають значення логічного висновку: 1 - про необхідність підтримки в становленні молодих спеціалістів, 2 - про необхідність удосконалення системи спілкування з випускниками, 3 - про доцільність розвитку підприємств, зайнятих переробкою відходів; 4 - про те, якими мають бути твори для юнацького віку; 5 - про необхідність прискорити перебудову навчання в інженерних та економічних вузах. Ці висновки мають зумовлений, мотивований характер, і семантико-синтаксична структура мовної побудови відображує цю логіко-смислову єдність.

Таким чином, бачимо, що розглянуті складні синтаксичні цілі слугують для вираження елементарного мовленнєвого смислу, тобто неподільного, цілісно найменшого в умовах контексту. Отже, вони співвідносяться із самостійно значущим у контексті окремим реченням. Відмінність полягає в тому, що в реченні єдиний смисл подано нерозчленованим, а в складному синтаксичному цілому - розчленовано, шляхом взаємодії смислів речень, що входять до нього. Розглянемо далі два фрагменти. В одному зазначається факт спостереження за чимось, а в другому )також ідеться про спостереження автора, але те, що відбувається, показане в його конкретному розвитку. Тому в першому випадку смисл "факт спостереження за чимось" передається одним реченням, а в другому конкретизований зміст "спостережувана поведінка птаха" - складним синтаксичним цілим, що складається з речень, з’єднаних відношеннями часового співположення (приєднуються до цього ССЦ та речення іншого плану, що слугують для розширення, пояснення і тлі., - вони не підкреслені, але в основі оповіді перебувають ССЦ, що цікавлять нас). Порівняйте: "...Три години стежимо за кожним рухом реставраторів і робітників, які знімають попід самою стелею з величезних гаків картину, тканину, що уберігає її зі зворотного боку, дошки, що скріплюють раму з боків, затискачі. Найменше "хвилювання " полотна загрожує наслідками; Сірий співочий дрізд, його називають іще горобинником, як тільки пo-справжньому заосеніло, внадився в наш город. Що його там привернуло? Чорноплідна крихка, налита солодким соком горобина.

Прилітав він не зразу в город, а немовби спроквола підбирався до нього, хитрував: спершу сідав на високу гілку тополі, що вже скинула листя, оглядався, чи немає якоїсь перешкоди. І, якщо обстановка дозволяла, пірнав на березу - вона біля самої огорожі. А тут тільки спікіруй і клюй ягоди на вибір. Мені було цікаво спостерігати за в’юнким дроздом, зате бабуся Марфа лаяла й соромила птаха, ляскала в долоні, лякала, відганяла... Дрізд відлітав і зразу ж повертався. Скінчилося тим, що одного разу господиня вийшла з корзиною та обібрала ягоди.

- Тепер, безсовісний, літай, скільки схочеш.

Дрізд прилітав. І клював ягоди. Ні, ні, не пропущені в час збирання. Це я тайкома його пригощав: вішав на галузку гроно-друге - чи багато птахові треба?

Таким чином, ми зіставляємо перше речення з першого фрагмента й ССЦ з другого фрагмента, що складається з речень, у яких повідомляється про дії дрозда та реакцію господині. Йдеться про повадки птаха в конкретній ситуації. Тільки розповідь про всю ситуацію (сірий співочий дрізд... унадився в наш город) розкриває смисл: яка поведінка птаха в спостережуваних умовах. Це і є головний предмет мовлення в усьому фрагменті, про його вибір ми дізнаємося з першого абзаца, що передує аналізованому ССЦ. Речення з першого фрагмента теж містить висловлювання про предмет мовлення, має самостійне значення. Друге речення в цьому фрагменті не входить в обсяг основного предмета мовлення, а має супровідно-розширювальний характер, тобто повідомляє подробицю, деталь, другорядний предмет мовлення (що "обслуговує" основний). В обох прикладах семантико-синтаксичпі одиниці - речення та складне синтаксичне ціле - виконують функцію елементарного висловлювання про предмет мовлення (але в одному випадку це нерозчленоване висловлювання, в іншому ж - розчленоване ).

Зіставимо в аналогічному плані одиниці, шр мають описову семантику. Ми беремо два приклади з описовим висловлюванням, знову одне - речення, друге - ССЦ. Деяка їхня схожість полягає в тому, що опис спостережуваного дано в "срібних" тонах. Порівняйте: Срібною сережкою завис у небі місяць. Він повернувся до хлопців у Західну півкулю. Що ж, заслужена нагорода. Ще трохи, й полярна ніч почне гаснути. Лижники взяли курс на "СП-27"; Маківку зими за її іскристі, сяючі сніги називають срібною. Тепер у лісопарку саме срібна пора. Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни.

Перший фрагмент: описове значення має перше речення Срібною сережкою завис у небі місяць. Наступне, розширювального значення, переводить уже на інший предмет мовлення. В другому фрагменті опис створюється з допомогою складного синтаксичного цілого. Про його зміст "попереджує" речення Тепер у лісопарку саме срібна пора. Й далі йде єдність із трьох речень, що розкривають те, який же вигляд має лісопарк срібної пори: Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни (два номінативні речення подані в одні фразі). Як бачимо, і речення, й складне синтаксичне ціле виражають семантику опису. Крім того, їх зближує те, що вони передають думку в єдиному (самостійно цілісному) явищі. Та вся справа в тому, що це різні реальні явища. В першому випадку мовиться про зовнішній вигляд, етап одного предмета (місяця), в другому про стан природи, складніший за компонентами, котрі до нього входять, і ця особливість проявилася у використанні не одного, а трьох речень. Але стан предмета й стан природи мислиться в кожному випадку як єдине явище, тому смислова структура ССЦ набуває цілісного, неподільного характеру.

Формування семантико-синтаксичних одиниць пов’язане з особливостями розумової діяльності людини. З одного боку, в них знаходить відображення така категорія, як акт мислення, що являє собою одиничний вияв розумової діяльності, спрямованої на встановлення зв’язків, котрі характеризують наявність об’єкта дійсності. Один акт мислення знаходить вираження в реченні. Крім того, в свідомості людини існує логічна картина світу, що склалася в процесі багатовікового пізнання, життєвої практики. В цій картині, зокрема, виділені як окремі самостійні явища, про які ми думаємо, повідомляємо, на основі спостереження яких робимо висновки, судимо про щось і т.д. Це наприклад: чиясь дія, форма існування чогось, стан кого-, чого-небудь, характеристика кого-, чого-небудь, процес, факт, стан справ, картина, пейзаж, зовнішній вигляд, портрет, неможливість чогось, необхідність чогось, властивість кого-, чого-небудь, відмінність кого-, чого-небудь, вибір із чогось, здійснення чогось і т.д. У складі цих явищі дійсності є прості й складні, крім того, на загальну картину накладаються певні конкретні уточнення - часові, ситуативні, в тому числі й суб’єктивні. Для однієї людини стан справ як явище постає однозначним, повідомлення про нього відображує тільки один акт мислення, інша ж бачить його в різноманітності вияву, а це вимагає в мовленнєвому викладі застосування одиниць, що поєднують вираження кількох актів мислення. Тобто, в одному випадку, якщо явище має нерозчленований характер, для повідомлення про нього достатньо одного речення, що перебуває у співвідношенні з одним актом мислення. Якщо ж явище складене, розчленоване, то необхідним є поєднання речень (тобто складне синтаксичне ціле), щоб виразити думку про це явище.

Предметом мовлення звичайно є зміст думки про окремий аспект, явище дійсності, позначене самостійністю в плані тематичного розвитку тексту, тобто в тематичній організації контексту (ті змістові аспекти, про які йдеться). Дуже часто предмет мовлення збігається з мисленим змістом, що відображує окремі явища дійсності, "занесені" в загальну логічну картину світу (наприклад: подія, процес, пейзаж, портрет, зіставлення й т.п.). Та особливості побудови тексту залежать не тільки від характеру явища, про яке мовиться, а й від намірів автора, його підходу до розкриття теми. Про можливості глибокого осмислення плину, ходу явищ дійсності та відображення цього в структурі тексту свідчать, наприклад, особливості членування тексту на глави в романі Л.М.Толстого ’’Війна і мир". У цілому ряді випадків тут дві окремі глави являють собою в сукупності умисно розчленовану оповідь про цілісну подію (наприклад, глава VII закінчується: "Так просимо ж обідати до нас", - сказав він, а VIII починається: Запало мовчання). І.Р.Гальперін, звернувши увагу на ці риси індивідуальної манери Л.М.Толстого, слушно зазначає, що таким чином виділяються ті частини події, ті дії персонажів, котрі набувають своєрідної цілісності, самостійності, а перенесення оповіді з однієї "ділянки" події на іншу дає змогу побачити її в усій об’ємності, в усій її реальній глибині й характеристичній значущост"[67].

Особливо часто варіюються предмети мовлення в разі переліку - багато явищ можна осмислити як такі, що складаються із взаємозв’язаних частин, котрі несуть у собі смислові компоненти цілого. Наприклад, про причину чого-небудь можна сказати одним реченням, а можна використати ряд речень із перелічувальними відношеннями, назвавши таким чином кілька причинних "граней", що розкривають у сукупності цілісне значення причини. Як наприклад: Не варто драматизувати обстановку, - заспокоють нас. Ми починаємо будувати нову школу, й через рік-другий у класах стане просторіше". Так само приблизно відповідає міськвиконком і обуреним батькам, у яких є всі підстави не вірити в обіцянки. По-перше, їх уже раз обдурили. По-друге, рік тому міськвиконком теж клявся розпочати спорудження нової школи - та так і не почав. А по-третє, віднімають шкільні будівлі для всіляких "невідкладних потреб" аж ніяк не уперше". Виділене складне синтаксичне ціле слугує для того, щоб пояснити, чому батьки не вірять обіцянкам щодо поліпшення умов роботи інколи (водночас це ССЦ слугує для підтвердження смислу попереднього речення - про наявність підстав для недовіри).

Якщо в складному синтаксичному цілому з допомогою відношень переліку об’єднуються рівноправні, однотипні за смисловою орієнтацією частини, то за розділювальних, протиставних, зіставних відношень рівноправні речення, котрі входять до ССЦ, характеризуються додатковими відтінками функціонально-смислової залежності. Так, якщо формується смисл "характеристика стану справ" із допомогою перелічувальних відношень між реченнями, то він мовби виростає з монолітної суми окремих смислів; якщо ж відношення розділювальні, протиставні, зіставні, то сумарний смисл складається як неоднорідний, ускладнений власне внутрішньою протидією або своєрідністю взаємодії частин - звідси поява додаткових смислових компонентів у цілісному змісті ССЦ. Повідомлення про стан справ містить суперечливі факти, взаємовиключаючі, різні, несхожі або схожі за якимись ознаками явища.

Складні синтаксичні цілі з відношеннями часової чи просторової супозиції речень (оповідь, опис) схожі, з одного боку, на ССЦ з переліком, - у тому плані, що їм властива однорідність уведених речень. Але, з іншого, вони характеризуються не прямим, безпосереднім додаванням частин, а їх нанизуванням, що відображує співвіднесеність повідомлення з уявленнями про реальну часову та локальну суміжність часткових явищ у складі цілого. Ці ССЦ займають проміжне положення між ССЦ з відношенням складенням та ССЦ з диференціювальним складенням.

Певну мисленнєву основу, точніше сказати, мисленно-прагматичну, мають складні синтаксичні цілі з відношеннями введення між реченнями. З міркувань виділення в якихось моментах розвантаження повідомлення частина його дістає окреме вираження, а потім на чітких логічних підставах (що, природно, дістають синтаксичне втілення) вводиться в структуру, яка "охоплює" весь обсяг повідомлення.

Отже, складні синтаксичні цілі, будучи, як і речення, семантико-синтаксичними одиницями, слугують для вираження цілісних мислених одиниць. Разом із тим речення й ССЦ беруть участь у формуванні комунікативних одиниць. Як ми вже зазначали, з комунікативної точки зору вони виступають елементарними, простими висловлюваннями про предмет мовлення. Термін "висловлювання" має багатоманітне тлумачення. Передусім, поняття "висловлювання" співвідноситься з поняттям "речення". Речення кваліфікується як належне до конструктивного синтаксису, висловлювання - до комунікативного, тому з висловлюванням пов’язуються такі аспекти, як актуальне членування, набуття функцій повідомлення у словоформ, конструкцій, спеціально не призначених для цього"[68]. Далі, висловлювання мислиться як "одиниця членування мовлення-думки", котра, "як правило, вбирає більш як одне судження"[69]. І, нарешті, відоме дуже широке розуміння висловлювання: "Термін широко вживаний для означення будь-якого повідомлення, зробленого мовцем"[70] , "іноді висловлювання являє собою одне слово... та... це може бути також і який-небудь роман на 600 сторінок або науковий трактат такого ж обсягу. Висловлювання - це повна семіологічна реакція"[71]. Гадаємо, традиція вживання терміна "висловлювання", навіть у таких різних смислах, свідчить про його комунікативну спрямованість. Можна погодитись і з тим, що обсяг висловлювання може бути різним - і реченням, і поєднанням речень типу ССЦ, і ще більш укрупненим утвором (але нами не поділяється точка зору про ототожнення понять "висловлювання" й "текст").

ВЛАСНЕ КОМУНІКАТИВНІ ОДИНИЦІ ТА ФОРМИ ТЕКСТОВОЇ СТРУКТУРИ

Розглянуті раніше матеріали дають можливість зробити висновки, необхідні для того, щоб вийти на власне комунікативну "орбіту". Семантико-синтаксичні текстові одиниці породжені необхідністю співвіднести одноактний або багатоактний мисленнєвий зміст з певними мовними побудовами. Оскільки суть повідомлення становить обмін думками, то між семантико-синтаксичними та комунікативно-синтаксичннми одиницями існує щонайтісніший зв’язок. Це й утруднює розмежування незалежних типів одиниць. Сприйняття мовного твору починається зі сприйняття семантико-синтаксичних одиниць, які по ходу ознайомлення, роботи над текстом формуються в свідомості читача у власне комунікативні одиниці. У мовознавстві не дано опису явищ, пов’язаних із виділенням усіх типів семантико-синтаксичних одиниць, а також зі співвіднесеністю семантико-синтаксичних і комунікативних одиниць, робота на цьому рівні читача, дослідника часто має інтуїтивний характер, що може призводити до різних неточностей, огріхів у розумінні тексту - наприклад, у "впізнаванні" складних синтаксичних цілих, осмисленні комунікативної значущості речень і складних синтаксичних цілих і т.д. Категорія власне комунікативної одиниці формується в системі понять мовленнєвого спілкування. Так, кожний текст, мовний твір характеризується темою - тобто спрямованістю його змісту на певне відображення дійсності, а це в свою чергу слугує позначенням основного предмета мовлення в цьому випадку. Текст також реалізує певну ідею, що полягає в соціальній спрямованості його змісту. Реалізація наявних категорій відбувається з допомогою повідомлень про відповідні їм предмети мовлення. Отже, власне комунікативною одиницею є висловлювання про предмет мовлення в тексті. З погляду семантико-синтаксичної побудови висловлювання про предмет мовлення може бути представлене окремим реченням, складним синтаксичним цілим, поєднанням складних синтаксичних цілих. Для нас важливе те, що виявлено "точки відліку" у співвіднесеності семантико-синтаксичних і комунікативних одиниць.

Елементарні висловлювання про предмет мовлення безпосередньо співвідносяться з реченням або складним синтаксичним цілим зі з’єднувальними відношеннями. Це пояснюється тим, що названі семантико-синтаксичні одиниці є носіями в тексті найменшого комунікативне значущого змісту. Природно, що він не може бути меншим, ніж зміст, смисл речення, котре виявляє окрему значущість; не може бути розділеним без шкоди єдиній комунікативній спільності й у складному синтаксичному цілому зі з’єднувальними відношеннями, які є розчленованою семантико-синтаксичною формою висловлювання про єдиний предмет мовлення. Це дає підставу зазначити таке:

1. Речення й складні синтаксичні цілі, що містять найменшу контекстуальне значущу смислову єдність, становлять семантико синтаксичне наповнення елементарного висловлювання про предмет мовлення. Виявляючи з допомогою контекстуального аналізу такі речення й складні синтаксичні цілі, ми в той же час виявляємо елементарні висловлювання про предмет мовлення.

2. Маючи в своєму розпорядженні семантико-синтаксичні ознаки елементарного висловлювання про предмет мовлення, ми можемо перейти до аналізу реальних тематичних висловлювань, які можуть або збігатися з елементарними висловлюваннями, або бути побудованими з декількох елементарних висловлювань.