Синтаксис тексту, Детальна інформація

Розглянемо фрагмент: Софія Pусова читала курс дошкільного і виховання у Фребелівському інституті Києва, викладала французьку мову в Комерційному інституті, редагувала "Світло" - легальний український педагогічний журнал, що мав великий успіх серед просвітян та вчителів. З номера в номер з’являлися на сторінках "Світла" роздуми Русової. Прості, щирі, мудрі. То - роздуми Вихователя, Матері, талановитої Українки, котра збагнула істину: культура й свідомість нації народжуються коло колиски немовляти, над якою має витати рідний дух, звучати рідна пісня й рідне слово.

Два речення-коментарі містяться в другому абзаці: Вони стосуються компонента попереднього речення - роздуми Русової, в них висловлюється поцінування праць відомого педагога, її ідей національного самоусвідомлення.

Поширеним є коментування змісту всього повідомлення, на що вказує займенник це або поєднання займенників цей, такий зі словом, котре узагальнено позначає коментований зміст: Щоб подовжити оптимальні строки сінокосу, господарства створюють різнодостигаючі травостої. Це, гадаємо, правильний підхід до справи, бо дає змогу збільшити збір повноцінних кормів; Багато підприємств легкої промисловості не справляються з планами поставки, порушують зобов’язання перед торгівлею... Такі стосунки між партнерами рівноправними, природно, не назвеш.

Засобами інтегративно-характеристнчного зв’язку при коментуванні є сполучникові слова та речення: по суті; суть у тому, що; це означає, що: йдеться про те, що; загалом; словом; одним словом; коротше кажучи та ін. До сьогодні ембріонів утримують в анабіозі по кілька років. Але вчені переконані, що межі "життя" зародка в пробірці вимірюються, як мінімум, десятиліттями. Це означає, що з часом генетичну сутність, важливі якості найцінніших і рідкісних тварин - як сільськогосподарських, так і диких удасться довго зберігати в їхньому "законсервованому" потомстві; для учасників підготовлено цікаву культурну програму, випущено пам’ятні зночки, афіші, плакати, вимпели. Словом, як у доброї господині, до свята все готове завчасно.

У газетних текстах коментування представлене як у складі авторської мови, так і в мовних партіях, що належать іншим особам, компетентним у тому чи іншому питанні. Таке подання коментаря посилює його переконливість і достовірність інформації в цілому. Те ж можна сказати про коментарі, які даються різними газетами, агентствами преси й т.д. Оформляється таке коментування (одне речення-коментар або в поєднанні з тими, що його стосуються) як у вигляді прямої мови, так і через різні посилання (називаються ті особи, газети, агентства, організації, яким належить коментар).

1.5. У залежному реченні повідомляється про міркування, асоціації, почуття, бажання, славлення кого-небудь до чогось, котрі виникають у зв’язку з тим, з приводу того, про що йдеться в опорному реченні. Як і за коментування, в цьому разі опорне речення може бути різним за змістом. Відмінність полягає у функції та змісті залежного речення - воно слугує не для роз’яснення, а, можна сказати (узагальнюючи названі функціонально-смислові різновиди), для вираження авторського ставлення до повідомлюваного, до того, про що мовиться. Порівняйте: Згодом тут побудують тунель, тоді буде відкрито безперешкодний в’їзд на естакаду. Ця споруда з’явилася кілька років тому. Вона проклала найкоропшіии шлях із північної частини міста в північна-східну. Справжнє задоволення їхати таким мостом, що проліг над павутинням залізничних колій, тісних вуличок і проїздів; У новому фільмі мані особливо сподобалася Офелія -ніжна, сумна, невагома... Як цікаво було б побачити балерину в цій ролі на великій сцені в "повнометражному" балеті "Гамлет"; Повернувшися в Кентау, Касимбеков щиро захоплювався: "Золоті у нього руки... "людина чудова, пряма, чесна. Таким і має бути справжній майстер". Так, майстерність - категорія ще й моральна.

У першому фрагменті спочатку йде опорне речення, а потому кілька залежних, що стосуються поняття естакада: два речення-коментарі (ця споруда з’явилася...; вона проклала найкоротший шлях...) і третє, в якому автор говорить про те, яке почуття задоволення викликає їзда таким мостом. Основним тут є повідомлення про відкриття нового в’їзду на естакаду, решта слугують для того, щоб читач міг краще уявити собі цю естакаду. В другому фрагменті (з відгуку на новий телефільм-балет) перше речення є безпосереднім повідомленням за темою тексту: як сприйнято твір (У новому фільмі мені особливо сподобалася...), а наступні речення його доповнюють нерозривно зв’язаним із ним змістом - пояснюється, яка ж Офелія створена балериною (ніжна, сумна, невагома), й говориться про уявлення, що виникли у автора у зв’язку зі сприйняттям цього образу, думки про те, як цікаво було б побачити балерину в цін ролі на великій сцені. І, нарешті, в третьому фрагменті розповідається, як захоплюється один майстер своєї справи трудовим мистецтвом і людськими якостями іншого майстра. В реченні Так, майстерність - категорія ще й моральна висловлюється думка, що виникла у автора у зв’язку з усім сказаним, із твердженням героя, що справжній майстер повинен бути прямою, чесною, гідною людиною. Функції речень, що розкривають думки автора з приводу повідомлюваного, значні й розмаїті: з їхньою допомогою поглиблюється інформація про щось, читач дістає орієнтири для сприйняття та оцінки повідомлення, виклад стає жвавим, природним (розмовним), бо тільки в розмовній мові спостерігаємо найрізноманітніші за характером асоціативних зв’язків супутні смислові відгалуження. Вони поряд із реченнями-коментарями особливо помітно відображають властиву публіцистичній мові якість авторського "я" - відверто, прямо вираженого, що необхідно для здійснення активного, чіткого в своїй визначеності впливу публіцистики на суспільну свідомість. Розглянуті відношення виразно передаються тематичним зв’язком, головна роль у якому належить змістові залежного речення, де повідомляється думка автора з приводу того (стосовно того), про що йдеться. Про таку семантику залежних речень сигналізує наявність у їхньому складі компонентів вірю, віриться, цікаво, здається, хочеться, подобається, звісно, зрозуміло, приємно, радує, смутить, як важливо й т.п.

Порівняйте: Нашу бесіду перериває телефонний дзвінок. Валентина Михайлівна бере трубку. "А навіщо записувати? --дивується. Я й так запам’ятаю - все життя прагнула цього. Отже, літак в Антарктиду тільки взимку... Віриться, капітан "Метелиці" першою з жінок планети прокладе лижню на білому континенті; Колектив театру, напевно, із самого початку привабила життєрадісна стихія п’єси Блаумана, гуманний пафос автора, й добре, що ця захопленість продовжує жити у виставі, намагнічуючи її виконавців. Як це важливо, коли в залі театру підтверджується вічно нова й вічно стара істина: щовечора - Прем’єра!

1.6. Відношення між реченнями полягають також у тому, що одне з них є повідомленням про щось, а друге - посиланням на джерело нього повідомлення. Такі поєднання, подані навіть в одній фразі, відрізняються від цілісного речення, котре позначує чиюсь мовленнєву дію.

Розгляньмо фрагмент, у якому конструкція прямої мови являє собою назване поєднання речень: i>Створений природою квітник площею в 256,5 гектара в Закарпатті називають "Долиною нарцисів". Тепер її взято під охорону й віднесено до складу Карпатського державного заповідника.

- На деяких високих вершинах нашого краю, - розповів професор Ужгородського університету В.Комендар, - можна побачити екземпляри природного вузьколистого нарциса, що займає нині великі простори в урочищі Киреш у Хустському районі. Ця квітка має білі пелюстки з полиском міді. У великих кількостях вона трапляється тільки в Закарпатті й занесена до Червоної книги рідкісних і зникаючих видів рослин.

У наведеній (зі скороченнями) замітці йдеться про те, що взято під охорону так звану "Долину нарцисів". Після викладу основної інформації з допомогою конструкції прямої мови повідомлюються ще дані за цією темою, котрі стосуються вже самої рослини - нарциса. Тобто в цій конструкції говориться про те, де трапляється нарцис, яка у нього форма квітки й т.д., а компонент розповів професор Ужгородського університету... є реченням-посиланням, ( яке вказує на те, хто повідомив дані про рослину. Таким чином, розглядуване поєднання речень будується на такій основі: одне речення, котре ввібрало в себе зміст чужої мови, є провідним у смисловому відношенні, друге має допоміжний характер - пояснює, ким повідомлені ті чи інші дані. Саме за такого тематичного зв’язку складаються аналізовані відношення: одне речення є повідомленням про щось, друге - посиланням на джерело цього повідомлення. Не впливає на характер таких відношень і те, що в деяких випадках формально речення-посилання може займати головну або незалежну позицію. Розгляньмо таку інформацію: 3 цікавою й важливою ініціативою виступив колектив одного з найбільших взуттєвих підприємств. Наш кореспондент повідомляє подробиці.

Кожному з досвідчених майстрів було надано можливість виготовити з матеріалів і на машинах підприємства свій власний, "авторський" фасон взуття.

Результат цього не зовсім звичайного фахового конкурсу перевернув усі сподівання, його учасниками було розроблено близько 120 оригінальних моделей, схвалених спеціалістами. В цьому тексті йдеться про цікаву ініціативу одного із взуттєвих підприємств. Спершу подано інформацію-узагальнення, а потому наведено подробиці цього факту посилання на те, хто про це інформує. Речення-посилання формально є незалежним від наступного речення (можна було б поставити після нього крапку), але цілком ясно, що за своєю функцією та змістом воно відрізняється від усієї решти речень, які повідомляють про якісь сторони факту - у нього інша, визначена роль: указати на джерело інформації. Подібним допоміжним характером вирізняються речення-посилання й у таких випадках. Американська газета "Інтернешнл геральд три-бюн" повідомляє: італійський кінорежисер Франко Зеффіреллі розпочав зйомки фільми-опери "Травіата" на музику Джузеппе Верді; Англійські мандрівники Р.Фієннс і Ч.Бартон досягли Північного полюса на мотосанях, повідомляє агентство Франс Пресс із Лондона.

Основною частиною цих повідомлень є інформація про події й факти, що підкреслено й заголовками. Такі побудови у формі єдиного речення утворилися в результаті взаємодії речення-інформації та речення-посилання і, певно, при цьому зазнали дії компресії. Останні можуть бути й власне реченнями, коли йдеться про те, які позиції з певного питання займають ті чи інші засоби інформації (наприклад в оглядах преси). Таким чином, тематичний зв’язок є основним показником розглядуваних відношень, що вимагає особливої уваги до змісту і функцій поєднаних речень. Про функції речення-посилання виразно свідчать усталені в мові масової інформації засоби: як повідомив (хтось, у тому числі газета, журнал, агентство і т.д.), за повідомленням (когось), повідомляє, повідомив (хтось), повідомляється (де-небудь), за повідомленням (звідки-небудь). Конкретне наповнення цих моделей може бути різним, поряд зі словами повідомляє, повідомив вживаються слова пише, заявив, підкреслив, констатує, зазначав, розповідає та ін. Такі побудови дістали назву відкритої, або вільної прямої мови, їх розрізняють із власне прямою мовою на тих підставах, що вони допускають вільніше передавання чужої мови, зокрема, її скорочення, узагальнення окремих положень, позбавлені буквалізму прямої мови. Проте це вже результат відмінності конструкцій прямої мови. Коли пряма мова слугує для відображення мовленнєвої дії, то, природно, передання чужої мови мас буквальний характер. Якщо ж пряма мова слугує для повідом лення оцінки чого-небудь, погляду на що-небудь, характеристики чого-небудь, розуміння чого-небудь, то головне - передати найсуттєвіше в цьому відношенні, а буквальна форма висловлювання може й не зберігатися.

Поєднання речення-інформації та речення-посилання оформляється як надфразна єдність у тих випадках, коли їхній тематичний зв’язок підкріплюється ланцюговим зв’язком, засобами якого в цих випадках є слово це, поєднання слів цей, такий зі словами, що позначають вид мовленнєвого повідомлення (висновок, слова, думка, гадка та ін.).

Таким чином, поєднання взаємопов’язаних речень на основі супровідних відношень характеризується смисловою єдністю, бо одне речення виступає як основне, опорне ( є носієм провідного смислу), а друге виконує спеціальну функцію комунікативного заломлення щодо цього опорного речення. Тобто в такому поєднанні одне речення є смисловим центром, ядром, а інше (або інші) слугує для посилення комунікативної ефективності вираженого ним повідомлення. Основні речення "притягують" до себе ті, що виступають як супровідні, відтінюють їхній периферійний, допоміжний характер, у той же час за допомогою залежних речень закріплюються центральні позиції основних речень, котрі є носіями провідного смислу (стосовно змісту супровідних речень). Якщо основні речення можуть вживатися без супровідних, то інші, відірвані від них, опиняються "не при ділі", їхнє існування можливе тільки на ґрунті основних, а за межами їхньої "сфери впливу" - і змістової, й синтаксичної супровідні речення втрачають своє призначення. Співіснування основних і супровідних речень закріплюється семантико-синтаксичним об’єднанням їх і створенням на їхній основі складних синтаксичних цілих. Ці складні синтаксичні цілі є закономірними регулярними утвореннями, зумовленими комунікативною спрямованістю повідомлень про дійсність (про конкретний предмет мовлення). Супровідні речення слугують для розширення інформації опорного речення, її пояснення, аргументації, коментування, осмислення й т.д. Це зумовлює формування складних синтаксичних цілих відповідних різновидів.

Серед складних синтаксичних цілих із супровідними відношеннями спостерігаються побудови з одноплановими, однотипними супровідними відношеннями (наприклад, тільки з розширенням чи тільки з аргументами і т.д.) та з різнотипними супровідними відношеннями (наприклад, із розширенням, коментуванням, аргументуванням і т.д.).

2.З’єднувальні відношення речень. Розглядуваний з’єднувальний різновид відношень охоплює такі типи функціонально-смислових залежностей між реченнями: складання, диференційне, складання, супозиція, уведення, - в свою чергу, що піддаються дальшій конкретизації (перечислювально-з’єднувальні, розділові, зіставні, протиставні відношення, часової та просторової суміжності й т.д.). Ці відношення створюють умови для об’єднання речень у більші побудови (складні синтаксичні цілі) на основі рівноправності чи обов’язкової участі - на відміну від супровідних відношень, якими визначається існування основних, опорних речень і факультативних, котрими супроводжуються опорні. Наявність сполучних відношень між реченнями веде до поглиблення, логічної різноманітності повідомлення про єдиний предмет мовлення в тексті й пов’язана з формуванням текстових єдностей аналітичного змісту, побудовою оповідних, описових фрагментів. Сполучні відношення характеризують види рівноправного поєднання печень, що входять у комунікативне цілісне, єдине утворення. Спостереження цих відношень допомагає осмислити логіко-мовленнєві тенденції формування складних розчленованих повідомлень, які вирізняються функціональною односпрямованістю речень, котрі слугують для їх вираження, а також смисловою взаємодоповнюваністю цих речень.

2.1. Складання властиве реченням, які виражають однотипні, односпрямовані смисли і є однофункціональними. Тому відбувається складання, додавання змісту окремих речень. Такі відношення спостерігаються між двома реченнями й можуть проявлятися одночасно за великої кількості речень-учасників, якщо вони є своєрідними складниками у формуванні складеного повідомлення, котре становить суму окремих повідомлень, виражених окремими реченнями. В цих випадках речення немовби "складаються" докупи, утворюють у сукупності цілісну суму конструкцій, смислів, яка має перелічувально-складений характер.

Особливо виразно розкривається таке складання з допомогою паралельного анафоричного зв’язку. Рівноправність, однотипність речень у цих випадках має явний характер: Треба, щоб шкільний музей здобув статис-кво, став народним. Треба, щоб Вічний вогонь пам’яті горів яскраво й незгасно. На всі часи; Ні, Не може бути піднесеною внутрішня організація, якщо "надбані духовні цінності" не зуміли переплавити душу. Не може бути моральним те, що побудоване на ідеї зверхності, обраності, на проти ставленості себе решті. Перший фрагмент містить речення, об’єднані шляхом паралельного зв’язку з допомогою повтору треба, щоб. Завдяки цьому смисли першого та другого речень додаються, виникає складніше, складене єдине повідомлення зі значенням необхідності. Останній приклад побудовний на паралельному вживанні речень з однаковим початком "не може бути". Компоненти, що прилягають до нього (Не може бути піднесеною...; Не може бути моральним...), також перебувають у відношеннях смислового паралелізму, бо є текстуальними синонімами. В цьому фрагменті поєднувані речення передають значення неможливості чого-небудь. Як бачимо, анафоричні елементи підкреслюють загальну смислову спрямованість речень, можуть виражати і її характер (пор.: треба, щоб; не може бути).

Розглядувані відношення виражаються також із допомогою різновиду паралельного зв’язку, близького до анафоричного. В початкову частину з’єднуваних речень виносять синонімічні компоненти або близькі :;а смислом слова в різних граматичних формах. Порівняйте: Ціную акуратність і скрупульозність, самокритичність і ретельність. Не люблю самовдоволеність... Мені подобаються люди багатогранні, наділені здібностями не тільки в науці, а й в інших галузях життя. Слова ціную, люблю (тут - не люблю), подобаються виступають у ролі контекстуальних синонімів і сприяють формуванню смислової одно-спрямованості.

Формуванню відношень складання сприяють і різні види неанафоричного паралельного зв’язку. Порівняйте: На головній площі міста відбуваються вистави. Веселі народні комедії іскряться й дзвенять жартами. Змагаються в майстерності самодіяльні вуличні театри. До пізнього вечора звучить музика фольклорних ансамблів; Удвоє зросли плани на нинішній рік. Зміцніла технічна база промисловиків. На острові створено ремонтні майстерні, сформовано риболовецький кооператив; Заняття фізкультурою зміцнюють здоров’я людини, підвищують її працездатність... Спорт дисциплінує, виховує, запобігає розвиткові шкідливих потягів - паління, пияцтва, неробства.

Незважаючи на відсутність прямих лексичних збігів, у наведених прикладах спостерігається паралелізм предикативних центрів, що свідчить про смислову односпрямованість речень, до яких вони входять: 1.Народні комедії іскряться й дзвенять жартами || Змагаються в майстерності самодіяльні вуличні театри || До пізнього вечора звучить музика фольклорних ансамблів; 2. Удвоє зросли плани||Зміцніла технічна база ||Створено ремонтні майстерні.

У формуванні розглядуваних відношень значна також роль елементів по-перше, по-друге і т.д., які виявляють паралельний зв’язок із допомогою яких речення з’єднуються як перелічувані рівноправні частини, що "складаються" в цілісну єдність. Порівняйте: Чому підготовка спеціалістів такої земної, практичної професії доручена вашому "високотеоретичному" факультетові? - Ну, по-перше, неможливо стати соціологом без серйозної філософської освіти. По-друге, саме на нашому "високотеоретичному" факультеті вже десять років діє кафедра соціологічних досліджень; Після вступних іспитів у найрізноманітніших інстанціях листів - лопатою не розгребеш... Мабуть, найчастіше постають у листах і розмовах два моменти. По-перше, враховують любов до майбутньої професії... По-друге, чи не перетворюється поступово конкурс абітурієнтів на конкурс, репетиторів? У першому фрагменті відношення складення між реченнями завдячують вживанню слів по-перше, по-друге її наявності питального речення, котре визначає предмет мовлення (чому підготовка спеціалістів такої земної, практичної професії доручена сашому "високотеоретичному" факультетові?). У другому фрагменті також зазначаємо сполучну роль слів по-перше, по-друге та об’єднуючу функцію попереднього речення.

В усіх розглянутих випадках характер зв’язків між реченнями підкреслює їхню однофункціональність. смислову односпрямованість, і це сприяє об’єднанню речень на рівноправних засадах.

2.2.Відношення диференційного складання виникають між реченнями, які її окремішності мають однотипні або зближувані в контексті смисли, але їхня функціонально-смислова залежність полягає в протиставленні, зіставленні, відокремленні. На відміну від раніше названого "складання", сполучуваності речення за диференційного складання розділені відповідно до функції - одне виражає вихідне, відправне повідомлення, а друге - зіставлюване з ним, протиставлюване йому, або таке що передбачає у зв’язку з ним значення варіативності явищ. Трапляється й одразу розмежоване, взаємно задане відношення протиставлення, зіставлення, відокремлення.

А. Відношення протиставлення спостерігаються за інтегративного зв’язку речень, вираженого сполучниками але, а, одначе. Відношення дифереційного складання виникають у цих випадках і завдяки тому, що інтегративний зв’язок підкріплений тематичним - з’єднуються речення, зближувані за смисловою спрямованістю. Розгляньмо приклади: У нас уже є чималий практичний досвід розробки, випуску й ефективного застосування обчислювальної техніки в різних сферах виробництва та управління... Та за останні роки тут накопичилося й багато нерозв’язаних проблем: Можна навчити людину розбиратися в найскладнших науках і розмовляти будь-якими мовами. А ось сміливості навчити її, гадаю, не можна. Ніхто не допоможе тобі бути хоробрим. Тільки ти сам. У першому фрагменті два речення, з’єднані сполучником але, виражають думку про стан справ із розробкою та застосуванням обчислювальної техніки. Цей цілісний смисл (у результаті "складення") будується на єдності протиставних повідомлень. Одне речення повідомляє про те, що вже накопичено чималий досвід у цій сфері, друге - про наявність, разом із тим, проблем. Ця "єдність протилежностей" виражає реальну оцінку ситуації, що склалася. В другому фрагменті два речення з’єднані інтегративним зв’язком із допомогою сполучника а, крім того, виразно проступає протиставлення з допомогою тематичного зв’язку - завдяки використанню полярних за значенням лексичних елементів можна - не можна. Предметом мовлення є з’ясування можливості навчити людину чому-небудь. Єдиний предмет мовлення розпадається на два взаємозв’язані її протиставлені судження: чомусь можна навчити, а от чомусь іншому не можна.

Найчастіше набувають значення протиставлення (повного або часткового) речення, то вводяться словами одні... ||інші... Стійкість цих відношень уже знайшла відображення в словниках. Розгляньмо приклади. Є люди особливо чутливі до всього, що ми називаємо природою. У одних вираження цього почуття бурхливе, буденно-грубувате: "От красотища!" Інші в ці хвилини бояться зронити бодай слівце; Для одних ліс - це завжди лише дерева, дрова. Якщо немає грибів або ягід - вони нудьгують у лісі. Для інших - це світ, сповнений таїни, краси, світ, де людину полишають болісні тілесні й душевні муки, де поняття "радість буття "сприймається мало не на дотик. Зміст поєднуваних речень, що вводяться словами одні...||інші... (в тому числі у формі непрямих відмінків), як бачимо, характеризується прямим протиставленням й у першому і в другому фрагментах.

°