Автоматизація розрахунково-касових операцій (на матеріалах АБ “Металург” м. Запоріжжя), Детальна інформація

- регламентація роботи із системою;

використання спеціального устаткування, шифрів.

Наявність системи захисту інформації. Безпека даних є одним з головних вимог до банківської системи. Повинна буди передбачена як стабільність роботи при неправильних діях персоналу, так і спеціалізовані системи захисту від навмисного взлому банківської системи з корисливими чи іншими намірами. На сьогоднішній день безпека банківської системи дуже важлива, що потрібно розглянути це питання докладніше. Система захисту та безпеки інформації в банківській системі передбачає наявність:

1). Засоби фізичного обмеження доступу до комп’ютерів банківської системи (ідентифікаційні картки, з’ємні блокуючі пристрої і т.п.);

2). Надання повноважень, привілеїв і прав доступу до банківської системи на рівні окремого користувача (співробітника або клієнту банку);

3). Засоби централізованого виявлення несанкціонованих спроб доступу проникнути до ресурсів банківської системи, які дають можливість своєчасно застосувати відповідні заходи;

4). Захист даних за умов передачі їх по каналах зв’язку (особливо актуально при використанні відкритих каналів зв’язку, наприклад, мережі Internet). Тут можливе використання “цифрового електронного підпису” та інших криптографічних методів.

Дружність - система повинна бути простою, зручною для освоєння, вивчення, використання.

Засоби:

- використання меню, підказок,

наявність системи виправлення помилок.

Наявність засобів відновлення за умов виходу з ладу. В банківській системі повинні бути передбачені засоби прогнозу, фіксації та локалізації різноманітних нештатних ситуацій і відмов роботи обладнання (таких як: перевантаження та ушкодження каналів зв’язку; перевантаження пристроїв зовнішньої пам’яті; порушення цілісності бази даних; спроб несанкціонованого доступу і т. ін.).

Можливість адаптації до змін фінансового законодавства або структури банку.

Можливість працювати в режимі реального часу. В теперішній час системи типу OLTP (On-line Transaction Processing) стають все більш розповсюджувані при утворенні банківських систем. Впровадження систем OLTP потребує від банку дуже великих інвестицій, але переваги таких систем з рештою виправдовують усі витрати.

Відповідність міжнародним стандартам - для передачі інформації в систему міжнародних розрахунків SWIFT використовуються стандартні структури інформації.

Методологічні основи автоматизації розрахункових і касових операцій

Розрахункові та касові операції належать до основних і найбільш трудомістких та відповідальних у банківській діяльності. Тому для виконання цих операцій завжди насамперед застосовується обчислювальна техніка. Сьогодні в інтегрованих банківських системах комплекс розрахункових і касових операцій становить підсистему, головне призначення якої – автоматизувати проведення (виконання) розрахункових і касових операцій, їх облік, контроль і складання звітності про рух коштів на рахунках клієнтів та балансових рахунках банку.

Згідно з призначенням такої підсистеми виконуються її функції: відкриття особових рахунків. Їх перегляд, доповнення й коригування, введення і обробка первинних платіжних документів, формування довідкової фінансової інформації про стан особових рахунків через такі процедури, як блокування особового рахунку на установлений термін, вилучення закритих рахунків, перепризначення відповідального виконавця, котрий веде особовий рахунок, виконання операцій з визначення зміни залишків коштів на особових і балансових рахунках.

Особовий рахунок являє собою аналітичний реєстр бухгалтерського обліку руху грошових коштів у банку, правила виконання операцій з якими задаються нормативними документами Національного банку України. Номер особового рахунку включає в себе чотиризначний код балансового рахунку (АААА), ключовий розряд (В) і не більш ніж дев’ять знаків аналітичного рахунку (ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ). Тобто номер особового рахунку може мати такий вигляд: АААВЕЕЕЕЕЕЕЕЕ. Типове значення сегмента (Е) включає в себе характеристику контрагента – один знак, порядковий номер рахунку контрагента (клієнта) – два знаки і код клієнта – шість знаків.

У коді балансового рахунку перший знак задає клас, перші два – розділ і три – групу рахунку. Він є обов’язковою складовою номера особового рахунку. Це дає змогу отримувати суму оборотів та залишків на балансових рахунках за даними особових рахунків, що стосуються даного балансового рахунку.

Для автоматизації розрахункових і касових операцій і контролю за їх здійсненням в інтегрованих банківських системах створюють автоматизовані робочі місця (АРМ): операціоніста, контролера, технолога, бухгалтера, спеціаліста валютного відділу, касира, кредитного інспектора, керівника (відділу, банку), адміністратора бази даних. Кожне з перелічених АРМ має різний набір функцій, різний рівень доступу до бази даних. В інтерфейсах адміністратора бази даних (БД) і головного бухгалтера передбачено найповніший перелік функцій. Так, адміністратор використовує додаткові можливості щодо перезакріплення особових рахунків за відповідальними виконавцями, формування пробного балансу і т. ін., а головний бухгалтер має в своєму розпорядженні найповніший перелік лише власних функцій: відкриття, закриття та вилучення особових рахунків, внесення змін до їх реквізитів тощо.

Інформаційну базу розрахунково-касових операцій утворює сукупність певним чином структурованої (як документи чи файли) інформації, використовуваної під час виконання завдань підсистеми. Усю наявну інформаційну базу поділяють на зовнішню та внутрішню.

Зовнішня інформаційна база – це сукупність вхідних повідомлень – документів чи файлів, що надходять від клієнтів даного банку, інших комерційних банків, державних структур, різних юридичних чи фізичних осіб. До них належать платіжні доручення, грошові чеки, векселі, меморіальні ордери, оголошення про внесення готівки, касовий план, реєстри платіжних документів тощо, файли платіжних доручень, що надходять від інших банків через систему міжбанківських електронних платежів НБУ (СЕП), систему міжнародних електронних платежів (SWIFT) та від клієнтів банку через підсистему “Клієнт - банк”.

Внутрішня інформаційна система як сукупність даних на машинних носіях, використовуваних для виконання завдань з обліку і контролю розрахунково-касових операцій, містить у собі файли з довідковою, оперативною та архівною інформацією. До файлів довідкової інформації належать довідники клієнтів банку, банків, балансових рахунків і операцій з грошовими коштами, довідники каси (довідник про складання форм 747 і 748 звітності, а також довідник касових символів).

Файли оперативної інформації протягом робочого дня формуються або на підставі вхідних повідомлень, які надходять операціоністу у вигляді паперових чи електронних (по мережі) документів, або під час обробки оперативної інформації.

Архівні файли – це файли результативної інформації, сформовані після складання балансу та записані в архів. За допомогою файлів додаткової, оперативної та архівної інформації виконуються завдання з обліку та контролю розрахункових і касових операцій.

Автоматизація розрахункових операцій виконується за допомогою програмного комплексу операційного дня банку (ОДБ), який дає змогу в будь-який момент його функціонування дістати інформацію про рух коштів на поточних, кредитних, депозитних та інших рахунках. Залежно від конструктивних характеристик програмного комплексу ОДБ автоматизація проведення розрахункових операцій їх обліку і контролю здійснюється в національній валюті та валюті інших країн в одному або в двох окремих ОДБ. У більшості програмних пакетів ОДБ передбачається, що головними виконавцями автоматизації розрахункових операцій є операціоністи, контролери, технологи. Для них у відповідній банківській системі створюються відповідні АРМ (робоче місце контролера є не в усіх банках). Конкретний перелік операцій для кожного АРМ залежить від запровадженого технічного процесу, наявності технічних засобів, обсягу документообороту тощо. Потрібно зауважити, що деякі роботи жорстко прив’язані до виконавців.

При автоматизації розрахункових операцій в банківських установах вирізняють операції введення первинних платіжних документів – ППД – та формування відповідних файлів ППД і, власне, розрахункові операції, тобто операції оплати, які приводять до зміни залишків і оборотів на відповідних особових і балансових рахунках.

Одна з поширених технологій автоматизованого виконання розрахункових операцій передбачає, що перші операції виконуються на АРМ операціоністів або операторів з підімкненням АРМ контролера, а другі операції виконуються, як правило, на АРМ технолога. За такої технології на АРМ операціоніста, оператора і контролера не можна змінити стан рахунків. Він може бути змінений лише з АРМ технолога. При цьому операції введення даних їх обробки розділені в часі, що дає можливість управляти в банку протягом операційного дня процесом оплати та рухом коштів.

Інша технологія передбачає, що операціоніст виконує не тільки ввід даних і формування файлів ППД, а і в інтерактивному режимі проводить їх обробку. Тобто він має безпосередній доступ до всіх даних особового рахунку і виконує операції оплати.