Облік грошових засобів, Детальна інформація

Розрізняють такі види прибутку;

а) прибуток від реалізації продукції;

б) балансовий прибуток;

в) прибуток від іншої реалізації;

г) позареалізаційний прибуток.

11. Методи розподілу прибутку підприємства

Прибуток є одним із найважливіших показників, що характеризує ефективну роботу підприємства і його фінансову сторону. Але однакову величину прибиту можна одержати при різних затратах, тому для оцінки ефективності роботи підприємства широко використовують показник рентабельності, який дає характеристику рівню доходності підприємства. Для аналізу використовують такі показники рентабельності:

загальна рентабельність (прибуток поділений на середньорічну вартість вироблених фондів);

рентабельність продукції (прибуток поділений на собівартість);

рентабельність однієї гривні оптової ціни реалізованої продукції (відношення суми прибутку одержаного від реалізації до вартості продукції в оптових цінах).

Цей показник використовується для виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок використання всіх резервів, які сприяють збільшенню обсягу самої реалізованої продукції. Для аналізу рентабельності використовуються дані планових і звітних калькуляцій, по яких визначають відхилення планової і фактичної собівартості одиниці продукції, причини відхилення, визначають заходи щодо зменшення собівартості, а зменшення собівартості призведе до збільшення рентабельності.

Якість – це сукупність тих властивостей, що здатні задовольнити потребу людей у відповідності з призначенням даного виду продукції. Якість продукції: НТП нерозривно пов’язані, оскільки з розвиток НТП продукція стає більш новішою, якіснішою, досконалішою. Під оптимальним рівнем якості продукції розуміють її споживчі властивості, здатність задовольняти ті чи інші потреби при мінімальних затратах на виробництво і споживання. Якість продукції також характеризується такими показниками як: питома вага продукції вищого сорту та коефіцієнт сортності.



12. Організація і нормування оборотних засобів

Засоби вкладені у виробничі фонди і фонди обігу разом взяті у грошовій формі називаються оборотними засобами. Склад і структуру оборотних засобів розрізняють по:

Ліквідності (найбільш ліквідні активи);

Ступені ризику вкладень капіталу (оборотні засоби з мінімальним ризиком вкладень);

Функціональні ролі в процесі виробництва (оборотні виробничі фонди, фонди обігу);

Балансу підприємства (матеріальні оборотні засоби, дебіторська заборгованість, гром. засоби).

До джерел утворення оборотніх засобів належать:

власні (статутний капітал, резервні фонди, нерозподілений прибуток, фонд нагромадження);

залучені (позичені) – довгострокові кредити, короткострокові кредити, комерційні кредити;

додатково залучені (кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам, по оплаті праці, з бюджетом, з іншими кредиторами).

Розрахунок нормативів власних оборотних засобів.

В нашій державі на практиці нормативи визначають шляхом множення одноденних витрат МЦ за цінами придбання на норму запасу в днях, що можна виразити формулою:

Нс= О х Д, де:

Нс – норматив оборотних коштів авансованих в запаси сировини або будь-яких інших МЦ;

О – одноденні витрати матеріальних цінностей;

Д – норма запасу в днях.

Важливим для розрахунку нормативу є встановлення оптимальної норми запасу в днях, яка залежить від частоти поступлень МЦ, часу транспортування та на підготовку їх до виробництва. Норма запасу в днях включає в себе;