Доведення і спростування: способи аргументації, Детальна інформація

Тільки… вітер віти клонить і співає

Мені в ушах…Це щастя! Це любов!

Це безнадія!

Почуття композитора було співзвучне почуттю поета, який закохався у Жорж Занд. Чарівні звуки вальсу Шопена викликають у його уяві знову той неосяжний ідеал, те нездійсненне щастя, поет виносить подяку композиторові:

А сьогодні я

Люблю свій сон, і вас люблю за нього,

Примхливий худорлявий музикант

Коли поет наблизився до полудня життя, він знову звернений до теми кохання – з’явилося 9 поезій про любов, об’єднані в цикли “Остання весна”.

Ліричний герой цього циклу тверезо оцінює свої почуття, в якому значне місце займають сумніви. Але, мабуть, тому, що це почуття останнє, поет ставить його поряд з такими філософськими категоріями, як життя і смерть.

…Не тільки друг і не лиш кохана, -

Життя ти й смерть.

Коли до Дон-Жуана

Із тьми камінний командор прийшов, Він обезсмертив смертію любов.

Одне і це, кохання має свій кінець.

Я образив тебе. Я сказав

Ті слова, що не кажуть ніде і нікому, і сльоза пропекла мій рукав,

По обличчю скотились твойому.

Поет - філософ має мудрість з гумором та іронією завершити свій спів про пізній спалах страсті також з’являються рядки, в який він високо оцінив звичайне, земне, надійне, перевірене роками почуття до дружини. У сонетах, написаних восени 1945 року і об’єднаних спільною назвою “Вірність”, будучи, як завжди, щирим Максим Тадейович оцінив свою “останню весну”. А потім, зазирнувши в минуле, де всього було – “й трутизни і весна”, звертається до дружини:

Дай рученьку. Спрацьована худа!

Волосся дай мені поцілувати, -

Ця сивина прекрасна й молода.

Ти друг, ти вірність, ти жона і мати, -

О бачиш! Син наш під вікном біжить.

…Люблю тебе, не можу розлюбить.

Ознайомившись з поезією Максима Рильського на тему кохання, можна зробити висновок: поет завжди зупинився тонким ліриком, мудрим філософом, надзвичайно чесна людина і якщо питанні політики, перебуваючи під остійним наглядом НКВС та його посіпак, митцеві часто доводилося писати твори на замовлення, “йти в ногу” з вимогами, які ставила тоталітарна більшовицька система, то у віршах на тему кохання він завжди залишався самим собою і, як сказав Тарас Шевченко, “не мав зерна неправди за собою”