Розподіл і перерозподіл доходів, Детальна інформація

Великобританія 4,6 10,0 16,8 24,3 44,3

Мексика 4,1 7,8 12,3 19,9 55,9

Бразилія 2,1 4,9 8,9 16,8 67,5



У таблиці показано відносний розподіл доходів у семи країнах. На першому місці в таблиці стоїть Японія, де найбагатша п’ята частина сімей отримує дохід, що лише у 4 рази перевищує дохід найбіднішої п’ятої частини населення. Унизу таблиці перебуває Бразилія, де найбагатша п’ята частина сімей привласнює дохід, який більш як у 30 разів перевищує дохід найбіднішої п’ятої частини населення.

Міра нерівності в доходах, яка притаманна будь-якому суспільству, досліджується з використанням кривої Лоренца (М.Лоренц – американський економіст, який побудував цю криву).



По горизонталі тут відкладено кількість населення (сімей) у відсотках, а по вертикалі – розподіл національного доходу групами населення (сімей) у відсотках. Бісектриса (лінія ОС) відображає абсолютну рівність у доходах усіх сімей (повністю зрівняльних розподіл), а лінії ОД-ДС – абсолютну нерівність (дещиця населення одержує увесь дохід націй). Остання ситуація, коли абсолютна більшість населення взагалі не одержує доходів, лише абстрактна, уявна, абсолютна рівність в доходах (у чому дехто вбачає соціальну справедливість) веде до повної деградації нації, адже вбиває будь-який стимул до застосування виробничих факторів.

Фактичний розподіл доходів показує крива Лоренца, що будується за реальними доходами (зокрема, графік показує, що 40% найбідніших сімей одержують 12,5% доходів – точка А, а 20% найбагатших – 52-53% доходів – точка В). Площа між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренцо (на рисунку за тонована) показує ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більше крива Лоренцо відхиляється від бісектриси (лінії ОС), тим більшу нерівність в доходах вона показує.

Якщо площу затонованого сегмента позначити через Т, то можна одержати таке співвідношення, яке в економічній теорії одержало назву коефіцієнта Джині (по імені італійського економіста К.Джині):

G = T / ОДС,

де G - показник нерівності в доходах.

Наближення кривої Лоренца до бісектриси відбиває вирівнювання доходів, проте надмірне вирівнювання матиме негативні наслідки, адже зменшуватиме стимули до виробництва. Водночас надмірна вгнутість “лука Лоренца” (графік кривої нагадує натягнутий лук) вказує на надто виражену нерівність в доходах, що викликає соціальну напругу в суспільстві (критична межа, на думку економістів наступає тоді, коли найбідніші 40% населення починає отримувати лише 12-13% сукупних доходів; саме така ситуація відображена на рисунку).

Держава через оподаткування доходів багатих і соціальну допомогу найбіднішим може регулювати натяг “лука Лоренца”, тобто розподіл доходів. На рисунку крива ОА1В1С відображає новий натяг “лука Лоренца” після сплати податків (площа між первісною кривою Лоренца і новою кривою ОА1В1С показує обсяг податків). Тепер 40% найбіднішого населення одержує 25% сукупних доходів (точка А1), а доходи 20% найбагатших людей зменшились до 35% (точка В1). Певна нерівність в доходах все ж повинна зберігатись, зрівняльний розподіл суперечить принципам ринкової економіки, історичний досвід показав його безперспективність і навіть шкідливість для суспільства. Тому збереження певної нерівності в доходах і є виразом соціальної справедливості.

3. Розподіл і перерозподіл доходів закінчується їх споживанням. При цьому утворюються і використовуються (споживаються і нагромаджуються) кінцеві доходи нації.

На стадії споживання продукт нації використовується на 3 цілі:

заміщення вартості спожитого капіталу (заміна зношених засобів праці і постійного поновлення предметів праці);

особисте споживання населення;

нагромадження для наступного зростання виробництва (використання додаткових виробничих факторів).

Особисте споживання здійснюється через використання індивідуальних доходів населення і соціальної допомоги (у європейських ринкових країнах частка соціальних виплат у споживанні досягає 35-40%, що й утворює кінцеві доходи. Особисте споживання має такі основні джерела:

трудові доходи (заробітна плата, премії тощо);

доходи від підприємницької діяльності (прибутки, процент);

доходи від підсобного господарства;

доходи від власності (рента, дивіденди);

соціальні доходи (трансферні виплати, виплати по соціальному страхуванню, соціальні фонди споживання, субсидії, дотації і компенсації, допомога по безробіттю тощо).

Крім того, можуть бути і нелегальні доходи.

Особисте споживання здійснюється у домашньому господарстві (сім’ї). Величина доходів і обсяг споживання – основний фактор визначення рівня добробуту і рівня бідності населення країни. Про це говорить бюджет сім’ї – баланс її доходів і витрат. Розрізняють певні рівні бідності – бідність країни загалом і бідність окремих її комірок – громадян чи сімей. Країна є бідною, якщо її подушний дохід низький порівняно з іншими країнами. Водночас у такій країні окремі родини можуть привласнювати величезні доходи, нагромаджувати неосяжне особисте майно. Країна є багатою, якщо її подушний національний дохід високий порівняно з іншими країнами. Проте в такій країні значна частина населення може бідувати, ледь зводити кінці з кінцями.

Для оцінки реального стану життєвої спроможності людей у кожній розвинутій країні визначається так звана межа бідності. Бідність не піддається точному визначенню. Однак можна сказати, що людина або окрема сім’я бідує, коли у неї бракує коштів на задоволення елементарних потреб. Отже, бідною вважається сім’я, доходи якої не дозволяють її членам задовольнити свої фундаментальні економічні потреби, що дозволяє виявити коло сімей, що потребують соціальної допомоги.

Наприклад, у США межу бідності офіційно запровадили ще на початку 60-х років. Її використовують для визначення рівня бідності, котрий показує відсоток населення, сімейний дохід якого опускається нижче межі бідності.

В Україні межу бідності визначає вищий законодавчий орган – Верховна Рада. На середину 1998 року межа малозабезпеченості у нашій країні становила 73,7 грн. на місяць, або ж 884,4 грн. на рік.