Одна планета, різні світи, Детальна інформація

Слово "соціаліст1' вперше було вжите, мабуть, в Англії на визначення послідовників Роберта Оуена. Слово "соціалізмі' уживалось у франції для позначення творів Сен-Симона і фур'є.

Розділ 3. Нерипкові механізми: соціалізм і комунізм 67

скоріше економічні та соціальні, аніж політичні утопії. У своїй більшості їх автори створювали певну ідеальну модель, за якою відроджених людей поселяють в ізольованій місцевості, де вони були б вільні від бруду решти світу. Далі тут створюються суворі умови, що мали б сприяти досягненню стану ідеального суспільства. Скажімо, у творі сера Томаса Мора "Утопія" все перебуває у спільній власності і не існує грошей2. У центрі кожного міста знаходиться ринковий майдан, куди кожна родина зносить речі, зроблені нею; з цього майдану продукція передається до централізованих складських приміщень, звідки кожна родина бере все, чого потребує. Жінки й чоловіки мають рівні права, а домашнє господарство організоване так, що жінка звільнена від найбільш трудомістких домашніх обов'язків.

Французькі соціалісти-утопісти

Французький утопічний соціалізм асоціювався з Французькою революцією, а пізніше з промисловою революцією. Французька революція здійснила великий економічний і політичний переворот, вплив якого відчувала ціла Європа. Революційне розмежування у Франції спричинилося до політичних і соціальних негараздів. Комерційні ділові інтереси класу купців заступили місце інтересів ' аристократії, винищеної на гільотині. Велика верства міських робітників, котрі допомогли здійснити революцію, виявила, що умови їхнього життя зовсім не змінилися. Той факт, що у Франції відбулась визначна політична революція, а її соціальні наслідки виявились зовсім незадовільними, створив грунт для нової групи реформаторів — французьких соціалістів-утопістів.

Ідеї утопічних соціалістів грунтувались на теорії про те, що природа передбачила все необхідне для щастя людства, а кожна особа від народження має природні права . Крім цього, була впевненість у тому, що людське життя в первісній державі було досконалим, проте з плином часу люди почали втручатись у природний порядок речей, якому суперечили людські звички і створювані інституції. Внаслідок цього люди в реальній державі були нещасливі, безправні і, зрозуміла річ, далекі від досконалості. Утопічні соціалісти, пояснивши причину людських труднощів, пропонували очевидні розв'язки проблеми соціального відродження. Якщо люди стали поганими внаслідок неприродних звичаїв та інституцій,

2 Ье\уіз Мшіиогсі. ТІїе Зіогіез оґ Шоріаз (Мезд Уогк: Вопі апсі ІлуегідЬІ, 1922), рр. 23-37.

3 КісЬагй Т. Пу, Ргепсії апсі Сегтап Зосіаііаіз іп Моїієгп Тітез (Ме\у Уогіс: Нагрег, 1883), рр. 37-51.

68 Частина 1. КІНЕЦЬ "ІЗМІВ"

то слід розкрити природу первинної держави добра, а по тому реорганізувати суспільство так, щоб повністю були залучені природні сили, без перешкод із боку звичаїв та інсгитуцій реального соціального оточення.

Проте французькі соціалісти-утопісти мали розбіжності щодо того, як слід реорганізувати суспільство. Одні наполягали на ліквідації приватної власності, вбачаючи в ній головну причину виродження людини, інші віддавали перевагу повній рівності доходів. Бабеф пропонував, щоб і виробництво, і розподіл відбувалися спільно, а діти виховувалися так, аби запобігти зростанню особистих відмінностей. Сен-Симон, один із найвідоміших ранніх соціалістів-утопістів Франції, повністю відкидав ідею рівності, доводячи натомість, що люди нерівні від природи і кожна спроба зробити їх рівними спричинить більшу несправедливість, аніж це є в дійсності. Однак відмінносгі мають визначатися не розміром успадкованого багатства, а талантом. Сен-Симон віддавав перевагу економічному механізмові, що дозволяє кожній особі працювати за її здатністю й отримувати заслужену винагороду. Шарль Фур'є опрацював план колективного життя в невеликих комунах, що зумовлять, як він сподівався, трансформацію суспільства. Ці комуни були названі фалангами, і кожна з них мала бути самодостатньою. Найвища платня там призначається тим, хто виконує найнеобхіднішу роботу, визначену членами фаланги.

Соціалізм і промислова революція

Промислова революція мала свого часу революціонізувати економічне життя цілого західного світу. Існування нової техніки сприяло формуванню реального капіталу, що давало можливість значно розширити використання цієї техніки. Наявність ресурсів, потрібних для утворення капіталу, сприяла розробці нової техніки, що після своєї появи сама ставала реальним капіталом. Нова техніка дозволила довести валовий національний продукт до рівня, що уможливлював постачання споживчих товарів, достатнє для задоволення мінімальних життєвих потреб населення і постійної економії частини ресурсів. Приріст населення забезпечував робочою силою для використання накопичених запасів реального капіталу з метою збільшення загального обсягу продукції суспільства.

Одначе промислова революція мала і свій темний бік. Умови праці на заводах були жахливі. Обладнання часто було небезпечним і спричиняло серйозні нещасні випадки. Середній заробіток промислових робітників був низьким, головно через швидке збіль-

Розділ 3. Неринкові механізми: соціалізм і комунізм 69

шення населення і, як наслідок, постійне значне поповнення робочої сили. Ці робітники зосереджувались у промислових містах і конкурували між собою за робочі місця.

Міста, що росли і розширювались, щоб вмістити робітників, були негарні і неприємні на вигляд. Чимало їх складалось з нетрищ, де були будинки такої низької якості, що від часу побудови постійно перебували в аварійному стані. Чарлз Діккенс, пайвідомі-ший хронікер англійського суспільства дев'ятнадцятого століття, дав, можна сказати, графічне зображення ницості лондонських нетрищ у своїй книзі "Холодний дім". "Джо живе—це має означати, що Джо ще не помер —у папівзруйнованому поселенні, відомому під подібною до нього назвою Том-ол-Елоун (Зовсім Самотній Том). Це була чорна брудпюща вулиця, яку оминали пристойні люди, з хисткими будинками, що, хоча й загрожували от-от завалитися, були захоплені у власність якимись нахабними волоцюгами і здавались ними під житло. Нині ці похилені приміщення заповнюються вночі хмарами нужі. На кожного нещасного мешканця накидаються мерзенні паразити, в цих розорених халабудах розмножилось безліч гидких створінь, що повзають туди й сюди через діри в стінах і підлогах, і затихають, скупчившись у незліченних кількостях, коли залітають краплі дощу, з'являються і зникають, приносять і переносять лихоманку, і кожен їхній слід несе велике зло" .

Сучасний соціалізм

Сучасний соціалізм, на противагу утопічному, зароджувався впродовж періоду промислової революції. Він розвивався як рух соціального реформаторства на знак протесту проти темного боку промислової революції. Роберт Оуен, перший англійський соціаліст, аналізував утопічний соціалізм і в його межах розвинув схему соціального оновлення: змінюйте суспільство, і ви зміните людину. Він вважав, що справжнє щастя полягає в тому, щоб робити щасливими інших . Оуен, на відміну від решти соціальних реформаторів, мав кошти на втілення в життя свого плану соціального оновлення. В 1800 р. він відкрив у Шотландії в Нью-Ла-нарку текстильну фабрику, скоротив робочий час до 10.5 годин на день і збільшив платню . Він не приймав на роботу дітей віком до 10 років. Для дітей робітників фабрики передбачались навчання й ігрові майданчики. Експеримент приносив гроші, і Оуен зміг подати до парламенту проект закону про фабричну реформу, що його було прийнято. Одначе власники інших фабрик не бажали застосовувати подібні заходи, і подальші експерименти Оуена не мали успіху. Він переїхав до Сполучених Штатів і в Індіані створив комуну під назвою "Нова гармонія". Але й тут його спроби створити досконалу спільноту також виявилися невдалими.

В Англії соціалізм перетворився на політичний рух у середині минулого століття. Вирішальним чинником цього було масове безробіття, викликане спадом виробництва. Постійне повторення спадів було однією з головних вад капіталізму. Безробіття і робітничі бунти в Англії та інших країнах виникали дедалі частіше, що формувало організований рух робітничого класу. Цей рух здобув підтримку з боку професійних спілок та інтелектуалів, котрі не належали до робітничого класу, але відчували, що економічну й політичну структуру суспільства слід реформувати на користь робітників. Стався розкол між марксистськими і немарксист-ськими соїцалістами, причому перші пропагували класову революцію та ліквідацію сучасного соціального і політичного ладу, а другі вірили в проведення економічних, політичних і соціальних реформ у межах дійсної системи. Політичні партії, цю репрезентували точки зору марксистів і немарксистів, були утворені у Франції та Німеччині біля 1900 р.

ІНСТИТУТИ СОЦІАЛІЗМУ

Соціалізм виріс у життєздатну політичну силу Західної Європи наприкінці минулого століття і продовжував розвиватись упродовж нинішнього. Соціалістичні партії опанували контроль над урядами Франції та Греції внаслідок виборів 1981 р. Та сьогодні соціалізм більше не є істотною політичною силою. Існують деякі інституційні механізми, що ними соціалізм відрізняється від капіталізму й комунізму. Ці механізми є модифікацією більшості інститутів капіталізму, бо соціалізм розвивався як противага до деяких найгірших зловживань капіталізму.

Прива тна власність

Згідно з ідеалами соціалізму, право на приватну власність має бути обмежене споживчими товарами, а виробничі цінності, земля і капітал у принципі мають належати суспільству в цілому. Сьогоднішні соціалісти стверджують, що суспільна власність на засоби виробництва має бути обмежена землею і капіталом, які використовуються у великомасштабному виробництві. Скажімо, соціалістичний уряд колишнього прем'єра Франсуа Міттерана пропонував націоналізувати кілька французьких банків (найважливіші з них вже були націоналізовані) і деякі з важливих галузей, як от виробництво алюмінію. Держава володіє однією автомобільною компанією (Рено), але іншою (Пежо)-ні.

Соціалісти у своїй більшості могли б дозволити приватним особам володіти й управляти невеликими фермами, магазинами, ремонтними майстернями. А дехто з них навіть сгверджує, що окремі підприємства, які задовільно працюють за умов приватної власності і не надаються до державного володіння й управління, слід залишити у спокої—хай працюють у приватних руках. Тобто сучасні соціалісти не зберігають чисготу ідеалів соціалізму, коли йдеться про право володіння приватною власністю.

Система ціноутворення

Як вважають чимало соціалістів, в ідеальній соціалістичній системі можна зберегти гроші та власну систему ціноутворення, але не слід у такій значній мірі, як за капіталістичної системи, покладатися на зміни цін та цінові співвідношення у прийнятті важливих економічних рішень. Рішення щодо асортименту та кількості товарів, зокрема товарів широкого вжитку, мав би виносити уряд. Соціалісти критикують ціновий механізм ринкової економіки головно за те, що ціни не відбивають неринкових потреб людей, як, скажімо, прагнення до економічної захищеності. 1 ніяк не можна через ціновий механізм врахувати негативні потреби7. Крім того, особи з великими сумами грошей можуть висловити свої бажання через ціни, внаслідок чого ресурси перемістяться па виробництво товарів, що їх більшість споживачів не може собі дозволити. Соціалізм міг би перерозподілити виробничі ресурси для задоволення насамперед основних потреб усіх людей, замість відносно менш важливих потреб тих небагатьох, котрі мають великі доходи.

Приміром, може бути чимало людей, котрі були б дуже втішені, коли б вони могли запобігти друкуванню і продажу порнографічних: книг або виробництву і продажу сигарет. Вони були б щасливі заплатити певну ціну для одержання такого задоволення цих своїх "негативних" прагнень, коли б таку можливість було їм надано. Але, здається, не існує жодного способу врахування таких негативних прагнень черг і ринковий механізм, окрім урядового указу.

Соціалізм і уряд

Мабуть, через те, що різноманітні некапіталістичні економічні системи так часто працювали за умов диктаторських урядів, в популярних дискусіях існує тенденція пов'язувати капіталізм з демократією, а соціалізм і комунізм—з диктатурою. Проте це безпідставно щодо соціалізму. Європейські соціал-демократичні партії діють у демократичних межах. Цю думку ілюструють вибори соціалістичних урядів у Франції та Греції 1981 року.