Одна планета, різні світи, Детальна інформація

146 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

"Конкурентна перевага націй" пропонує відповідь, виходячи з парадигми конкурентної переваги . Порівняльної переваги, що грунтується на володінні чинниками виробництва, вже недостатньо для пояснення, чому країни і галузі успішно діють у світовому змаганні, тому що конкурентної переваги може досягнути країна, бідна на ресурси. Економічному успіхові сприяють відмінності в структурі економіки, а також культурні, інституційні та історичні особливості.

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

Економічна філософія Японії містить у собі головні ідеї сучасної капіталістичної економіки. Ця філософія була прищеплена країні, що майже не мала жодних зовнішніх зносин із західним світом аж до 1853 р., коли командор Мет'ю С.Перрі зі своєю морською ескадрою США змусили Японію всупереч її волі відкритися Заходові . Після шоку, викликаного незахищеністю перед зовнішнім світом, японцям стало очевидним, що вони мусять зробити вибір: або створити сучасну промислову державу, або стати ще одним ринком для західних товарів. Вони обрали перше, і невдовзі Японія перетворюється із малорозвиненої країни на економічно потужну державу світу. Вона робила це, застосовуючи в суперництві з індустріальними країнами Заходу всі доступні їй засоби;

вона відкинула традиційні норми поведінки, віддаючи перевагу всьому західному. На початку нинішнього століття Японія досягла промислової та військової могутності, достатньої для того, щоб перемогти у війні з арміями Російської імперії.

В історії економічного розвитку Японії можна виділити два головних періоди: період Мейджі—від 1868 до 1913 рр. і період після другої світової війни—від 1948 до 1960 рр. Кожен із них важливий для розуміння того, як Японія перетворилася на могутню світову державу. Спільним знаменником для обох цих періодів є роль уряду, яку він відігравав у стимулюванні економічного розвитку. Важливе значення для сприяння економічному зростанню мали і людські ресурси, бо Японія мала бідні природні ресурси, а землі було замало з огляду на кількість населення.

8 МісЬаеІ Рогіег, ТЬе Сотреііііуе Асіуапіаде оі Наііопа (Nе\V Уогк: ргее Ргевв, 1990), рр.П-25.

Насправді місіонери дісталися Японії ще в середині п'ятнадцятого століття. В 1638 р. голландці заснували у Нагасакі торговельний пост і утримували його впродовж кількох століть. Голландська мова стала для Японії мовою вивчення Заходу, а завдяки книгам, завезеним із Голландії, японські вчені мали змогу не відставати від інтелектуального й наукового прогресу на Заході.

Розділ 6. Японія 147

Період Мейджі, 1868-1913

Рік 1868—рік Поновлення Мейджі —вважається початком періоду розвитку Японії як сучасної промислової країни. В перші роки після Поновлення найважливішим досягненням Японії було створення сприятливого середовища для економічного розвитку. Щоби протистояти економічній агресії західних країн, Японія мусила розробити державну політику щодо опанування таємниць промисловості. Задля оволодіння необхідними знаннями японських студентів посилали вивчати технології західних країн. Крім того, західних інженерів і техніків брали на тимчасову роботу, щоб вони навчали японців виробничим технологіям. Японці звикали пристосовувати західні технології до власних потреб.

Роль держави. Держава стала головним розпорядником ключових галузей промисловості. У процесі модернізації в Японії впродовж останньої частини минулого століття було націоналізовано такі провідні сектори економіки, як поштова служба, телефонний і телеграфний зв'язок та залізниці. Держава будувала також корабельні, металургійні й верстатобудівні цехи і заводи та управляла ними. Встановлено державну монополію на тютюн, сіль і камфору". В інших галузях уряд забезпечував технічну та фінансову підтримку приватній ініціативі.

Фінансову і монетарну базу економіки було закладено 1882 р. з утворенням державного банку Японії. Було розроблено податкову політику, що заохочувала накопичення капіталу. Доходи від податків забезпечували формування державного капіталу, що витрачався на розбудову доріг та освітніх закладів. Витрати на військові арсенали, верфі, кораблі тощо утворювали підґрунтя для мілітаризації процесу економічного розвитку.

Роль приватного ШАПриємвицтва. Коли впродовж періоду Мейджі держава опікувалася створенням умов, необхідних для зміцнення економіки і розвитку промисловості, приватне підприємництво теж квітувало і розвивалося. Важливим наслідком цього періоду було витіснення самураїв—касти воїнів, що панувала в Японії впродовж століть. Самураї інтегрувались у японське суспільство, а дехто з них пішов у бізнес. Отже, японські бізнесмени були залучені з вищих верств суспільства, і від самого

10 Поновлення Мейджі було назване саме як "поновлення" через те, що повноваження уряду, узурповані Токугавою Шогунате, були поновлені імператором Японії, котрий посмертно став відомий як "Імператор Мейджі".

" Уряд фінансував також створення експериментального та дослідного устаткування для навчання японських робітників і для пристосування західних виробничих технологій до місцевих умов. 19*

148 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ

початку Їхнє заняття вважалося престижним і шанованим. Щодо цього Японія дістала стартову перевагу, бо в більшості країн, що розвиваються, верству бізнесменів значною мірою утворюють вихідці з низових суспільних класів або з расових та релігійних меншин, які не користуються повагою населення. Крім того, розвиваючи експортні галузі, що базувались на дешевій робочій силі, Японія мала можливість збільшити експорт продукції, а це забезпечувало надходження іноземної валюти для закупівлі продуктів харчування та сировинних матеріалів, що їх потребувала економіка.

Прикметною рисою японського капіталізму була концентрація економічних потужностей у формі промислових синдикатів, відомих під назвою "зайбацу". Кожний синдикат складався з двадцяти або тридцяти великих фірм, зосереджених навколо потужного банку. Ці великі фірми були представниками всіх важливих промислових секторів економіки, так що кожна група могла зазвичай мати у своєму складі судноплавну, сталеливарну, страхову компанії тощо. Синдикати-зайбацу були більшими за будь-яку з корпорацій США, а контролювались і управлялися вони кількома родинними династіями. Скажімо, перед другою світовою війною синдикат Міцуї наймав 1 800 000, а Міцубіші — 1 000 000 працівників . Між зайбацу і японським урядом було налагоджено робочі стосунки, причому уряд за допомогою військової сили або інших засобів забезпечував проникнення на нові ринки.

Розвиток Японії після другої світової війни

Після поразки Японії у другій світовій війні та її наступної окупації Сполученими Штатами перед економікою країни постали проблеми реформування і реорганізації. Нова конституція Японії, що містила західні засади демократичного парламентського правління, була розроблена Сполученими Штатами й опублікована у листопаді 1946 р.13. Іншою складовою частиною окупаційної політики США був поділ зайбацу на кілька самостійних промислових підприємств. Японцям було накинуто антитрестове законодавство на взірець американських законів Шермана—Клейтона. Щоправда, пізніше японський уряд скасував чимало законів, щоб звільнити певні галузі від антитрестового законодавства. Метою запровадження цих звільнень було покращення позиції Японії у світовому експорті, для чого було дозволено утворювати певні різ-

Согуіп Есіуагсіа, "ТЬе ОівзоІиНоп ої 2аіЬа1зи Сошіпиез", Расіґіс АІґаігв (ЯерІетЬег 1946), рр.8-24.

Американська військова окупація Японії закінчилася 1952 р.

Розділ 6. Японія 149

новиди картелів14. Наслідком американської окупації стало також впровадження технології споживання, що була охоче сприйнята японцями. Японці опинилися під опікою Сполучених Штатів і почали отримувати подарунки, пільгові позики й техніку, що дозволило відновити продуктивну здатність багатьох галузей, і передусім текстильної15.

Проте політика розвитку японської економіки грунтувалася не на одній лише щедрості США. Передусім слід було задовольнити місцеві потреби. Під час війни суднобудівну промисловість було зруйновано, а Японія як невелика острівна країна потребувала для свого виживання суден усіх типів. За допомоги уряду суднобудівна промисловість швидко розвивалась: 1956 р. Японія стала найбільшим у світі виробником кораблів.

Японія розробила також експортну стратегію, спрямовану на прискорення промислового розвитку. Керівники країни усвідомлювали, що експорт має базуватися на ремісничому, текстильному та іншому маломасштабному виробництві, де перевагою Японії була дешева робоча сила. В перші післявоєнні роки людські ресурси були важливим чинником. Досвідчені робітники залучалися до трудомістких галузей. Надходження від експорту використовувались для фінансування закупівлі механічних верстатів, що допомагало Японії виробляти сучасне устаткування. Це сприяло розвиткові інших галузей, прикладом чого є компанія Хонда, що розвинулася з одноосібної майстерні 1951 р. у найбільшу мотоциклетну компанію світу.

Роль японського уряду. Уряд Японії відігравав і далі відіграє важливу роль у розвитку японської економіки. Післявоєнний розвиток японської промисловості полегшувався завдяки урядовим дотаціям та пільговим позикам. Для стимулювання економічного зростання широко використовувалися фіскальні й монетарні засоби. Щоб сприяти підвищенню рівнів заощаджень та інвестицій і накопиченню капіталів, а також впровадженню нових виробів і технологій, застосовувалися спеціальні податкові пільги.

Мабуть, найважливішим для успіху японської економіки стало запровадження тісних робочих стосунків між урядом і бізнесом. Ці стосунки грунтуються здебільшого на усвідомленні того, що через нестачу в Японії природних ресурсів необхідно досягати доцільного консенсусу щодо розміщення цих ресурсів. Уряд і лідери бізнесу намагаються приймати спільні рішення щодо таких

14 Японські антимонопольні закони у значно більшій мірі, ніж антитрестове законодавство США, дозволяють створювати картелі та інші промислові об'єднання.