Одна планета, різні світи, Детальна інформація

22 Прикладом є міністерство пошти і зв'язку.

23 Вони принесли 64% сукупного доходу японського бюджету 1991р.

24 Ргісе \УаІегпои5е, Согрогаїе Тахез: А ЇУогІсІтде Вигуеу, 1990, р. 432.

Розділ 6. Японія 155

Фінансова політика

Японія з 1982 р. застосовує доволі жорстку фінансову політику, щоб стримати зростання державного боргу, що складає приблизно 67% її ВНП . Щоправда, активне сальдо зовнішньої торгівлі країн великої сімки з рештою світу дало їм можливість чинити тиск па Японію, аби вона скоротила свій борг стосовно них і витрачала більше коштів на розвиток за рахунок внутрішнього інвестування. У відповідь на це японський уряд прийняв десятирічний план удосконалення японської інфраструктури, на що планується витратити 35 млрд. доларів. Фінансова політика Японії почала надавати більший пріоритет заохоченню внутрішнього розвитку. Пріоритетним завданням бюджету 1991 р. було заохочення капіталовкладень в інфраструктуру, передусім у сільську і транспортну. Японська інфраструктура гірша від західної, особливо якщо її якість визначати за відсотком населення, що користується водогоном і каналізацією. Іншим засобом фінансової політики, спрямованим на зменшення виплат відсотків за державним боргом, є обмеження використання державних облігацій для фінансування урядових витрат.

Соціальне забезпечення

Більшість працівників Японії охоплені однією із шести програм соціального забезпечення. Державний пенсійний план стосується всіх працівників та їхніх родин. Для найманих працівників, державних чи приватних, призначено додатковий план: більшість зайнятих у приватному секторі беруть участь у програмі пенсійного страхування найманих працівників, яка гарантує допомогу по старості в розмірі, залежному від заробітків; ще чотири програми, що мають назву "Спілки взаємодопомоги", стосуються державних і деяких приватних працівників. Основна пенсія залежить від програми. Пенсія по старості виплачується щомісяця в однаковій сумі, що залежить від кількості років, коли робилися внески. Внески надходять від наймачів, найманих та уряду. Допомоги на медичне обслуговування забезпечуються наймачами і зберігаються за найманими після їхнього виходу на пенсію. Старіння населення створює в Японії поважні проблеми, як, зрештою, і в інших розвинених країнах.

25 ОЕСО Есопотіс Зигуеуз, ./арап (ОЕСО: Рагіз, 1991), р.50.

156

Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ



Банківська система

Банківську систему Японії можна поділити на кілька інституцій, взаємодію між якими забезпечує Банк Японії. Японські банки поділяються на комерційні, банки довготермінового кредитування і банки, що виконують операції з обміну іноземної валюти. На фінансуванні малих і середніх підприємств та інвестуванні в сільськогосподарську техніку спеціалізуються деякі приватні фінансові установи. Крім того, існують державні фінансові установи, що доповнюють функції приватних. Серед таких державних фінансових установ—Банк розвитку Японії, Поштово-ощадний банк, Експортно-імпортний банк Японії, Корпорація позик на житло та Корпорація фінансів малого бізнесу. Ці установи у своїй більшості були створені по закінченні другої світової війни і сьогодні відіграють важливу роль у фінансуванні діяльності держави.

Найбільшими позичальниками коштів у Японії є корпоративні промислові концерни, що домінують у сфері інвестиційної діяльності країни. Найважливішим джерелом заощаджень є приватні особи, що кладуть свої кошти на поштово-ощадні рахунки. Ці кошти разом із коштами державних трастових і пенсійних фондів зосереджуються в державних кредитних установах, про які йшлося вище. Великі та середні японські корпорації беруть позики у приватних японських банках або для мобілізації коштів випускають в обіг акції чи облігації; малі компанії (що звичайно є субпідрядниками великих) одержують більшість своїх позик від уряду через Корпорацію фінансів малого бізнесу.

Центральний банк. Банк Японії було створено 1882 р. Від самого початку він діяв як фінансовий агент держави: забезпечував уряд кредитними засобами й усі ці десятиліття виконував широке коло функцій, у тому числі обслуговував державні надходження й виплати, рахунки міністерства фінансів і державний борг, а також виконував операції з купівлі-продажу іноземної валюти.

Банк Японії виконує також цілу низку операцій з комерційними банками та іншими інституціями. До цих операцій належать приймання депозитів, видача позик, облік векселів і боргових зобов'язань, купівля і продаж казначейських векселів. Комерційні банки звертаються до Банку Японії як до джерела фондів, подібно до того, як банки США беруть позики у федеральному резервному фонді. Оскільки комерційні банки залежать від кредитів центрального банку, дисконтна політика відіграє важливу й ефективну роль у підтриманні загальної економічної стабільності.

Розділ 6. Японія

157



Обмеження на кредити центрального банку істотно й безпосередньо впливають на політику комерційних банків.

ТАБЛИЦЯ 6.3. Найбільші банки Японії (млн. доларів США).

Банк Активи

Даи-Ічі Кангьо 426 858

Сакура 420 348

Фуджі 418 956

Сумімото 407 907

Санва 401 465

Міцубіигі 379 329

Індл банк 302 418