Основні етапи реалізації основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, Детальна інформація

7. Одним із стресогенних чинників впливу на дітей і підлітків, що виникає на перехресті об'єктпивних і суб'єктивних детермінант, є процес взаємодії в педагогічних системах, що акумулюють в собі вплив екологічних, макросоціальних і мікросоціальних чинників. Йдеться про взаємодію таких педагогічних систем: "батьки - дитина", "контактний колектив - особистість", " референтна група - індивід", "масова комунікація - споживач", "педагог - вихованець".

Саме ця взаємодія формує систему ставлення дитини до дійсності: ієрархію значущих цінностей, що складаються в тій чи іншій системі; ставлення до себе, яке формується через систему стосунків з дитиною; впливає на життєвий сценарій конкретної дитини чи підлітка через прийнятий алгоритм у цій педагогічній системі, а також визначає загальну емоційну забарвленість життєдіяльності.

8. Один з чинників, що, з одного боку, посилює відхилення в розвитку та поведінці дітей Чорнобиля, а з іншого - значно ускладнює процес їх соціально-психологічної реабілітації, - є моносуб'єктивний, авторитарно-маніпулятивний навчально-виховний процес в закладах народної освіти - в дитячих садках, школах, позашкільних установах, оздоровчих таборах, лікувальних закладах тощо. Характерними особливостями його є:

- підганяння виховання, його якостей, поведінки, світосприйняття та світогляду на певні жорсткі соціальні норми, заідеологізовані схеми, сформовані бюрократичною системою і нав'язувані учням;

- зосередження уваги лише на процесі засвоєння знань, формування вмінь і навичок без зв'язку з потенційним розвитком дитини чи підлітка як суб'єкта власної життєдіялності;

- монологічна форма організації навчально-виховного процесу.

9. Одним з сильнодіючих внутрішніх чинників є образ чорнобильської ктастрофи. У дітей різних зон він має свої особливості. Так, якщо для дітей селища Поліське чорнобильська катастрофа пов'язана з погіршенням стану здоров'я, необхідністю переїздуц, страхом за себе, своїх близьких і своїх майбутніх дітей, неможливістю ходити в ліс, ловити рибу, купати тощо, то для дітей, наприклад, м.Урпенья?? наслідки катастрофи найчастіше пов'язуються з виїздом до оздоровчих таборів, будинків відпочинку, поїздками за кордон.

10. Одним з провідних стресогенних чинників є відсутність скоординованих дій уряду України з ліквідації соціально-психологічних наслідків аварії.

У 1990-1991 рр. жодне з рішень, програм, розпоряджень (від урядових до органів місцевого самоврядування) не зазнавало гуманітарної соціально-психологічної експертизи.

Помилки влади в роботі місцевих органів влади породжують негативне ставлення населення до влади взагалі, асоціальну і навіть антисоціальну поведінку, сприяють формуванню песимістичних прогнозів щодо подальшого життєвого шляху.

Таким чином, найбільш болючими соціально-психологічними наслідками аварії на ЧАЕС є:

- незадоволення медичним обслуговуванням;

- затримки з переселенням, труднощі працевлаштування;

- напруженість в суспільстві через "несправедливий" розподіл пільг;

- недовіра до влади, засобів масової інформації, вчених, спеціалістів;

- практична відсутність державної соціально-психологічної і правової допомоги.

Ст.77-80

1.2./продовження/ Проблема дослідження впливу природних та антропогенних катастроф...??

Проблема дослідження психічних процесів, станів та властивостей у дітей та підлітків, які постраждали внаслідок аварії.

Надто вузьке тлумачення наслідків аварії призвело до концентрації уваги передусім на екологічних та медичних проблемах. Але, як відомо, здоров’я – це не тільки відсутність хвороб чи інвалідності, це поняття включає в себе, крім соматичного, також психічне благополуччя населення, зокрема дітей.

Згідно з проведеними після чорнобильської аварії науковими дослідженнями, у дітей та підлітків із зон радіаційного забруднення сталися помітні зміни у фукціонуванні пізнавальної сфери та в якостях особистості. Серед них значне місце займають непатологічні форми психогеній, які виявляються в тимчасовій емоційній напруженості, функціональних розладах ЦНС з появою синдрому екологічної дезадаптації, основними проявами якого є підвищена збудливість, рухова гіперактивність аж до рухової розгальмованості, швидка втомлюваність, що призводить до зниження успішності навчання, поведінкових розладів, невротичних реакцій.

Особливості функціонування емоційної сфери у дітей, що

мешкають у зоні посиленого

радіоекологічного контролю Прикарпаття.



Зростання загального рівня соматичної і психічної патологїї серед дітей радіаційно забруднених територій зумовлюють необхідність раннього виявлення психічних розладів непсихотичного рівня в осіб, що зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської катастрофи (1,с.26).

Сьогодні існують суперечливі погляди, що стосуються змін стану здоров`я у мешканців забруднених територій і причин, які викликали ці зміни. Висновки про те, що різке підвищення психопатологічних розладів пов`язане з впливом радіаційного фактору, навіть у мінімальних дозах (Напрієнко О.К. Логановський К.М., Чуприков А.П. та ін.) протиставляються результатам досліджень, що заперечують погіршення здоров`я у таких осіб (Гуськова А.К., Шакірова І.Н.).

Проблема порушень психіки після дії радіації вперше була висвітлена японськими спеціалістами,які займались вивченням медичних і психологічних наслідків атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Були виявлені «звуження» особистості, пригнічення емоційного стану, нестійкість настрою з рисами дратівливості, зниження інтелектуального рівня, слабовілля, встановлено зв`язок деяких захворювань (синдром Дауна, інших вроджених патологій розвитку) з рівнями радіоактивності зовнішнього середовища (Touiki Sh., Keno K ., 1952, Archer 1980 ).

Починаючи з 1987 року проводилось вивчення станів психічної дезадаптації, нервово-психічні розлади у мешканців районів, забруднених радіоактивними опадами. В результаті виявлено чітко виражені розлади настрою, що виникали без видимих причин, спонтанно. Така неадекватність емоційних ексцесів зовнішнім подразникам свідчить про наявне порушення пристосувальної діяльності (1,с.14).

У хворих з органічним ураженням головного мозку відзначалося підвищення рівня стану ситуативної тривоги, показники нижче середнього рівня самооцінки, які свідчать про песимізм по відношенню до майбутнього, відсутність повноцінної життєвої перспективи. Характерна позиція «жертви» з орієнтацією на зовнішню допомогу. У досліджуваних відзначалося загальне погане самопочуття, слабкість, підвищена психічна і фізична втомлюваність, відсутність бадьорості, енергійності, розбитість, небажання що-небуть робити. У переважної більшості осіб діагностовано низьку самооцінку, психічну і соціальну дезадаптацію (1,с.20).