Аналіз стану зовнішньоторговельних взаємовідносин України та Російської Федераціїу 1991-1997 роках, Детальна інформація

89,6 

100 

----

  

----

  

----

 * Про хід економічної реформи в Україні за 1997 рік. - К.: Держкомстат України, 1998. - С.129.** Статистичний бюлетень за січень 1998 року. - К.: Держкомстат України, 1998. - С.62.

Коефіцієнт покриття загального обсягу імпорту в 1997 р. зменшився порівняно з 1996 р. на 12,6 відсотка.

Структура загального експорту товарів до Росії практично не змінилася: продукція металургійної промисловості, машини та механізми, продукція хімічної промисловості, продовольство, різна промислова продукція, руди та мінеральні продукти, деревина, папір, целюлоза, будматеріали з каменю та гіпсу, продукція легкої промисловості.

Однак слід підкреслити, що структура українського експорту була більш досконалою порівняно із структурою російського експорту, тому що складалася з продукції глибокої чи достатньо глибокої переробки (послуги – 46,4%, товари – 53,6%, у тому числі вироби з чорних металів – 15,5%, машини та устаткування – 12,8%, продукція харчової промисловості – 11,76%, продукція хімічної промисловості та пов’язаних з нею галузей – 8,6%, вироби з каміння, гіпсу, цементу, бетону – 0,92%, різні промислові товари – 0,6%, деревина та вироби з неї – 0,22%). А от експорт Росії до України на 80-85% складався з товарів сировинного характеру та товарів із низьким ступенем переробки.

У структурі загального ввозу з Росії майже три чверті становлять енергоносії (газ, нафта, нафтопродукти тощо), а з урахуванням машинобудівної, хімічної, гірничорудної та металургійної промисловості, деревини та деревообробки питома вага продукції, що належить до сфери виробничо-промислового імпорту й спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 92%. Звідси можна зробити очевидний висновок, що імпорт із Росії має життєво важливе значення для України, і його зменшення, без суттєвої структурної перебудови вітчизняної економіки, може призвести до колапсу у народногосподарському комплексі держави. Водночас експортні поставки до Росії дають змогу “втриматися на плаву” українській промисловості, сплачувати податки й зарплату, забезпечити процес відтворення тисячам підприємств, які не змогли б реалізувати свою продукцію на внутрішньому ринку. Тому цілком зрозуміло, що обвальний спад взаємного обміну товарами майже до рівня 1994 р. не може не викликати занепокоєння (Рис.1)

За 1997 р. зовнішньоторговельний оборот з Росією товарами (без послуг) становив лише 11,5 млрд дол. США і зменшився порівняно з 1996 р. на 2,7 млрд дол., або на 19%. При цьому експорт товарів (без послуг) скоротився аж на 32,8% і становив 3,7 млрд дол., а імпорт товарів (без послуг) порівняно з 1996 р. зменшився на 10,4% і становив 7,8 млрд дол. Певною мірою негативне сальдо в торгівлі товарами поки що вдається покривати доходами від надання Росії послуг, здебільшого транзитних. Але в зв’язку з тим, що Україна, на жаль, поступово втрачає своє значення як транзитна територія для Росії, збалансування (хоча і неповне) позицій у торговельних взаєминах в найближчому майбутньому виглядає проблематичним.

Враховуючи, що введення подвійного ПДВ значною мірою спричинило падіння українського експорту до Росії, необхідно мати на увазі ще одну обставину. Зниження взаємного товарообміну збіглося з падінням виробництва як в Україні, так і Росії. До погіршення взаємної ділової активності насамперед призвели загальноекономічний спад та системна криза в обох країнах, а не тільки введення ПДВ чи неузгоджена зовнішньоекономічна діяльність. Так, наприклад, за статистичними даними Держкомстату України, виробництво продукції легкої промисловості в 1997 р. знизилось порівняно з 1996 р. на 5,2%, харчової промисловості – на 14,6% тощо (додаток 7). Якщо ж врахувати, що споживчий ринок Росії на 49% наповнюється за рахунок імпорту продовольчих товарів, то українські виробники у зв’язку зі спадом виробництва втрачають дуже місткий ринок збуту.

Обсяги експорту до Росії в 1997 р. порівняно з 1996 р. навіть збільшилися за окремими товарними групами, а саме: з деяких видів продовольчих товарів, фармацевтичної продукції, літальних апаратів та їх частин, паперових виробів. Але зменшення експорту інших товарів традиційного експорту призвело до зростання негативного сальдо України в торгівлі з Росією товарами на 0,9 млрд дол. США.

Слід також відзначити певний негативний вплив неплатоспроможності багатьох підприємств, що призводить до подорожчання продукції, в тому числі й експортної. Ці фактори викликали суттєве зниження обсягів експорту українських товарів до Росії. Перш за все це стосується продовольчої та іншої сільгосппродукції, значно менше – продукції машинобудування, адже згідно з законодавством Російської Федерації від ПДВ було звільнено близько 750 товарних позицій, частка яких у загальному експорті продукції машинобудування до Росії у 1996 р. становила близько 40%. Разом з тим, слід зауважити, що в квітні 1997 р. у Російській Федерації було прийнято Закон РФ “Про внесення змін до Закону РФ “Про податок на додану вартість”, згідно з яким звільняються від пільг по стягненню ПДВ: технологічне устаткування, транспорт громадського користування та комплектуючі з запасними частинами до них. Це також вплинуло на зменшення обсягів експорту перелічених груп продукції внаслідок її недостатньої конкурентоздатності на російському ринку.

В 1997 р. спостерігалось також істотне зменшення експорту до Росії таких традиційних українських товарів, як продукція борошномельного виробництва – на 81,5%, олія соняшникова – на 60,4%, спирт етиловий – на 91,5%, цукор – на 66,1% (додаток 15). Крім того, за 1997 р. значно впали обсяги експорту до Росії таких товарів, як молоко, масло, консерви плодоовочеві, барвники, фарби, мило та миючі засоби, пластмаси та каучук (додатки 14, 15). Причому слід мати на увазі, що по деяких із вказаних товарів основною причиною зменшення обсягу експорту стало зниження обсягів їх виробництва порівняно з 1996 р. В першу чергу це стосується таких товарів, як вантажні та легкові автомобілі – обсяги їх виробництва зменшились на 45%; продукція з незбираного молока – на 43,5%; тваринне масло – на 32,8%; олія соняшникова – на 33,5% (додаток 12).

До факторів, що зумовлюють зростання дефіциту торговельного балансу, можна також віднести порівняно високу й постійно зростаючу собівартість товарів традиційного експорту до Росії (товари продовольчої групи, металургійної та хімічної промисловості, машинобудування тощо);несприятливу кон’юнктуру по цих же товарах, що складається на інших зовнішніх ринках; низку заходів нетарифного обмеження, що впроваджуються з боку РФ переважно на відомчому рівні; систематичне пов’язування поточних торговельно-економічних питань з питаннями політичного характеру.

Резюмуючи вищевикладене, можна констатувати, що проблеми у зовнішньоторговельних відносинах України та Російської Федерації є і, на жаль, досить серйозні. Їх потрібно вирішувати, оскільки альтернативі торговельно-економічному співробітництву двох країн нема. Судячи з усього, переговорний процес щодо усунення суперечностей буде довгим і нелегким, але спільне прагнення до злагоди має привести до взаємних компромісів і розв’язання назрілих проблем.

2. Динаміка експорту українських інвестиційдо Російської Федерації

Важливою складовою експортного потенціалу є можливості експорту інвестицій. Політика будь-якої країни щодо імпорту та експорту інвестицій формується залежно від ступеня зрілості національної економіки, рівня її інтегрованості у світове господарство. Одним з показників, які характеризують ступінь зрілості національної економіки, є обсяги інвестицій в основний капітал. У 1997 р. цей показник в Україні становив 21% обсягів капіталовкладень 1990 р. і був на рівні 11,2% від ВВП. Водночас світовий досвід показує, що для стабільного економічного зростання країни інвестиції мають бути на рівні 19-25% від ВВП.

За умов, що склалися в Україні, вирішення питання економічного зростання є неможливим без масштабного залучення іноземного капіталу у різних формах (кредитів, прямих та портфельних інвестицій). Однак для України на початку 1998 р. був характерний переважно імпорт, а не експорт капіталу. Обсяг прямих інвестицій з України в економіки інших держав на цей період становив лише 6,2% загального обсягу імпорту прямих інвестицій в економіку України, якщо їх рахувати акумулятивно з початку їх надходження.

Лідером у залученні українських інвестицій протягом 1995-1996 рр. була Російська Федерація. Та, як свідчить аналіз динаміки українського прямого інвестування економіки РФ, останніми роками з’явилась тенденція щодо зменшення обсягів присутності в Росії українського капіталу (Табл. 2).

Таблиця 2

ДИНАМІКА ПРЯМОГО УКРАЇНСЬКОГО ІНВЕСТУВАННЯЕКОНОМІКИ РФ

ПоказникиУкраїнські інвестиції в економіку РФ1994 р. (на кінець року акумулятивно)1995 р.1996 р.1997 р.Обсяг річних прямих інвестицій (млн дол.США)4,247,9-4,5-9,4Обсяг прямих інвестицій акумулятивно з початку надходження на кінець періоду (млн дол.США)4,252,147,638,2Питома вага прямих інвестицій акумулятивно з початку надходження в загальному їх обсязі в РФ на кінець періоду (%) 

0,1 

1,0 

0,7 

0,3Місце РФ в українському експорті прямих інвестицій акумулятивно на кінець періоду2112Як видно із таблиці, обсяг прямих українських інвестицій за 1996-1997 рр. скоротився (від рівня на кінець 1995 р.) на 13,9 млн дол. США, або на 26,7%. В результаті РФ за обсягами залучень українських інвестицій перемістилася з першого на друге місце серед країн-реципієнтів українських прямих інвестицій, пропустивши поперед себе Панаму. Загалом питома вага українського капіталу в РФ на кінець 1997 р. становила 0,3% обсягу імпорту прямих інвестицій в економіку Росії, якщо їх рахувати акумулятивно з початку надходження. Для порівняння: частка російського капіталу в Україні на цей час становила 7,4% обсягу прямих іноземних інвестицій акумулятивно з початку їх надходження в економіку України.