Видавнича діяльність українських вчительських товариств, Детальна інформація

Окрім видання учительськими товариствами власних періодичних видань та часописів для дітей і молоді, вагоме місце в їхній видавничій діяльності зайняла робота, спрямована на випуск у світ книг. Це були методичні посібники для вчителів та інші книги, що пропагували ідею національної школи, підручники, література для позакласного читання дітям різного віку.

Педагоги українських шкіл гостро потребували інформативної та методичної літератури рідною мовою, яка б познайомила їх із наводками педагогічної науки, а також розширювала кругозір вчителів. Саме тому УПТ започаткувало видання спеціальної серії книг під назвою “Книжки і видання до бібліотек учительських”. Тематика літератури, що виходила в цій серії була досить різноплановою, про що говорять назви виданих книг: “Коротка історія педагогіки” Т.Грушкевича, “Приписи для іспитів кваліфікаційних для шкіл народних і ви ділових”, “Нариси з домашньої педагогіки” Віри Лебедєвої, “Короткий огляд історії німецьких університетів” Г.Кричуна, “Нинішня географія” С.Рудницького, “Новий напрямок у науці малюнків” М.Коця та інші. Всього УПТ видало 20 книг призначених для вчительських бібліотек [91].

AE

AE

о методики науки природної” М.Гаврищука.

Ціль даних методичних посібників – зорієнтувати вчителя народної школи, як заохотити українських дітей до навчання, прищепити любов до рідного краю і всього національного. М.Гаврищук у своїй “Методиці” звертає увагу на те, що успішне навчання у вищих навчальних закладах можливе тільки тоді, коли викладання в народній школі проходитиме на належному рівні. Від давав дуже важливі рекомендації, як зробити виховання якомога ефективнішим і змістовнішим [92].

“Виховання повинне бути національне. Виховання космополітичне, що виховує дитину людиною всесвіту, минаючи рідний край, є зовсім хибре”, - зазначалося в “Педагогіці” М.Барановського. Тут детально характеризувалися основні складові виховання дитини, його форми, методи та засоби. Дуже цікавими бути такі розділи, як “Родина”, “Школа й церква як виховні чинники”, “Народний учитель як вихователь” та інші [93].

В рецензії на “Дидактику” С.Канюка газета “Нова Буковина” писала: “Сей підручник визначає ся тим, що оброблений фахово, цікаво і в поступовім (прогресивному – Л.Ш.) напрямі, а надто написаний гарною українською мовою. Річ ясна, що користь з такої книжки може бути дуже велика” [94].

ВОУУБ також своєю видавничою діяльністю сприяла формуванню активної життєвої позиції педагогів початкової школи. В цьому плані заслуговує на увагу праця І.Герасимовича “Подрібний розклад праці українського народного учительства по громадах”. В першу чергу автор зазначає: “повинен учитель свою працю, почату в школі, безперервно продовжувати із підростаючою молоддю і господарями, давати ініціативну до всяких хосенних організацій, служити своєю допомогою і порадою як у всіх проявах громадського і товариського життя, як рівно ж бути дорадником і приятелем в справах приватних, особистих своїх громадян”. В таких розділах як: “Робота в поодиноких товариствах”, “Курс анальфабетів”, “Приготовленє молодіжи до середніх шкіл”, “Виклади й відчити для народа” подаються цінні рекомендації педагогам, як організовувати свою працю поза школою в сільській громаді якомога краще [95].

Книга “Про основуванє і веденє прилюдних бібліотек кружків У.П.Т.” М.Коця, що вийшла заходами УПТ була присвячена важливому культурному значенні бібліотек та в необхідності їх відкриття. Автор переконував, що “бібліотеку можна вести взірцево дуже дешевим коштом” [97]. Як це зробити практично, детально розповідали такі розділи: “Інструкція про бібліотеки УПТ”, “Яким чином придбати книжки до бібліотеки”, “Як порядкувати зібрані книжки”. І.Ющишин у своїй рецензії до книги зазначав, що нею може користуватися з однаковою користю для себе, як велика міська бібліотека, так і маленьке зібрання книжок у невеличкому селі [98].

Вищезгадані книги для вчителів зіграли неабияку роль для підвищення професійного рівня педагогів на формуванню їх активної громадської позиції. Проте учительські товариства не ігнорували і виданням книжок для дорослих повчального змісту, спрямованих на розвиток народної освіти. Досить цікавими за змістом були праці І.Герасимовича, “Не залишаймося позаду” Колешуків та Д.Пігуляка “Сила книжки, або о просвіті народній” виданих товариством “Українська школа” в Чернівцях. У першій автор порушував наболілу проблему для української громадськості, якою було заснування української приватної реальної гімназії у Вашківцях. Друга звертала увагу на необхідність освіти для простого народу. “Коли не опам’ятаємося і не візьмемося щиро до науки поки час, - писав народний учитель Дарій Пігуляк, - то станеться з нами по довшій нужді те, що зі всіма тими народами, котрі самі про себе не дбали... Ми пропадемо, як збіжжя в бур’яні пропадає без сліду” [96].

Товариство ВПУВ також взяло на себе завдання пропагувати ідею розвитку та реформування української освіти та самовідданої праці громадськості з цією метою. Цьому сприяли й видання товариства. В книзі “Народне учительство і суспільство”, де автор підписався псевдонімом О.Г., розповідається про стан української освіти учительства, про товариство ВПУВ та його діяльність, спрямовану на вирішення найважливіших проблем національної школи та їх педагогів. Тут було показано за допомогою статистичних даних та прикладів із життя організаційну та політичну діяльність учительського товариства. В книзі було сформульовано основні завдання, що стояли перед українськими педагогами та громадськістю, що зводилися до праці в трьох напрямках: просвітньому, економічному та політичному [99].

Конкретні рекомендації щодо реформування початкового шкільництва в Австро-Угордині, з метою її демократизації, а також надання кожному із народів реальної можливості здобути освіту рідною мовою, містилися в книзі ВПУВ “Проект на зміну державного шкільного закона з дня 14 мая 1869 року”. У вступній частині цієї праці було сказано: “Цей проект можна вважати висловом поглядів на самого автора, але всього загалу українського вчительства”. Провідну ідею книги було сформульовано так: “Школа повинна бути розсадником національного розвою кожного народу”. Тут багато приділялося організації навчання у народній та виділовій школах, освіті педагогів цих навчальних закладів, дисциплінарному законодавству, організації приватних шкіл.

Для народних і середніх шкіл вкрай необхідними були підручники українською мовою. Частково вирішити цю пробле5му вдалося культурно-просвітнім учительським товариствам. В Галичині УПТ видало більше десятка шкільних підручників із грецької та латинської граматики, географії, природознавства, хімії, зарубіжної літератури, алгебри, геометрії та німецької мови [102]. На сторінках шкільних часописів можна було нерідко зустріти схвальні відгуки про них. Щодо навчального посібника А.Алиськевича і Р.Галичикевича часопис “Наша школа” в своїй рецензії писав: “Новий підручник для четвертого класу є найліпшим підручником з усіх, які є прийняті в українських гімназіях, і ледве чи яка з середніх шкіл в Галичині з німецькою вик ладовою мовою має кращий” [103]. Вищезгаданий журнал також дав схвальний відгук на “Основи хімії для вищих гімназійних класів” Ю.Гірняка, пишучи про те, що: “книжечка написана ясно, доступно, а що головне оригінально, тому заслуговує зі сторони учительських кругів на повне визнання” [104].

Початкова та середня школи Буковини радо зустріли читанки О.Поповича та С.Шпайнаровсього, підручники з географії та історії, написані М.Кордубою, “Пажинські вправи” Ю.Кобилянського, “Основи хімії” Р.Цегельського, “Підручник рільництва” Є.Жуковського та інші, видані товариством “Українська школа” [105]. Всі вони відповідали вимогам і потребам тогочасної школи. Наприклад, підручник “Картини із всесвітньої історії для народних та виділових шкіл” М.Кордуби не тільки подавав змістовний і короткий виклад подій у світі від найдавніших часів, але й приділяв належну українській історії та її видатним особам. Дітей знайомили з діяльністю князів Володимира Великого та Данила Галицького, гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. Книга була гарно ілюстрована, надрукована на якісному папері, вміщено додатки у вигляді карт [106].

Управа товариства “Українська школа” також зацікавилася підручниками з музики та арифметики для учительських семінарій, написаних відповідно І.Карбулицьким та П.Никоновичем. Хоча через брак коштів їх так і не вдалося видати [107].

І.Герасимович в своїй брошурі “Боронім народну школу!”, що побачила світ завдяки ВОУУБ показує своє бачення політичних процесів на Буковині та розвиток освіти в контексті суспільно-політичних подій. Автор закликає учителів активно боротися за свої права, а також докласти власних зусиль до того аби ліквідувати неписьменність [108].

І.Франко так оцінив працю цієї вчительської організації в своїй праці “Молода Україна”: “Згадаю немалу вже видавничу діяльність Руського Педагогічного Товариства, виданий майже повний цикл учебників для гімназійної науки...” [109].

Організації учителів вищих шкіл “Учительська громада” та Товариства ім.Сковороди доклали своїх зусиль до створення підручників. У вересні 1909 р. представниками від цих товариств було обговорено справу видання українських підручників у середніх школах. Результатом наради стало створення спільної комісії, яка слідкувала за якістю навчальних підручників [110]. В часописі “Наша школа” постійно була рубрика “Огляд книжок і часописей”, де давалася оцінка підручників, виданих українською мовою.

Не меншу увагу педагогічні товариства приділили літературі для дітей та молоді для позакласного читання. Адже добра книжка за словами дитячої письменниці К.Галицької: “один з приватних чинників, виховуючи, яким посередньо (безпосередньо – Л.Ш.) можемо впливати на інтелектуальний і моральний розвиток молодого покоління” [111]. Книги для дітей та молоді зайняли найбільшу частку серед виданих УПТ. Всього їх налічувалося 110 [112]. В каталозі видавництв УПТ їх було поділено на видання для малюків; для дітей, котрим виповнилося 8 літ, та книги для дітей старшого шкільного віку. Серед книжок для найменших заслуговують на увагу такі: “З царства звірів”, “Діточі вигадки”, “Мамин подарунок”.

Література для дітей середнього шкільного віку складалася із казок, оповідань, повістей, поезій, книжок наукового змісту. Надзвичайно цікавими були втори І.Фрака “Лис Микита”, “Пригоди Дон Кіхота” в новій інтерпретації, “Робінзон Крузо”Д.Дефо, казки Г.Андерсена, братів Гриммів, Л.Толстой, Р.Кіплінга, “Подорожі Гулів ера” Д.Світа в українському перекладі. Серед численних оповідань звертають на себе увагу написані О.Чайгенком [113], книжечка під назвою “Дарунок для дітей” С.П’ятки [114], повчальні оповідання В.Лебедєвої “Малі герої”, де письменниця повчала дітей за допомогою прикладів із життя [115], І.Петренко в ілюстрованому оповіданні з часів Хмельниччини “Малі козаки” змальовує козака як “символ героя, недосяжний ідеал лицарської свободи, честі, слави, уособлення всіх найкращих прикмет національного характеру [116].

Слід сказати. що українська історія та класична література не зайняли провідного місця серед видань УПТ. Хоча “Кобзар” Т.Шевченка, книжечки про життя Кобзаря в сценічних виставах Крайова шкільна рада рекомендувала закупити до шкільних бібліотек [117], а “Короткий огляд руско-українського письменства від ХІ до ХVIII століття для ужитку молодим” О.Макарушки одержав схвальні відгуки від своїх читачів [118]. Остання із книг носить науковий характер і подає відомості про появу писемності у слов’ян, життя та діяльність Кирила та Мефодія, відомості про літератури Київської Русі, про видавництво перших друкованих книг українською мовою та найвидатніших письменників досліджуваного періоду [119].

Для молоді старшого шкільного віку товариство видало “Перекази старовинного світу” І.Дем’янчука, де стародавні міфи були подані у доступній формі [120], арабську казку “Аби Касимові капці” І.Франка, твори Шекспіра, повість “Інститутка” М.Вовчка, оповідання історичного змісту під назвою “Марта Борецька”, “Орлеанська дівчина”, а також книги наукового характеру з історії, літератури, географії [121].

Серед видань УПТ були досить оригінальні календарі. Коломийська філія УПТ видала ряд кишенькових студентських календарів, призначених для одного шкільного року. Кожен із календарів містив в собі астрономічний календар, чисті листки для заміток, вимоги до вступних іспитів в гімназію, обов’язкові правила для гімназистів, визначні дати в українській історії, зразки розв’язання завдань з алгебри та геометрії та багато іншого. В календ ариках Коломийської філії УПТ зазначалося, що прибуток від їх розпродажі буде спрямований на інтернат УПТ в Коломиї [122].

Товариство “Українська школа” для позакласного читання українських дітей видало “Образки з природи” І.Синюка, “10 казочок для дітей”, “Малий катизизм”, повість “Як бідні збагатіли”, казку “Тисяча і одна ніч”. Воно мало також гарну традицію дарувати дітям книжечки з нагоди ювілеїв. На честь 50-літнього ювілею перебування на престолі цісаря Франца-Йосифа товариство видало ювілейну книжечку “Наш цісар”, яку в день свята одержали учні народних шкіл [123]. В пам’ять 50-х роковин смерті Тараса Шевченка “Українська школа” закупила декілька тисяч книжок із життєписом Великого Кобзаря, що їх видавала чернівецька заміська філія товариства і вручила молоді в народних школах [124].

Цілком зрозуміло, що цієї кількості книжечок для дітей не було достатньо. Тому наприкінці 1902 р. газета “Буковина” повідомила: “Чернівецька філія товариства “Руська Школа” ухвалила видавати “Крейцарову бібліотеку” для шкільної молоді. Всі ми знаємо, що така бібліотека потрібна, і тому кожний учитель повинен видавництво морально підтримати. Оскільки наших філіальних грошей вистачить, доти будемо бодай щомісяця пускати між наших школяриків брошурки, що мали би своєю цікавістю вщіплювати в дитячі серця охоту до читання. любов до рідного слова”. Далі редакційний комітет на чолі з учителем І.Карбулецьким просить надсилати на його адресу коротенькі оповідання, байки, віршики. прислів’я, загадки бажано гумористичного змісту, бо упорядники задумали перших 2-3 книжечки випустити саме такого характеру. Учителі відгукнулися на дане прохання, і тому перша книжечка із серії “Крейцарова бібліотека” вийшла вже в січні 1903р. [125].

Брошурки, що видавала Чернівецька заміська філія, були не тільки гумористичного змісту, тут були вірші й оповідання патріотичного змісту, що прищеплювали дітям любов до рідного краю. Наприклад, в травні 1903 р. вийшла книжечка з біографією О.Поповича, його віршем, написаним для дітей, смішинкою С.Воробкевича, а також приказками та прислів’ями.

Важливою справою було і розповсюдження видань Українські періодичні видання Галичини та Буковини повідомляли про вихід нових книжечок для дітей, їх ціни (слід сказати, що вони були дешевими і цілком доступними для всіх верств населення) допомагали розповсюджувати видання “Крейцарової бібліотеки”, а також закликали батьків підтримувати як морально (надсилати цікавий матеріал до редакції), так і матеріально (замовляти якнайбільше книжечок у видавців, причому кожен 10 примірник вони могли одержати безкоштовно) [126].

З метою одержання якомога більше матеріалу придатного для друку в “Крейцаровій бібліотеці” чернівецька філія товариства оголосила конкурс на краще оповідання гумористичного або серйозного змісту, яке ніде раніше не було надруковане. Для переможців були визначені 3 премії (в розмірі 20, 10 та 5 крон) за найкращі твори, на думку редакції. В такий спосіб малося на меті не тільки заохотити українських батьків та вчителів збирати матеріал до “Крейцарової бібліотеки”, а й одержати велику кількість оповідань, бо за умовами конкурсу надіслане авторам не поверталося назад [127].

Слід сказати, що українські вчителі взяли активну участь у розповсюдженні видань “Крейцарової бібліотеки”. Деякі філії “Української школи” закуповували книжечки із даної серії і дарували їх дітям вчителів, що належали до товариства та кращим учням народних шкіл. Учительська газета “Промінь” як додаток до деяких своїх номерів надсилала своїм передплатникам брошури із серії “Крейцарової бібліотеки”. Тут можна було прочитати: “Сподіваємося, що не найдеться ні в Буковині, ні в Галичині рускої школи, в котрій не розходили би ся книжечки. Тим способом ширили би у нас просвіту, підтримувало би видавництво, а коли б розходилося кожного числа не як до тепер 3-5 тисяч примірників, а 10-13 тисяч, то книжечки могли б продаватися вдвічі дешевше [128].