Видавнича діяльність українських вчительських товариств, Детальна інформація

1905 р. учитель І.Карбулицький, який редагував “Крейцарову бібліотеку” і доклав чи не найбільше зусиль, щоб видання із цієї серії могли побачити світ, на загальних зборах Чернівецької філії “Української школи” заявив, що не може надалі виконувати свої обов’язки, тому був обраний редакційний комітет у складі народних учителів Івана Синюка, Іллі Ілюка та Дарія Пігуляка. Це не знизило якості книжок, що видавалися в такому ж самому об’ємі і за такою ж ціною, як раніше. Ці книжечки і наділі користувалися великою популярністю серед українського населення завдяки гарному добору матеріалу й доступній ціні [129].

В цілому під управою “Крейцарової бібліотеки”, яку протягом декількох років (1903-1908) видавала Чернівецька філія товариства для дітей окремими маленькими і дуже дешевими книжечками, випущено приблизно 200 тисяч примірників даного видання. Вони досить швидко розповсюджувалися в Галичині та Буковині і мали великий виховний вплив на дітей та молодь [130].

Правда на цьому видання книжечок для дітей Чернівецькою заміською філією “Української школи” не припинилося. Воно продовжувалося в період з 1909 до 1914 рр. під назвою “Дитяча бібліотека”, хоч і не настільки активно, як це робилося раніше. Із видань цієї серії на особливу увагу заслуговують календ арики для дітей, де, окрім самих календарів із зазначеними святковими днями, були навчальні оповідання, розповіді про видатні постаті та події в українській історії й літературі, а також корисні поради [131].

Українська преса постійно закликала батьків купувати саме календ арики, випущені “Українською школою”, бо прибуток від їхнього розпродажу йшов на потреби товариства, відповідно і на потреби національної школи та її вчителів [132].

Серед книг для дітей виданих ВПУВ відзначається своїм цікавим змістом та літературною майстерністю збірка поезій Марійки Підгорянки “Відгуки душі”. Прибуток, одержаний від продажі цієї книги, передбачалось спрямувати на будівництво бурси для учительських синів [133]. З цією метою видавалися також товариством ВПУВ кишенькові календ арики [134].

Товариство “Учительська громада” взяло на себе завдання видавати книги для молоді середніх шкіл. У 1910 р. цією справою зайнялася Коломийська філія “Учительської громади”. Їй вдалося видати збірку поезій І.Франка, вибрані новели цього ж автора під назвою “В поті чола”, а також оповідання В.Стефаника та Л.Мартовича. З нагоди Шевченкового ювілею в 1914 р. центральний провід товариства у Львові видав “Кобзар” для молоді [135]. Кожне із видань “Учительської громади” одержувало, як правило, схвальні відгуки преси.

Вступне слово до “Вибору поезій” І.Франка було написане письменником А.Крушельницьким, де розповідалося про життя та творчість І.Франка. “Вибір зроблений взагалі добре і дає змогу познайомитися дійсно з тою глибокою поезією, - писав М.Євшан [136]. Упорядником вибраних оповідань І.Франка “В поті чола” був також А.Крушельницькій, ним було написане і вступне слово. Перевагу при виборі оповідань, було надано тим, які мали відношення до дітей, молоді та їхньої поведінки [137].

До “Кобзаря” Т.Шевченка ввійшло 136 поезій, частина із них в скороченому вигляді. Також до нього ввійшла біографія поета і пояснення до творів, котрі були важкими для розуміння молоддю. Слід сказати, що редактор цього видання професор Ю.Романчик виконав свою роботу на високому рівні [138].

Серед видань учительських товариств були власні статути та статути для філій. УПТ крім цього видавало щорічні звіти про свою діяльність, роботу навчальних закладів та інтернатів, а також інформативні календарі та заклики до громадськості з проханням вступати до товариства і робити пожертви на його користь [139].

Товариство “Українська школа” видавала також “Збірник законів і розпоряджень для народних шкіл Буковини”, статути для вчительських семінарій, яку створило товариство. За кошти цієї вчительської організації було видано статут товариства “Шкільна поміч”. Це було зроблено тому, що новостворене товариство переслідувало мету – підтримувати матеріально тих учнів краю, що навчалися в народних та середніх школах, тобто дбати про підручники, одяг [149]. Товариство ВПУВ друкувало звіти про свою діяльність, котрі відзначалися змістовністю та детальністю [141].

Таким чином, можна зробити висновок, що найбільш плідною видавнича діяльність була в УПТ, якому в період від 1884 р. до 1913 р. вдалося випустити в світ, згідно каталогу всіх художніх книг – 190 видань [142]. Деякі із них було видано тиражем в 100 тис. примірників [143]. Товариство “Українська школа” до Першої світової війни видало більш ніж 80 книг різними тиражами (від 17 до 5000 примірників) [144]. Видавнича діяльність інших вчительських організацій (ВПУВ, ВОУУБ та “Вчительської громади”) була невелика. Товариство учителів вищих шкіл ім.Сковороди взагалі не здійснювало діяльності в цьому напрямку.

УПТ розпочало видавати книги у 1884 р. [145]. Оскільки матеріалу для друкування вистачало у 1885 р. було проведено конкурс на кращі дитячі твори. Згідно умов конкурсу товариство взяло на себе зобов’язання забезпечити їх випуск, а частину доходу від продажі одержали автори [146]. У 1886 р. УПТ організувало “Бібліотеку для молоді” з редакційним комітетом у складі Г.Врецьоки, Р.Заклинського та Зарицкого [147]. Згодом було створено “фонд видавничий”, а також товариство розпочало видавати літературу для молоді старшого віку [148]. В 1905 р. із членів проводу УПТ було створено видавничу секцію на чолі з доктором Левицьким [149], а в 1909 р. почала діяти при товаристві видавнича комісія під головуванням О.Макарушки. Створення даних організаційних структур говорило про те, що товариство приділяло видавничій діяльності значну увагу. Керівництво УПТ намагалося проінформувати якомога більше число людей про свої видання. а також мало свої розповсюджувачів. Крім того, товариство постійно дарувало свої книги культурно-просвітнім організаціям, школам, читальням, завдяки чому його видання потрапляли до української громадськості [150].

Проте у 1909 р. у видавничій діяльності УПТ простежується спад, причиною якого був брак коштів. Борг товариства друкарні Наукового товариства ім.Шевченка на цей час становив 25 тис. 255 крон [151]. Причиною цього було те, що як повідомляв провід товариства у часописах, всі свої прибутки він спрямовував на фінансування навчальних закладів та інтернатів. УПТ вирішило розрахуватися із друкарнею НТШ власними книгами, що не вдалося продати. Видавнича діяльність УПТ в цей час стала збитковою через те, що інтерес з боку української інтелігенції до неї різко змінився.

“Українська школа” почала здійснювати плідну видавничу діяльність починаючи з 1900 р. Цю активність можна пояснити і тим, що головою товариства в цей час був Омелян Попович, який як шкільний інспектор добре розумів наскільки українська школа потребує підручників та книг рідною мовою [152].

З метою більш ефективного розповсюдження видань в 1912 р. був підписаний договір з фірмою С.Раях у Чернівцях, за яким дана організація брала на себе обов’язок продавати книжки та брошури, видані товариством. В такий спосіб видавці намагалися частину своїх справ передати в руки досвідченій організації (однієї із поважних у місті книгарень) аби вивільнити час для редагування видань. Слід сказити, що дана працю плідною та ефективною не була. Адже, починаючи з 1913 р. у видавничій діяльності товариства простежується спад, причиною якого стала недостатня кількість коштів [153].

Видавництвом та розповсюдженням книжок товариства ВПУВ зайнялася “Видавнича спілка” товариства, що була створена у Коломиї в серпні 1909 р. [157].

Щоб дозволити якомога більшій кількості населення користуватися книгами, в тому числі й виданнями українських педагогічних товариств, їхні філії та кружки створювали бібліотеки. Найінтенсивнішу діяльність в цьому напрямку розгорнули УПТ та ВПУВ.

УПТ відкрило свої бібліотеки в Тернополі, Перемишлі, Надвірній, Золочеві, Збаражі та в інших містах. У Львові організував бібліотеку кружок ім.Ганни Барвінок, а на території Калушського повіту діяла мандрівна бібліотека. Деякі з них могли похвалитися значною, як на той час, кількістю книг. Наприклад, бібліотека в Золочеві в 1909 р. налічувала більше тисячі томів. Всього, станом на 1914 р. налічувалося 10 бібліотек, що були власністю УПТ [155].

Провід “Української школи” постійно переймався проблемами шкільних бібліотек в українських селах, і неодноразово звертався з проханням до шкільної влади, аби та відкривала бібліотеки там, де їх потребує українське населення, а також закуповувала видання товариств “Українська школа” та “Руська бесіда” до вже існуючих [156]. В 1912 р. товариство організувало бібліотеку для чернівецьких середніх шкіл, щоб дати можливість українським дітям користуватися книгою на рідній мові [157].

При 18 окружних відділах товариства ВПУВ в 1913 р. були організовані бібліотеки та діяли спеціальні комісії, які працювали над тим, щоб вони діяли належним чином і поповнювалися новою літературою. Найчисельнішою була бібліотека Коломийського окружного відділу, яка налічувала в цей час 8 тис. 229 томів. Непогано розвивалися бібліотеки в Зборові, Болехові, Калуші, Снятині, Вайнилові [158].

Таким чином, українські педагогічні товариства, виконуючи положення своїх статутів, здійснювали активну видавничу діяльність. Кожна із учительських організацій мала власний періодичний орган, що висвітлював її організаційну роботу зокрема і розвиток української освіти загалом. Вагоме місце у видавничій діяльності ряду товариств зайняв випуск методичних посібників для вчителів, пропагандистської літератури для різних верств населення, підручників українською мовою, науково-популярних книжок для дітей та іншої літеру тари. Разом з тим, не все заплановане вдалося здійснити. Брак коштів та байдужість з боку української громадськості, відсутність підтримки від державних органів негативно впливали на видання та розповсюдження книг, тому чимало задумів не було реалізовано до кінця. Однак, незважаючи на це, українські вчительські товариства зробили вагомий внесок у справу видання педагогічної та науково-популярної літератури свого часу, сприяючи розвитку національного шкільництва.



Шкільний часопис. – 1880. – Ч.1. – с.1.

Нынышна просвіта народна // Школьна часопись. – 1882. – 1 червня.

Заявленє від редакції // Школьна часопись. – 1899. – 16 травня.

Ясінчук Л. 50 літ “Рідної школи” 1881 – 1931. – Львів, 1931. – с.86.

Там сама. – с.86-90.

Відозва до всіх Учителів і Членів місцевих Рад шкільних в справі передплати “Учителя” // Учитель. – 1895. – 1 серпня.

Ясінчук Л. 50 літ “Рідної школи” 1881-1931. – Львів, 1931. – с.87.

Справознає головного виділу “Руского Товариства педагогічного” за час від 6 марта до 31 грудня 1898 р. // Учитель. – 1899. – 5 лютого.