Післявоєнна перебудова народного господарства України, Детальна інформація

Для виконання планів необхідно було в короткі строки перевести економіку з воєнних на мирні рейки.

Виникли великі проблеми з трудовими ресурсами, оскільки в результаті війни мало місце різке скорочення численності людських ресурсів. Це привело до масового залучення жінок на важкі роботи. До прикладу, в 1947 р. у вугільній промисловості республіки працювали 35,5% жінок, 17,7% - юнаків і дівчат віком до 19 років.

Роки війни негативно відбилися і на якісному складі робіт – класі, оскільки значна частина спеціалістів загинула. Особливо відчутною така проблема була відчутною в металургійній, вугільній, гірничорудній і ряду інших.

Тому було створено школи й училища трудових резервів, які за 1946-50 рр. підготували 859 тис. робітників.

В той час велось крім реконструкції й нове будівництво. В Донбасі, зх областях зводились нові шахти, заводи і фабрики. Законом про четвертий 5-річний план ставились завдання, одні з них – перетворення Львова на індустріальний центр.

Крім того, в той період існувала проблема здоров’я робітників. На початку відбудови відзначались травматизм, малярія, кишкові і серцево-судинні захворювання. Державні асигнування на охорону праці зростали, але не забезпечували потреби промислової санітарії.

Четверта п’ятирічка принесла певні досягнення в технічному переозброєнні вугільної промисловості.

Так, вже восени 1948 р. на шахтах Донбасу працювало 20 типів нових вітчизняних машин.

До 50 року н/г України було фактично відбудовано. Швидкими темпами відновлювались металургійні заводи, вугільна промисловість, набули розвитку нафтова і газова промисловості. До ладу вступили металургійні заводи “Азовсталь”, “Запоріжсталь”. Вже на початку 1948 р. всі 60 шахт Криворізького басейну були повністю відбудовані.

І тому можна сказати, що у 1950-х роках Україна знову стала однією з провідних індустріальних країн Європи. вона виплавляла більше чавуну на душу населення, ніж Західна Німеччина, та Франція, а за видобутком вугілля була майже на рівні Західної Німеччини.

В той час збільшення кількості електростанцій – 890 гідростанцій. На 1950-й рік електростанція була відновлена. На кінці 5 річки певні досягнення мало й машинобудування.

За роки війни величезних утрат зазнало с/г. Зменшились посівні площі на поголів’я худоби, знизилась урожайність с/г продукції. В 1945 р. посівні площі = 63% довоєнної. Не вистачало посівних матеріалів, техніки. Основною робочою силою на землі стали жінки.

Оплата праці на селі була майже символічною. Колгоспи віддавали продукцію за досить низькими заготівельними цінами. Тому колгоспник, як і в період 20-30-х рр. жив за рахунок присадибної ділянки.

19 вересня 1946 р. ЦК ВКП (б) було прийнято постанову “Про заходи по ліквідації порушень Статуту с/г в колгоспах”, за цим в селян вилучалися “надлишки” землі. Негативні наслідки мала податкова політика.

Нормальному розвитку с/г бюрократична структура управління, які дублювали один одного.

Від потреб с/г була відірвана наука, якою керував Лисенко, який винищував все, що не відповідало розумінню класовості в науці.

Все це разом і призвело до невиконання планів четвертої п’ятирічки.

Значну увагу і дань необхідно віддати патріотизму людей.

В загальному в 40-х – 50-х роках в с/г відзначається загальна криза, викликана насамперед адміністративно-командними методами керівництва. Головною причиною відставання с/г була не лише обмеженість матеріально-технічних ресурсів та несприятливі погодні умови; а також стан економічних відносин і соціальних умов на селі. Командно-адміністративна система управління призвела до того, що селянин перестав бути господарем на землі. Наростала жорстка централізація і регламентація всього життя колгоспного села. Становище в с/г України у 1946-1947 рр. було надзвичайно серйозним, що й призвело до голоду. Внаслідок цього голоду в 16 східних, а також Ізмаїльський і Чернівецькій областях республіки в 1946 р. померло близько 282 тис., а в 1947 р. – 528 тис. чол.

Таким чином, відбудова н/г в післявоєнний період носила чисто форсований, бюрократичний характер. В результаті Укр. знову падає в смуту голоду 1946-47 рр.

На с. 50-х років у країні виявились серйозні недоліки системи управління н/г. Саме тоді відбулись реформи М. Хрущова.

За його задумом, економічні перетворення, безумовно мали за мету дему демократизацію управління, розширення господарських прав союзних республік, наближувало управління до виробництва, скорочення управлінського апарату. Було зроблено кроки назустріч селянству, оскільки воно отримало можливість розвитку присадибного господарства і погано проявляти заінтересованість у піднесенні продуктивності праці. Підвищення заготівельних цін на с/г продукцію, заходи щодо поліпшення умов праці й життя на селі давали позитивні наслідки.

В лютому 1957 р. кер-вом країни було розроблено заходи щодо вдосконалення організації управління пром-тю і буд-м. За цим, н/г переходило на на управління за територіальним принципом, через ради н/г (раднаргоспи), що створювались в адміністат. районах. На території УРСР було утворено 11 таких районів. В 1962 р. відбулось укрупнення раднаргоспів і створення республіканських раднаргоспів і Вищої Ради н/г СРСР.

У кінцевому підсумку реформа 1957 р. завдала тяжкого удару по єдиному н/г комплексі країни.

В 1965 р. було визнано необхідним створити союзно-республіканські та загальносоюзні міністерства.

2.10.1965 р. – Верх. Рада СРСР ліквідувала ра . З розвитком економіки ускладнювалася екологічна ситуація.

У п.п. 60-х років республіка нарощувала виробничі потужності. Розвивалась хімічна, нафтопереробна, газова, енергетична галузі промисловості.

В той же час, на стан економічного розвитку негативний вплив мав недостатньо високий рівень підготовки кадрів.

с/г.

В той час с/г було збитковим. При цьому державні заготівельні ціни на зерно і інші с/г продукції були надто низькими. В 1953 р. почалось підвищення цін у с/г.