100 філософів, Детальна інформація
100 філософів
Е. Роттердамський
1469-1536 рр.
Німеччина
Німецьке Відродження
Йому властива глибока іронії у ставленні до людини. Висміює і буденну людину і, яка вихваляється своїм здоровим глуздом, і мудреця, сповненого презирства до життя. Прагнення до меж виділяє людину з природного буття і наповнює її власне буття трагічним світлом.
Мартін Лютер
1483-1546 рр.
Німеччина
Протестантизм, лютеранство
Заперечував роль церкви і духовенства як посередників між людиною і Богом; "Спасіння" людини залежить не від виконання "добрих справ", обрядів, а від щирості її віри.
Барух Спіноза
1632-1677рр.
Голландія
Раціоналізм
Визнавав існування тільки однієї субстанції — Бога, або природи; проголошував крайній детермінізм; в етиці проголошував ідею свободи як усвідомленої необхідності.
Рене Декарт
1596-1650 рр.
Франція
Раціоналізм Нового часу
Спирався на принципи методичного скептицизму, а також на приклади математичних міркувань; протиставляв дві субстанції: ту, яка мислить, і тілесну, атрибутом якої є протяжність; один із засновників аналітичної геометрії; сформулював закони оптики, загальний закон дії і протидії, закон збереження повної кількості руху при ударі двох не пружних тіл; розвинув ідею природного розвитку сонячної системи; в процесі пізнання значну роль відвів дедукції, яка спирається на досить достовірні інтуїтивно досяжні аксіоми; вчення про безпосередню достовірність самосвідомості, про вродженні ідеї.
Готфрід Вільгельм Лейбніц
1646-1716 рр.
Німеччина
Об'єктивний ідеалізм
Матерія не може бути субстанцією; монади — неділимі духовні субстанції, з яких складається весь всесвіт, число монад - нескінченне; загальний виток необхідності знання - розум, душа тримає в собі початки різних понять і положень, які тільки пробуджуються зовнішніми об'єктами.
1469-1536 рр.
Німеччина
Німецьке Відродження
Йому властива глибока іронії у ставленні до людини. Висміює і буденну людину і, яка вихваляється своїм здоровим глуздом, і мудреця, сповненого презирства до життя. Прагнення до меж виділяє людину з природного буття і наповнює її власне буття трагічним світлом.
Мартін Лютер
1483-1546 рр.
Німеччина
Протестантизм, лютеранство
Заперечував роль церкви і духовенства як посередників між людиною і Богом; "Спасіння" людини залежить не від виконання "добрих справ", обрядів, а від щирості її віри.
Барух Спіноза
1632-1677рр.
Голландія
Раціоналізм
Визнавав існування тільки однієї субстанції — Бога, або природи; проголошував крайній детермінізм; в етиці проголошував ідею свободи як усвідомленої необхідності.
Рене Декарт
1596-1650 рр.
Франція
Раціоналізм Нового часу
Спирався на принципи методичного скептицизму, а також на приклади математичних міркувань; протиставляв дві субстанції: ту, яка мислить, і тілесну, атрибутом якої є протяжність; один із засновників аналітичної геометрії; сформулював закони оптики, загальний закон дії і протидії, закон збереження повної кількості руху при ударі двох не пружних тіл; розвинув ідею природного розвитку сонячної системи; в процесі пізнання значну роль відвів дедукції, яка спирається на досить достовірні інтуїтивно досяжні аксіоми; вчення про безпосередню достовірність самосвідомості, про вродженні ідеї.
Готфрід Вільгельм Лейбніц
1646-1716 рр.
Німеччина
Об'єктивний ідеалізм
Матерія не може бути субстанцією; монади — неділимі духовні субстанції, з яких складається весь всесвіт, число монад - нескінченне; загальний виток необхідності знання - розум, душа тримає в собі початки різних понять і положень, які тільки пробуджуються зовнішніми об'єктами.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021