Рішення Конституційного суду, Детальна інформація

Отже, положення частини другої статті 16 Закону, за якими сфера застосування повноважень Рахункової палати поширюється на органи місцевого самоврядування в тій частині їх діяльності, яка перебуває поза межами використання коштів Державного бюджету України, повинні розглядатись як такі, що не відповідають Конституції України.

Як показує аналіз положень статті 16 Закону, сфера застосування повноважень Рахункової палати охоплює і діяльність найрізноманітніших суб'єктів підприємництва та господарювання різних форм власності. Ці повноваження поширюються щодо:

підприємств, установ, організацій, банків, кредитних установ, господарських товариств, страхових компаній, інших фінансових установ і їх спілок, асоціацій та інших об'єднань незалежно від форм власності, за умови, якщо вони отримують, перераховують, використовують кошти Державного бюджету України, або мають частку державної власності у своєму статутному фонді, або використовують об'єкти права державної власності чи управляють ними, а також у разі надання їм державою митних, податкових та інших пільг.

Поширення сфери застосування повноважень Рахункової палати щодо суб'єктів господарювання різних форм власності без будь-яких обмежень не відповідає такому загальному принципу конституційного ладу України, як забезпечення державного захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (частина четверта статті 13 Конституції України). Відповідно до статті 98 Конституції України здійснення контрольних повноважень Рахункової палати щодо господарюючих суб'єктів різних форм власності має обмежуватись лише реальним обсягом коштів Державного бюджету України, які використовує відповідний суб'єкт.

Це положення випливає з частини другої статті 95 Конституції України, де зазначено, що "Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків". Це означає, що Рахункова палата здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України відповідно до їх цільового призначення, тобто за їх витрачанням на цілі, встановлені законом про Державний бюджет України.

Отже, ті положення частини другої статті 16 Закону, за якими сфера застосування повноважень Рахункової палати поширюється на суб'єкти права власності і господарювання різних форм власності в тій частині їх діяльності, яка перебуває поза межами використання коштів Державного бюджету України, повинні розглядатись як такі, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону контрольні повноваження Рахункової палати поширюються також на об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у разі, коли їх діяльність пов'язана з отриманням, перерахуванням або використанням коштів Державного бюджету України, виконанням бюджетів загальнодержавних цільових фондів, участю в реалізації загальнодержавних програм, використанням майна, що є об'єктами права державної власності і управління ними, а також в частині наданих законодавством України або державними органами митних, податкових та інших пільг або відстрочок у розрахунках з державою лише щодо фактичного обсягу державних коштів, державного майна чи державних пільг або відстрочок у розрахунках з державою.

Поширення сфери застосування повноважень Рахункової палати на об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації із зрозумілих причин турботи про державні кошти, їх використання, передбачене в частині другій статті 16 Закону без будь-яких обмежень, не узгоджується з тими положеннями Конституції України, які гарантують громадянам індивідуально чи спільно вільно розпоряджатись своєю власністю (частина перша статті 41 Конституції України), в тому числі для задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів в рамках недержавних некомерційних об'єднань (частини перша та третя статті 36 Конституції України).

Отже, ті положення частини другої статті 16 Закону, за якими сфера застосування повноважень Рахункової палати поширюється на об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації в тій частині їх діяльності, яка перебуває поза межами використання коштів Державного бюджету України, повинні розглядатись як такі, що не відповідають Конституції України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 85, 92, 95, 96, 97, 98 та 150 Конституції України, статтями 40, 51, 61, 63, 65, 70, 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

Закон України від 11 липня 1996 року "Про Рахункову палату Верховної Ради України" ( 315/96-ВР ) визнається таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), в частині таких його окремих положень:

1. Визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України":

1.1. щодо найменування Рахункової палати як "Рахункова палата Верховної Ради України" (найменування Закону, преамбула, статті 1 та 39 Закону);

1.2. щодо визначення Рахункової палати як органу "вищого", "державного фінансово-економічного" контролю (частина перша статті 1, стаття 3 Закону) та "вищого... фінансово-економічного" контролю (стаття 36 Закону);

1.3. щодо гарантій правового статусу посадових осіб Рахункової палати, передбачених частиною першою статті 37 Закону.

2. Визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України", за якими на Рахункову палату покладено:

2.1. завдання організації і здійснення контролю за своєчасним виконанням "доходної" частини Державного бюджету України (абзац другий статті 2 Закону);

2.2. функцію здійснювати контроль за "своєчасним і повним надходженням доходів до Державного бюджету України" (пункт 2 статті 6 Закону);

2.3. повноваження здійснювати "контрольно-ревізійні" види діяльності, що забезпечують "єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України" (пункт 1 статті 7 Закону), "організувати і проводити оперативний контроль за виконанням Державного бюджету України за звітний період" (пункт 6 статті 7 Закону), крім повноважень проводити оперативний контроль за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період;

2.4. повноваження здійснювати контроль за "надходженням до Державного бюджету України коштів, отриманих: від розпорядження державним майном, в тому числі його приватизації, продажу; від управління майном, що є об'єктами права державної власності" (частина третя статті 23 Закону);

2.5. повноваження "в разі виявлення підробок, підлогів, привласнень і зловживань - вилучати необхідні документи, залишаючи у справах акт вилучення і копії або опис вилучених документів" (пункт 4 частини другої статті 12 Закону);

2.6. вчинення всіх, без винятку, дій, передбачених статтею 31 Закону.

3. Визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України", за якими на Рахункову палату покладено контроль за тією сферою фінансово-економічної діяльності, яка перебуває поза межами використання коштів Державного бюджету України:

3.1. "за виконанням законів України і прийнятих Верховною Радою України постанов, виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм" (в частині контролю, не пов`язаного з використанням коштів Державного бюджету України) та "збереженням та використанням майна, що є об'єктами права державної власності, органами виконавчої влади та посадовими особами, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України" (пункт 1 статті 6 Закону);

3.2. за "використанням об'єктів права власності, які не підлягають приватизації" (абзац четвертий статті 2 Закону) та "грошовою емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, наданням кредитів та здійсненням операцій по розміщенню золотого і валютного резервів" (абзац сьомий статті 2 Закону);

3.3. за "збереженням та використанням майна, що є об'єктами права державної власності" (пункт 1 статті 6 Закону);

3.4. за "збереженням та використанням майна, що є об'єктами права державної власності, що не підлягають приватизації (пункт 1 статті 7 Закону);

3.5. "за збереженням і використанням об'єктів права державної власності" (найменування та частина перша статті 23 Закону), в тому числі шляхом проведення обстежень "майнових комплексів, їх збереження і використання в інтересах держави" (частина перша статті 23 Закону), отримання необхідної інформації "від Фонду державного майна України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій", проведення перевірок та ревізій "щодо дотримання законності в управлінні майном, що є об'єктами права державної власності (частина перша статті 23 Закону);

3.6. за станом "зберігання і використання майна, що є об'єктами права державної власності, а також майна, що знаходиться у повному господарському віданні Національного банку України, його територіальних відділень та підвідомчих спеціалізованих підприємств, установ і організацій" (частина третя статті 25 Закону), а також за результатами "виробничо-господарської діяльності, проведеної приватизації або іншого розпорядження майном, що є об'єктами права державної власності" (частина перша статті 26 Закону);