Народознавство в системі навчально-виховної роботи школи, Детальна інформація

Пояснення про світоглядне ставлення дрвніх українців до сонця дає Степан Килимник, аналізуючи світоглядовомітологічні (за термінологією С.Килимника) колядки. Він зазначає, що сонце шанують, запрошують, звертаються до нього я" до найдорожчого гостя: пращури вірять, що воно "звеселить усю землю" і "маленьких діток" ... Під маленькими дітьми треба розуміти і маленьких дітей, і все те в природі, що починає народжуватися, що з'являється на світ.

В загадках ці світоглядні уявлення про сонце мають такий вигляд:

За лісом, за пралісом,

Золота паляничка печеться.

Морем, морем,

Золота тарілка плаває.

Високо стоїть,

Одне око має,

Всюди заглядає.

Без дров, без огня,

А світить і гріє щодня.

Всі його люблять,

Всі його чекають,

А хто подивиться –

Кожен скривиться.

Добре, гарне,

На всіх дивиться,

А на себе

Дивиться не дозволяє.

З уявленням про Світло також пов'язані поняття вогню, місяця, зірок, блискавки. В фольклорних загадках як пам'яті поколінь певною мірою зберігаються результати пізнання цих явищ прадавньою людиною.

Вогонь, за давніми уявленнями, - це чоловіче начало життя. Поклоняючись Сонцю та вогню, предки українців бачили в них матеріалізоване, живе втілення Бога-світла.

Вогонь представлено в загадках як батька, як шанованого гостя:

Доки батько народився,

Син по світу находився.

(Вогонь та дим)

Червоний гість

Дерево їсть.

(Вогонь)

Іншою могутньою силою природи є світел Місяць. Сонце та Місяць відрізняються одне від одного зовнішніми ознаками, часом своєї дії:

Золотий пішов,