Загальна характеристика законодавства України про захист прав споживачів, Детальна інформація

• наявність майнових збитків;

• протиправну поведінку (бездіяльність) боржника;

• наявність причинового зв'язку між протиправною поведінкою боржника і заподіяними збитками;

• вину боржника.

У своїй сукупності перелічені умови формують склад цивільного правопорушення, який є правовою підставою для застосування цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право на власний розсуд вимагати від продавця або виготівника:

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Позитивним аспектом у наведеній нормі є те, що покупець на власний розсуд визначає, яку з перелічених вимог він пред'являтиме до продавця (виготівника), тобто він має можливість обрати ту вимогу, задоволення якої його найбільше влаштує.

Аналізуючи ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку про те, що товаром неналежної якості є товар, який має недоліки або ознаки фальсифікації, виявлені протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором. Однак таке визначення також не розкриває повністю зміст поняття «річ неналежної якості». І лише завдяки аналізу ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у якій визначається право споживача на належну якість товарів, неналежну якість товарів можна тлумачити як їх невідповідність вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації продавця про них.

У теорії кримінального права недоброякісною визнається продукція, що не відповідає вимогам, які характеризують її властивості, тобто продукція, виготовлена з порушенням затверджених для неї стандартів, норм і правил, в результаті чого така продукція або взагалі не може бути використана за її цільовим призначенням, або вимагає істотної переробки1.

Необхідно зупинитись на понятті «істотний недолік»; у преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» окремо виділено істотні недоліки товару.

Так, «недоліком» взагалі вважається окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до нього, а також інформації про товар (роботу, послугу), яка надана виготівником (виконавцем, продавцем).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» істотним вважається недолік, який робить неможливим чи неприпустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення необхідні великі затрати праці та часу, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж передбачено договором, або виявляється знову після його усунення.

У Законі України «Про захист прав споживачів» міститься спеціальна стаття, яка прямо встановлює відповідальність за шкоду, заподіяну товарами неналежної якості. Згідно зі ст. 17 цього Закону шкода, заподіяна життю, здоров'ю чи майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена підвищена відповідальність, стороною, що заподіяла її. Потерпілий має право на таке відшкодування незалежно від перебування в договірних відносинах із виготівником (виконавцем, продавцем) впродовж встановленого терміну служби (строку придатності), а якщо його не встановлено — протягом 10 років з часу виготовлення товару. При цьому виготівник (виконавець) несе відповідальність незалежно від рівня його наукових і технічних знань.

3 метою захисту прав споживача у разі його смерті запроваджені спеціальні правила відшкодування шкоди, завданої здоров'ю або життю, якщо підприємство-продавець, виготівник (виконавець) реорганізовується або ліквідовується відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу УРСР. При цьому припинення юридичної особи шляхом ліквідації або реорганізації може мати місце або після того, як уже відбулося присудження за рахунок відповідної юридичної особи сум відшкодування шкоди, або до моменту такого пpиcyджeння.

Стаття 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає чіткій перелік порушень законодавства про захист прав споживачів, за які настає відповідальність суб'єктів господарювання, у тому числі громадян-підприємців, у вигляді фінансових штрафів. До цих порушень належать: відмова споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару неналежної якості; випуск або реалізація товару, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів; реалізація товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності; випуск, реалізація товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає нормативним документам стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього середовища; реалізація товару, забороненого до випуску та реалізації відповідним державним органом; реалізація небезпечною товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила та умови безпечного його використання; відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про товар, роботу, послугу; створення перешкод посадовим особам, уповноваженим на захист прав споживачів, у проведенні перевірки якості товарів, робіт та послуг, а також додержання правил торговельного та інших видів обслуговування; реалізація товару, термін придатності якого минув; порушення умов договору між споживачем і продавцем (виконавцем) на виконання роботи, надання послуги.

Сума штрафів за вказані порушення може досягти від 10 до 500% вартості реалізованих товарів, робіт, послуг.

За порушення законодавства України про захист прав споживачів Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за такі правопорушення, як: порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг (ст. 155), порушення працівником підприємства торгівлі чи громадського харчування правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (ст. 156), випуск чи реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків якості (ст. 167) та ін.

Кримінальна відповідальність полягає у застосуванні заходу кримінального покарання щодо фізичних осіб, винних у скоєнні злочину. Така відповідальність передбачається нормами Кримінального кодексу України, зокрема, ст. ст. 225, 227 — за обман покупців та замовників, випуск або реалізацію недоброякісної продукції тощо.

Див. Зименкова О. Охрана прав потребителей в капиталистических странах. – М., 1984. – С.5

1 Див. Огрызков В. Цит. праця. – С. 21-24; Шелестов В. Договор поставки и качество продукции. – М., 1974. – С. 36.

1 Див.: Кисельова Т. Безпека і якість продукції – наш головний біль // Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 лютого.

1 Див: Уголовный кодекс Украины: научно-практический комментарий. – К., 1995. – с. 431-433.