Захист в цивільному праві, Детальна інформація

Так5ож сюди можна віднести ст. 206, в якій сказано, що протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати угоду (виконання / невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднатися з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, пошкодження чи знищення його майна за відсутності ознак вимагання, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна – від трьох до п’яти років.

Протидія законній господарській діяльності , вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або така, що заподіяла велику шкоду – від п’яти до десяти років.

У судовій практиці поширені позови про виключення з опису майна, на яке покладено арешт. Відповідно до КПК України при обшуку або виїмці можуть бути вилучені предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинувачуваного або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації мані, які у встановленому порядку перелічуються у протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису. Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм.

Згідно із ст.. 8 Закону України „Про підприємства в Україні” певними видами діяльності підприємства може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Отримання ліцензії поширюється не тільки на підприємства, а й на інших юридичних осіб, а також на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

Здійснення ж без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містять ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а також здійснення банківської діяльності або банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації, без спеціального дозволу (ліцензії) або з порушенням умов ліцензування, зайняття забороненими видами господарської діяльності, створення або придбання фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, тягне кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст. 202, 203 Кримінального кодексу України, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Захист від фінансових порушень здійснюється за допомогою ст. ст. 218-222 КкУ. Як відомо банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. до суду подається заява у випадку неплатоспроможності. Суб’єкт підприємницької діяльності може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, якщо він подав за відомо неправдиву офіційну заяву про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредитора і зобов’язань перед боржником; умисно приховав свою стійку фінансову неспроможність, шляхом подання недостовірних відомостей; умисне приховав майно .або майнові обов’язки, відомостей про майно, передачу майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів. Які відображають господарську чи фінансову діяльність; надання за відомо неправдивої інформації органам державної влади; доведення про банкрутство, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб, що призвело до стійкої фінансової неплатоспроможності. Якщо це завдало великої матеріальної шкоди.

Законодавство України передбачає кримінальну відповідальність (ст. ст. 225, 227 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року) спрямовану на захист прав споживачів – покупців. Оскільки одним із фундаментальних прав споживачів, проголошення Генеральною Асамблеєю ООН, є право на безпеку товарів (робі, послуг), що купуються. Суть його полягає в тому, що споживач має право на е, щоб товари (роботи, послуги) в звичайних умовах їх використання, зберігання і транспортування були безпечними для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну. Це право гарантується державою шляхом встановлення в стандартах обов’язкових вимог до товарів (робіт, послуг).

Але не всі товари, які реалізуються торгівельними підприємствами, мають сертифікати, що підтверджують їх безпечність для життя і здоров'я споживачів, велика кількість фальсифікації товарів, товарів із простроченими термінами придатності, без відповідних інструкцій реалізуються через торгівельну мережу.

Але не всі товари, які реалізуються торгівельними підприємствами, мають сертифікати, що підтверджують їх безпечність для життя і здоров'я споживачів, велика кількість фальсифікованих товарів, товарів із простроченими термінами придатності, без відповідних інструкцій реалізуються через торговельну мережу.

Придбання споживачем товару неналежної якості призводить до небажаних негативних наслідків. Зокрема, споживач позбавляється комфорту, можливості користуватися річчю за призначенням. Використання речі з недоліками може призвести до заподіяння шкоди його життю, здоров'ю, майну тощо. У зв'язку з цим для нього першочергового значення набуває якнайшвидшого відновлення порушеного права та усунення негативних наслідків. Звичайно, дисциплінований та добросовісний продавець (виготівник) може сам оперативно усунути негативні наслідки. До інших – необхідно вживати заходи примусового впливу. Тому важливе значення для споживачів має встановлення їх порушених прав. Для цього законодавством передбачаються відповідні санкції щодо продавців (виготівників).

Випуск на товарний ринок (відповідно до ст. 227 КкУ) або інша реалізація споживачем недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або не комплектної продукція та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, - караються штрафом від 100 – 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, - караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від 100 до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк до трьох років.

1.3. Адміністративно-правовий захист.

Адміністративно-правовий захист у сфері підприємництва є ширшим, ніж кримінально-правовий, оскільки охоплює не тільки відповідальність за порушення прав т законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, а й встановлює процедуру відомчого захисту (розгляд і вирішення заяв, скарг та інших документів органами виконавчої влади у порядку підлеглості).

Законом від 07.02.91 р. „Про підприємництво” гарантується право громадян України і іноземних громадян займатися підприємницькою діяльністю (крім тих категорій громадян, яким закон забороняє займатися цією діяльністю.

Згідно з Законом підприємством вважається безпосередня, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності, у порядку встановленому законодавством. Для заняття підприємницькою діяльністю фізичні і юридичні особи зобов’язані зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності в відповідності з Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 25.05.98 р.

В відповідності з ст. 3 Закону України „Про підприємництво” підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно різну діяльність, що не суперечить чинному законодавству. При цьому законодавством встановлені визначені обмеження які забороняють займатися деяким видами діяльності, або потрібна ліцензія на заняття підприємницькою діяльністю.

Стаття 164 передбачає відповідальність за два самостійних правопорушення:

заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрацій;

заняття господарською діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії) таким видом підприємницької діяльності, який потребує ліцензування.

Безпосереднім об’єктом права порушення є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності. Об’єктивна сторона здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації відноситься до діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, надання послуг і зайняття торгівлею без державної реєстрації такої діяльності. З суб’єктивної сторони правопорушення характеризується виною в формі прямого умислу і з спеціальною ціллю – отримання прибутку від підприємницької діяльності. Суб’єктом порушення можуть бути фізичні особи, які досягли шістнадцятирічного віку. Об’єктивна сторона здійснення господарської діяльності, без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого передбачено законом, складається з здійснення як фізичними, так і юридичними особами видів діяльності, для здійснення яких необхідно отримати дозвіл, який видається органам виконавчої влади, визначеного Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженим органом для ліцензування деяких видів господарської діяльності.

В відповідності до ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” під господарською діяльністю розуміється люба діяльність, в тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, яка пов’язана з виготовленням продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Вичерпний перелік видів діяльності, які можуть здійснюватися після отримання спеціального дозволу (ліцензії) встановлено в ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. З суб’єктивної сторони правопорушення характеризуються тільки з умисною, спеціальною ціллю – отримання прибутку від здійснення без ліцензії видів діяльності, які потребують ліцензування. Суб’єктом правопорушення можуть бути фізичні особи, які досягли 18 річного віку і зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, а також посадові особи юридичних осіб, які здійснюють реєстрацію і без відповідного дозволу (ліцензії).

Частина 3 ст. 42 Конституції України визначає, що держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним положенням на ринку, неправомірне обмеження конкуренції і недобросовісної конкуренції. Види і границі монополії визначаються законом. В відповідності з ст. 1 Закону України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” поняття конкуренція – визначається як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них подіяти на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів. які потрібні споживачу.

В Законі України „Про захист від недобросовісної конкуренції” поняття недобросовісна конкуренція визначена як певна діяльність в конкуренції, яка противоречить правилам, торговим і чесним звичаям в підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією являються дії визначені розділами 2-4 Закону. Закон не містить точного перечня видів протиправної поведінки, яка признається як недобросовісна конкуренція. Таким чином, всяка поведінка, метод конкурентної боротьби, які якимось чином противоречать звичаям чесної підприємницької діяльності, які пов’язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил в відносинах між конкуруючими суб’єктами, можуть бути признані недобросовісною конкуренцією.

Правові принципи захисту від недобросовісної конкуренції визначаються Законом „Про захист від недобросовісної конкуренції”. Стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення виділяє три види правопорушень: а) неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших визначень і рекламних матеріалів; б) дискредитація; в) розголошення комерційної таємниці.

Неправомірним являється використання без дозволу уповноваженої на це особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших знаків, а також рекламних матеріалів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю другого господарюючого суб’єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

Використання в фірм енному найменуванні власного імені фізичної особи не признається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відрізняючий елемент, який виключає змішування з діяльністю другого господарюючого суб’єкта (підприємця). Неправомірне використання товару другого виробника являє собою ввід в господарюючий оборот під своєю маркою товару другого виробника шляхом зміни марки виробника без дозволу уповноваженої на це особи. Копіювання зовнішнього виду виробу являє собою відтворення зовнішнього виду виробу іншого господарюючого суб’єкта (підприємця); ввід його в господарський оборот без однозначної вказівки виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).

Дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця) являє собою розповсюдження в певній формі неправдивих, неточних і неповних відомостей, які пов’язані з особою або діяльністю господарюючого суб’єкта (підприємця), які спричинили або могли спричинити збитки ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).

Розголошення комерційної таємниці являє собою ознайомлення другої особи без дозволу уповноваженої особи з інформацією, яка являє собою комерційну таємницю. Неправомірне використання комерційної таємниці являє собою втручання в виробництво або облік при плануванні або здійсненні підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої особи неправомірно отриманої інформації. Під комерційною таємницею підприємства слід розуміти інформацію, яка пов’язана з виробництвом, технічною інформацією, управлінням, фінансами і іншою діяльністю підприємця, яка не являє собою державну таємницю. Розголошення якої може нанести збитки його інтересам. Зміст і об’єм інформації, яка складає собою комерційну таємницю, порядок її захисту визначається керівництвом підприємця.