Забезпечення рентабельності страхової діяльності, Детальна інформація

4) аналіз і оцінювання становища компаній: конкурентна позиція, стосунки зі страхувальниками, фінансовий стан;

5) визначення пріоритетів: нові страхові послуги, нові страхувальники, досконаліші методи маркетингу тощо.

6) розрахунок кінцевих фінансових результатів.

Надзвичайно важливе значення для ефективної реалізації стратегії страховика має бізнес-план. Його мета — конкретизувати діяльність компанії на найближчу перспективу (3—5 років) згідно з потребами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів. На жаль, і досі бізнес-плани у страхових компаніях ще не посіли належного місця. Нерідко про них згадують лише під час реєстрації страхових компаній. Міністерство фінансів вимагає подання з цього приводу економічного обґрунтування компанії, яке містить дуже обмежений перелік показників, а саме: види страхування, кількість договорів страхування, страхову суму, страхові платежі, страхові відшкодування, відрахування до резервів, витрати на ведення справи, прибуток від страхової діяльності.

Звісно, що цього замало, аби бізнес-план допомагав страховикові вирішити такі проблеми:

• визначити конкретні напрямки діяльності компанії, цільові ринки і своє місце на них;

• сформулювати ту частину стратегії компанії (і тактику ЇЇ досягнення), яка припадає на період дії бізнес-плану;

• виявити відповідність наявних кадрів компанії, умов мотивації їхньої праці вимогам досягнення поставленої мети;

• оцінити фінансовий стан компанії з погляду можливостей реалізації її місії;

• передбачити можливі перешкоди на шляху до мети.

За наявності грамотно складеного бізнес-плану керівники мають змогу досконало вивчати перспективи розвитку компанії, координувати зусилля, спрямовані на досягнення мети, визначати систему показників, необхідних для контролю за діяльністю Компанії, готувати компанію до можливих змін у ринковій ситуації, чітко формулювати обов'язки відповідальних осіб. Бізнес-план дає відповідь на запитання про те, який капітал потрібний Для розвитку компанії згідно з визначеною метою і яка очікується ефективність його використання.

Тут перелічені лише деякі з тих позицій, які слід узяти до уваги, опрацьовуючи нову або коригуючи наявну стратегію діяльності страхової компанії. Значне місце має бути відведене формуванню раціональної структури компанії, її ресурсному забезпеченню, кадровій політиці, мотивації та контролю. Ці та інші аспекти стратегії діяльності компанії розглядаються в цьому розділі далі.

Важливо, щоб менеджери всіх рівнів були добре і своєчасно ознайомлені зі стратегічною лінією та пріоритетами компанії. Саме від них істотно залежить, чи зосередяться зусилля працівників на досягненні мети компанії. В умовах переходу до ринкових відносин бізнес-план має бути в усіх компаніях і розглядатись як основний документ, що визначає стратегію діяльності кожної з них на конкретний період.

Світовий досвід показує, що жодна, навіть високорозвинена, країна не може не зазнавати циклічних підйомів і спадів у економіці. Не всі підприємницькі структури однаково відчувають ці коливання. Виграють ті, хто вміє прогнозувати ситуацію і своїми продуманими й оперативними діями повертати справи на краще.

Висновки

Загалом проблем формування вітчизняного страхового ринку та власне рентабельності діяльності більше, ніж досить. Всі вони мають різноплановий характер, зумовлюються різними чинниками, по-різному впливають на сучасний стан і можливості розвитку страхування в нашій країні. Проте без їх вирішення неможливо очікувати на формування цивілізованого страхового ринку в Україні. Вирішення ж їх має здійснюватися комплексно, із залученням представників законодавчої і виконавчої влади, страховиків, усіх зацікавлених у якнайшвидшому кількісному і якісному розвитку страхування в нашій державі.

Відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування зокрема та соціально-економічного розвитку України обмежує бачення середньо- та довгострокових перспектив, без чого не можна ефективно здійснювати страхову справу. Крім того, це негативно впливає на можливості узгодження політики у сфері страхування з процесами перетворень у багатьох інших сферах, концентрації ресурсів, консолідації політичних і ділових кіл навколо чітко визначених цілей.

Недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує функціонування страхового ринку, з одного боку унеможливлює "гру за чіткими правилами", оскільки багато питань на сьогодні залишаються невнормованими, а з іншого — провокує численні порушення чинного законодавства, недотримання встановлених норм і правил.

Недоліки в розвитку інфраструктури негативно впливають на функціонування страхового ринку загалом, збільшення його масштабів, розширення переліку та якість страхових послуг, а відтак — на фінансову результативність.

Страхування не стало в Україні важливим фінансовим чинником розвитку національної економіки. Український страховий ринок все ще не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання. До цього часу чітко не визначені місце та роль системи страхування в життєдіяльності суспільства.

Страхова культура більшості населення і господарюючих суб'єктів перебуває в зародковому стані. Приблизно в тому ж стані знаходиться і мислення владних структур. Досить повільно йде усвідомлення страхування як невід'ємної складової ризик-менеджменту, без якої неможливо планувати виробництво товарів і послуг.

Соціально-психологічна ситуація в українському суспільстві справляє негативний вплив як на розвиток України загалом, так і на становлення її ефективної системи страхування. Ця ситуація вимагає від держави системних, спрямованих на довгострокову перспективу і, водночас, конкретних дій з відновлення довіри громадян шляхом подолання нагальних сучасних проблем. •

Аналіз процесів на страховому ринку дозволяє виокремити головні системні чинники, що перешкоджають поступальному розвиткові страхування в Україні. До них належать наступні.

1. Неефективність політичної та адміністративної систем України, що стримує появу та розвиток дієвих механізмів державного регулювання страхового ринку, які відповідають світовим стандартам.

2. Відсутність на державному рівні єдиних, прозорих і стабільних норм і правил, що визначаються довгостроковою Стратегією соціально-економічного розвитку України та регламентуються чинною нормативно-правовою базою.

3. Фінансово-економічна нестабільність, недостатній рівень соціально-економічного розвитку України, що обмежують попит на страхові послуги, стримують розширення їх переліку та розбудову інфраструктури страхового ринку.

4. Злиття інтересів влади та наближених до неї фінансово-промислових груп, забезпечення інтересів останніх через прийняття політичних і державних рішень.

5. Неефективне використання адміністративних та економічних важелів державного регулювання, зокрема, страхової діяльності, що обмежує коло дієздатних і конкурентоспроможних страховиків на ринку.

Сьогодні на українському страховому ринку спостерігаються окремі позитивні тенденції: поступово зростає відношення обсягу страхових премій до ВВП; зростають обсяги статутних фондів, власного капіталу, активів і резервів, що підвищує рівень платоспроможності страхових компаній; створюються об'єднання страховиків, що сприяє появі на ринку корпоративних правил і зміцненню позицій компаній-учасниць; законодавство наближається, хоча й дуже повільно та непослідовно, до європейських стандартів, потреб страхувальників і страховиків.

Але за масштабом і ступенем впливу позитивні тенденції та явища поступаються негативним.