Сталінський терор, Детальна інформація

радянські власті перейшли до широкого наступу на інтелектуальну еліту.

Як можна було сподіватися, однією з перших установ, що зазнали головного

удару в цьому наступі, була Всеукраїнська Академія наук. Після процесу СВУ,

під час якого називалися імена багатьох членів Академії, уряд увів цензуру на її

видання, став закривати найдіяльніші її секції й виганяти «буржуазних націона-

лістів». У 1931 р. розпустили історичну секцію М. Грушевського, а самого вченого

під приводом того, що він причетний до ще однієї таємної організації, вислали до

Росії, де він у 1934 р. помер. Набагато суворіших переслідувань зазнали багато

його колег і майже всі учні.

Процес СВУ став також сигналом до знищення Української автокефальної пра-

вославної церкви. Звинувачені у співпраці з цією організацією, першоієрархи церкви

були змушені скликати у січні 1930 р. собор і саморозпуститися. Незабаром митро-

полита Миколу Борецького, десятки єпископів та сотні священиків було заслано до

трудових таборів.

У 1933 р., коли ще не зринула перша хвиля репресій, Сталін розпочав нові. Тепер

вони були спрямовані насамперед проти членів партії. Чистки не були чимось новим,

їх періодично проводили у 1920-х роках для звільнення партії від пасивних, опорту-

ністичних, розхлябаних та інших непридатних для боротьби членів. Але в 1930-х

роках вони набули зловісних, страхітливих рис. Членів партії виключали в основному

за «ідеологічні помилки й прорахунки», тобто за те, що вони насправді чи за підоз-

рою не погоджувалися з політикою Сталіна. Виключення з партії звичайно вело до

розстрілу чи заслання. В результаті терор став ознакою життя не лише широких

мас, а й навіть комуністичної верхівки.

У Радянському Союзі в цілому апогей сталінських чисток настав у 1937—

1938 рр., проте, як зазначив Лев Копелєв, «на Україні тридцять сьомий рік почався в

тридцять третьому». Ймовірно, що небезпека націонал-комунізму, з одного боку, та



Червоноармійці руйнують церкву. Початок 30-х років

деморалізованість українських комуністів страхіттями колективізації та голоду, з

іншого, привернули особливу увагу власне до українців. Про наближення бурі спо-