В своїй хаті своя правда і сила, і воля, Детальна інформація

Затихло все тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Таке життя простої людини, яка народилася на цій землі, під цим небом, нікого з цієї землі не витіснили, нікого в Сибір на загибель не вивезли, нікому кривди не зробили, ніколи нічиєї межі не перекручували, ні під Варшаву, ні під Москву не ходила, витворила могутню хліборобську культуру, яку пізніше відкриє.

1/4

O\x1800 перед Христом, а Іван Кузич-Березовський відсуває на 25000 літ після закінчення обледеніння нашої землі... Та оте життя простої української родини, яке воно далеке від крові, від кривд, від умертвіння цілих областей нечуваним голодом. нечуваними жорстокостями...

Таку ідилію селянської родини я пережив і ніколи її забути не зможу.

В Шевченковому "Кобзарі" майже не залишилось текстів не покладених на ноти. Кожен український композитор намагався і свою лепту внести в пісенну Шевченкіану. Ніхто їх до цього не заставляв, як заставляли співати фальшиву славу кривавим деспотам большевицького терору і злочинній комуністичній партії.

Ви, знавці світових літератур, чи можете привести приклад чогось подібного з тих літератур. Чи виспіваний так Міцкевич, чи Пушкін, чи Гете, чи Гейне?

Прометей - це був за грецькими переказами герой, що відважився переступити заборону богів, викрасти і передати людям вогонь, якого до того люди не мали. Він знав яка кара чекає його за непослух богам, але він іде на ту жертву, бо бажання зробити добро для нього сильніше за страх.



За горами гори, кригою окуті

засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Щодень Божий довбе ребра

Й серце розбиває

Розбиває та не вип’є

Живущої крови, -

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша

Не вмирає воля

І неситий не виоре

На дні моря поле

Не скує душі живої

І слова живого

Не понесе слави Бога

Великого Бога.

Геройське в Шевченка - Прометея проявляється постійно вже в Шевченка - Кобзаря. Мало не кожна сторінка Кобзаря містить хвалу козацької слави, похвалу геройству, безстрашності в змаганні за народну Правду.

Геройство Прометея зроджує мучеництво, що його разючий образ дає поет в "Неофітах", змальовуючи своїм словом первісних християн, Шевченко постійно має на думці український народ і самого себе на хресті: Шевченко вертається до матері Алкіда.