В своїй хаті своя правда і сила, і воля, Детальна інформація

Стремглав повісили святого

Того апостола Петра,

А неофітів в Сіракузи

В підземнії страшнії узи

В кайданах одвели. І сих,

Твій син Алхід, твоя дитина,

Твоя єдиная родина,

Любов єдиная твоя,

Гниє в неволі, у кайданах.

А ти, прескорбная, не знаєш,

Де твій тікає пропадає!

Ідеш шукать його в Сибір,

Чи теє ... в Скіфію. І ти ...

І ти одна ти? Божа Мати,

І заступи нас і укрий!

Нема сімї, немає хати,

Немає батька, ні сестри,

Щоб незаплакані ходили,

Не катувалися в тюрмі

Або в далекій стороні...

Чи довго так діялось і в нас, коли матері вистоювали годинами під воротами тюрем, щоби передати передачу. Мучеництво Шевченка почалося далеко перед його засудом і засланням. Воно було головною нашою присумної пісні цілого життя. Воно почалося відразу, коли Шевченко став сиротою.

І золотої, і дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої.

А іноді така печаль

Оступить душу, - аж заплачу

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі:

Мов одірвалось од

Одне однісіньке під тином