В своїй хаті своя правда і сила, і воля, Детальна інформація

Сидить собі в старій ряднині

Мені здається, що це я

Що це та молодість моя

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі

Святої воленьки!

Знаходячись в царській тюрмі Шевченко молиться:

Дай дожити подивитись,

О, Боже мій милий,

На лани тії зелені

І тії могили

А не даси, то донеси

На мою країну

Мої сльози: бо я, Боже,

Я за неї згину.

Не місце тут нам зупинятись над стражденною біографією Шевченка, лише нагадаємо, що прожив поет 47 літ з них 24 роки був кріпаком, 10 років на засланні, три і пів року під постійним доглядом поліції і тільки 9 місяців жив як вільна людина!

Він мав повне право сказати до всіх нас: "Молись! Молися сину, за Вкраїну його замучили колись".

Ті кілька штрихів, що накреслили ми в попередніх думках це є основними не тільки з огляду на нашу сьогоднішню тему, не є вони основними і стосовно думки, яку висказали про нього його друзі Кирило-Мефодіївці висловлюючись про Шевченка, як про світильник посланий Україні небом.

На землі шляхів, коли Ізраїль сходив на маківці, коли забував про основну заповідь нести ідею єдинобожжя, забуваючи, що він, саме він! призначений, як знаряддя Проведіння по спасенню людства від загибелі, на яку прирекли себе перші люди, забуває Єдиного Правдивого Бога і склоняється до почитання неправдивих босів - цьому народові небо посилало пророків. Завданням пророків не було, як звичайно думають, прорікати майбутнє, як Нострадамус, чи наш Глоба. Основним завданням пророків було Єхамекцій народ, вказати його помилки, вказати правдивий шлях, йдучи по якому народ Ізраїлю виконає своє призначення. Пророки посилались Ізраїлеві в найгарніші хвилини його історії.

Початок ХІХ століття для України якраз характеризувався саме таким історичним періодом. Пригнічений самодержавством, кріпацтвом, намаганням Московії цілковито знищити український народ як окремий етнос - Петро І перейменовує Московію на Росію. Таким чином нашу назву Русь було нам пограбовано. нашу історію нам вкрали, нашу столицю, наш святий Київ, почали вважати "матір’ю городів руських". Не матір’ю колишньої Русі, а матір’ю нового утворення, що почалося з Суздаля, а потім невеликого села Москви, що заховалася глибоко в болотах на території фінського племені і якраз в мові того народу, як болотянисте місце мало назву Москва - болото. Нам відмовлено в праві на існування. Видумали гарну казочку про трьох братніх народів в тій колисці якимсь незрозумілим правом народ московський, в жилах якого так мало слов’янської крові, назвали старшим, а той старший брат, як та зозуля і досі робить братіків і одноосібно заволоділи цим гніздом.

До московітів в Україні панували інші брати, з заходу, поляки. Ще раз можемо дивуватись як добре Шевченко розумівся в історичних ситуаціях, як добре він опанував потрібними знаннями за той скупий час, який виділила йому доля.

Прекрасно знаючи наші відносини з західними сусідами, і ставлячи перед собою вічні запитання, на які