Епічність прози Сави Божка, Детальна інформація

Пошукова робота

на тему:

Епічність прози

Сави  Божка

 

 

В  історії  світової  художньої  культури  існує  явище,  що  його  часто  характеризують  так:  митець  одного  твору. При  цьому  художником  (маляром,  письменником,  композитором, режисером  тощо)  може  бути створено  низку  або  й  чималу  кількість  творів,  але  за  ним  все  одно  закріплюється  саме  цей  вислів-характеристика:  митець  одного твору. 

Чому так  стається?

Тому  що  доля  мистецтва  така  ж  загадкова  річ,   як  і природа  самого  мистецтва.    Нерідко траплялися   випадки,  що   творець  входив  до  мистецької  історії   тим твором,  який  найменше  поціновував   і  якому не надавав особливого  значення; або художній час   відфільтровував  зі  здобутків  митця  лише  одну-єдину  річ, немов  би  підкреслюючи:  ось   той  діамант  до  моїх  скарбів.  

Що  цей  вислів-характеристика  означає? 

Насамперед те,  що  митець  найповніше,  найрельєфніше  виявив  себе  в  одному, своєму  головному  творінні,  яке  й  зробило  його ім’я,  його ідеї та  образи невід’ємною  часткою  загальнохудожнього  процесу,  принесло  йому   відомість  -  серед  сучасників  або  нащадків.       

Про  Саву  Божка  теж  можна сказати:  він  був  письменником  одного  твору. І  від  цього  його  значення  аж  ніяк  не меншає  -  настільки  самобутньою,  колоритною,  неповторною  є  його  постать.

Ще  про  нього  можна  сказати  так: у  Сави  Божка  була  типова  доля  українського  письменника  20  -  30-х  років  ХХ  століття. 

Чи  немає  тут  парадоксу,  моменту  самозаперечення -  самобутність  і  типовість,  хіба  можуть  вони  бути  сумісними?

Можуть.  Українська  історія,  дійсність  (і не  лише  літературна)  є  Клондайком  не  тільки   непересічних  фактів, подій,  імен,  але  й  парадоксів,  загадок  і  позараціональних  явищ. 

А  як  у  постаті  С.Божка  поєднуються  неповторність  і  характерність? Органічно.  Він  увійшов  до  історії  української літератури  насамперед напрочуд  оригінальним  романом  “В степах”  і    пройшов  (можливо,  точніше: і  саме тому  пройшов)  тими  життєвими  шляхами-випробуваннями,  що  й  сотні  інших українських письменників  першої  половини  ХХ  століття.

Сава  Божко  ступив на  дорогу  “великої” літератури  у  молодому  віці,  рано  почав  друкуватися,  швидко  став  одним  з  ватажків  Спілки  селянських  письменників  “Плуг”;  літературний  розквіт  припав  на  20-ті  роки, коли  й  було  написано його  основні  твори; вів активну  педагогічну й громадську  діяльність; був  закоханим  у  край,  де  народився  й жив,  -  схід  та  південь  України;  описував його, змальовував  і  досліджував,  знаходив у  його  реаліях концепції,  сюжети,  образи для  власної творчості;  був  прихильником  національно  зорієнтованих  ідей  та  письменницьких традицій;  вивчав  українську  минувшину;  зазнав  репресій  і  відбував  покарання;  помер  у  віці, що  характеризується  піднесенням  творчих  сил;  реабілітований посмертно.

С.Божко  -  це  письменник  із суто українською  художньою  ментальністю:  його  цікавили  національна  культура,  фольклор,  колорит  народного  побуту,  характер  родинних  і  сімейних  стосунків,    доля  й  світовідчуття  народу,  проблеми  села  й  міста,  зростання  самосвідомості  нації,  життя й  розвиток регіонів,  історичний  та  сучасний  колорит  степів,  степової  України, визвольний  рух  та  його  ватажки, складність  і  протиріччя  національного  духу,  колізії  української  історії,   сучасні  мистецькі  (літературні,  театральні)  тенденції.

Він  поціновував  розвиток,  динаміку, рух, що  й  відбилося  на  пріоритетах  його  творчості.

Сава  Захарович  Божко  народився  за  старим стилем   11 квітня,  за  новим  -   24 квітня  1901  року  на  Донеччині  на  хуторі  Крутоярівці    ( зараз  це  - село  Межівського  району  Дніпропетровської  області)   у   сім’ї  селянина.  Майбутній  письменник  у підлітковому   віці  почав  працювати:  “пас  громадську худобу,  допомагав  батькам  по  господарству”  (  6,  3).  Він  багато  і  з задоволенням  навчався:  спочатку  в  сільській  школі, згодом  у  Павлоградській  учительській  семінарії, а  1923  року,  вже будучи  автором кількох  книжок,  закінчив  у  Харкові Комуністичний  університет  ім. Артема.

          С.Божко  ще   юнаком  усвідомив  свій  літературний  хист  і  відчув  себе  людиною  письменницької справи.  Писати він розпочав  у  межах  1917 року ( 4 , 115 ). Значною мірою це  сталося під впливом  поширення  національного  руху  та  національних ідей в Україні. У цьому  плані  його  доля  також  суголосна творчому розвою багатьох українських  письменників   20 -х  років  ХХ  століття.

 Сава  Божко  активно  виступав  з  нарисами  та  літературно-критичними  розвідками,  матеріалами  у  газетах  “Селянська  правда”,  “Вісті ВУЦВК”, “Пролетар”, “Культура і  побут”, “Комсомолець  України”,  численних  українських часописах  (  5,  68 ).

 Становлення  літературного  таланту  С.Божка  є  тісно  пов’язаним  із  журналістською  та  публіцистичною діяльністю.  В  20-их  роках  він  активно  працював  у редакціях   різноманітних  газет -  “Червоний кордон”  (Кам’янець-Подільський), “Студент  революції”, “Селянська  правда”  (Харків).   У журналістиці   письменник  поціновував  ефект  живої  справи,  безпосередній зв’язок  із проблемами навколишнього  життя,  можливість  бачити  й  спостерігати  явища  в  динаміці.

 У  житті  Сави  Божка  було десятиріччя, протягом  якого він   сформувався  й  відбувся  як  письменник. 

Спочатку  він шукає,  пробує  себе  у  поезії  і,  як  зазначає А.Ковтуненко,  1921 року   публікує   вірш  “Плуг  і  молот”  ( 6, 3).

Наступного,  1922-го  року  С.Божко  випускає  одразу три  невеличкі  історико-публіцистичні   книжки  -  “Козаччина”,  “Хмельниччина”  й  “Гетьманщина”, у яких  розповідає про   основні, провідні етапи  українського  національно-визвольного  руху.

1925  року  письменник  публікує  свою  нову  художню  роботу -  історичну  повість  “Над  колискою  Запоріжжя”.

У  1927  році   виходить друком  книжка  “Чабанський  вік”  -    перша  частина  майбутнього  роману  “В степах”.

1928 – 1929-й  роки  -  друкуються  “Сполохи”, що  незабаром  стають  другою  частиною  роману  “В степах”.  Протягом  цих  же  років  фрагменти  роману  “В степах”  з’являються  в  часописах  “Службовець”, “Селянка  України”,  “Всесвіт”,  а  також  у  “Літературній газеті”  (  6 ,   559).

Апогеєм  творчої  діяльності С.Божка  став  1930 рік,  коли  окремим виданням  вийшов роман “В степах” та побачила  світ  історико-публіцистична  повість  “Українська  Шампань”.