РПС, Детальна інформація

Наприклад, до 20 ст. підприємства чорної металургії орієнтувались у розміщенні переважно на вугілля, тому що його було потрібно більше, ніж руди на одиницю металу (виник металургійний район Донбас). При зміні технології витрата вугілля значно знизилась і виробництво чорної металургії почало тяжіти у розміщенні до залізорудних басейнів (Кривий Ріг).

НТП у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші галузі економіки. Наприклад, до середини 19 ст. провідними були с/г і текстильна промисловість, згодом – металургія і транспортне машинобудування, зараз – енергетика, машинобудування, хім.. промисловість, електроніка.

Ринкова кон’юнктура враховує конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмір виробництва та зайнятості населення.

Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо навпаки, то виробництво доцільно скорочувати.

Ринкова кон’юнктура тісно пов’язана з НТП. Товари вищої якості, якщо задовольняють вищі потреби, мають високий попит і на них ростуть ціни.

Економіка витримує темп НТП при умові врахування тенденції ринкової кон’юнктури.

Також має вплив фактор егономіко-географічного положення.

Економіко-географічне положення об’єкта – це сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Тобто об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою реальних і потенційних зв’язків з іншими об’єктами. Зміна економічного простору біля об’єкту впливає істотно на економічний потенціал даного об’єкту.

Наприклад, Київ став політичним і економічним центром України, тому що він розташований на перехресті водних шляхів та у центрі серед політично пов’язаних між собою князівств.

Макроположення характеризує економічні відносини об’єкта за відношенням до компактної і відносно невеликої за розміром території його оточення.

Мікрорівень характеризує зони впливу міст на навколишню територію та об’єкт відносно невеликого оточення.

Від економіко-географічного положення залежить створення зон спільного підприємництва, які формуються навколо великих портово-промислових комплексів.

Вплив розташування виробництва на навколишнє середовище почав враховуватися в 2-й половині 20 ст. Екстенсивне ведення с/г виробництва призвело до вирубування лісів та ерозії земель. Промислова революція істотно прискорила ресурсовикористання. 6 млн. га. земель на планеті щорічно перетворюється на пустелі, 11 млн. га. лісів щорічно вирубається, лише від пожеж. В цілому, екологічний фактор набув глобального значення. В 159 країнах, які входять до ООН, створені спеціальні служби охорони навколишнього середовища. Вони у взаємодії з регіональними органами ООН розробляють екологічні проекти.

Впливи є безпосередні і опосередковані, коротко- і довготривалі, виявляються у вигляді механічних порушень, руйнування, теплового ефекту. Наслідки є оборотні і необоротні, первинні та вторинні.

Екологічний фактор

Екологізація виробництва є складовою економічної політики держави. Основи екологічної політики України визначені “Законом про охорону навколишнього природного середовища”.

Врахування екологічного фактору в РПС виявляється в наступних ситуаціях:

- недопустима концентрація шкідливих видів виробництва;

- треба врахувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови;

- проектування промислових підприємств має врахувати розу вітрів;

- створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені від постійного проживання людей.



2. Природно-ресурсний потенціал України.



За запасами природних ресурсів Україна займає провідне місце в Європі, зокрема, перше місце за кількістю орних земель, за запасами залізної й марганцевої руд, сірки, кам'яного вугілля, калійної і кам'яної солей та інших корисних копалин.

Агрокліматичні та земельні ресурси. Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України територіально диференційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Криму дають змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування всіх культур помірного поясу. Проте для одержання гарантованих урожаїв на півдні України необхідно застосовувати штучне зрошування, оскільки тут випадає мінімум опадів влітку, а також можливі засухи.

Земельні ресурси. Забезпеченість України сільськогосподарськими угіддями дуже висока і становить близько 0,8 га на одного жителя. Площа орних земель на початок 1999 року становила 32857,5 тис. га, пасовищ - 5493,7 тис. га. У структурі грунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель. Близько 10% орних земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9% - каштанові, 7% - підзолисті, 7% - сірі лісові та інші.

Українські чорноземи унікальні. Вони сформувалися під степовою рослинністю в умовах клімату, який на відміну від степів Євразії, є найбільш м'який та вологий, що зумовлено впливом Атлантики і південних морів. Чорноземи поширені в лісостеповій та степовій фізико-географічних зонах України. В структурі грунтового покриву України площа чорноземів становить 74 млн. га, із яких 57% - це сільськогосподарські угіддя (42 млн. га) і 68% ріллі (32 млн. га).

За своїми фізичним, хімічним, агрохімічним та мінералогічним складом серед грунтоутворювальних порід український чорнозем - найкращий. Віддзеркаленням природного потенціалу українського чорнозему є запаси гумусу в профілі, який визначається ступенем зволоження та гранулометричним складом.

Застосування добрив підвищує ефективну родючість чорнозему на 30-50%. Зрошення земель в зонах південного і сухого степу, разом з добривами, дозволяє підвищити агропотенціал сільськогосподарських культур в 2-3 і більше разів, в залежності від їх видів. Чорноземи - найродючіші грунти України. Державою здійснюються заходи щодо боротьби з ерозією, розвитком вторинного підкислення, погіршення фізичних властивостей та іншими деградаційними процесами земельного фонду. Для підвищення родючості чорноземів та їх охорони необхідні інвестування в землеобробку (відповідні машини та механізми), разом із застосуванням найновіших нешкідливих засобів удобрення, розширення та модернізація систем зрошування, упровадження передових світових технологій по збереженню та підтриманню належного стану грунту.