РПС, Детальна інформація

Виявлено Дніпровсько – Донецьку газоносну область поряд з покладами нафти у Дніпровсько – Донецькій западині, на яку припадає 93,8% видобутку газу в Україні. Основні родовища газу є наступні: Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське, Західнохрестищенське, Рибальське, Качанівське, Солохо – Диканське, Перещепинське, Гнідинцівське. Запаси газу 111 газових родовищ Дніпровсько – Донецької западини складають 785,4 млрд. м3.

У Причорноморсько – Кримській нафтогазоносній області з наступними родовищами: Блицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорнецьке, Стрілківське складають 14,3 млрд. м3.

Електроенергетика

Електроенергетика є складовою частиною енергетичного комплексу України, яка впливає на розвиток народного господарства, територіальну організацію продуктивних сил. Електронний транспорт розширює територіальні межі промисловості. Забезпеченість у достатній кількістю електроенергією притягує підприємства та виробництва, у яких частка паливо – енергетичних витрат у собівартості продукції вища проти традиційних галузей промисловості. У ряді районів України електроенергетика визначає виробничу спеціалізацію, є основою формування ТВК.

Виділяються наступні принципи розвитку та розміщення електроенергетики:

· концентрація електроенергії;

· комбінування виробництва електроенергії та тепла;

· широке освоєння гідроенергоресурсів;

· прогресивний розвиток атомної енергетики.

Розміщення електроенергетики залежить від наявності паливо – енергетичних ресурсів та споживачів. Близько 33% електроенергії виробляється у районах споживання, понад 66% споживається у районах її виробництва.

Класифікація електростанцій України є наступна: теплові, гідравлічні, атомні, електростанції, які використовують нетрадиційні джерела енергії (вітрові, сонячні і т. д.).

Електростанції об’єднуються у енергосистеми, які здійснюють виробництво, транспортування та розподіл електроенергії між споживачами.



Стабілізація енергетики стала для України без перебільшення ключовим питанням виживання держави. Перебої в енергопостачанні, фінансовий параліч підприємств енергетики, злочинність і корупція, істотні прорахунки на урядовому рівні - все це змушує визнати ситуацію тут вкрай серйозною.

Президент України Леонід Кучма неодноразово підкреслював необхідність невідкладного вироблення чіткої конкретної програми дій у цій ключовій галузі економіки.

Розрахунки, на яких побудовані раніше вироблені програми, вже відстали від життя. Сьогодні треба мати відповідь на багато актуальних запитань: у чому наші пріоритети, якій енергетиці віддається перевага - атомній чи тепловій, як запроваджуються альтернативні види енергоносіїв.

Серед проблем, що потребують невідкладного розв'язання є оновлення основних складових енергетики, активізація роботи з залучення у паливно-енергетичний комплекс інвесторів. До цього часу ми не маємо системи оптимального споживання паливно-енергетичних ресурсів. Ефективність використання енергії у кілька разів нижча, ніж у державах з подібним рівнем доходів.

Більша частина, або дві третини всіх технологічних втрат спричинена розкраданням електроенергії.

Фактично ставши головним кредитором економіки, енергетична галузь охоплена глибокою платіжною кризою. Заборгованість за спожиту електроенергію продовжує зростати. Торік вона становила 6,6 млрд гривень. Те саме стосується боргів за природний газ.

Деформованість ринку енергоносіїв - підґрунтя для цінових диспропорцій, здорожчання енергетичних ресурсів, масових зловживань. Осідлавши і монополізувавши цей ринок, незліченні посередники отримують надприбутки, по-хижацьки експлуатують енергетичні об'єкти та підприємства, що випускають високоліквідну продукцію.

Торік атомні станції поставили посередникам електроенергії майже на 1,5 мільярда гривень з дисконтом в одну третину ціни. Результат такого, з дозволу сказати, партнерства - понад 700 мільйонів гривень збитків.

Справжнім бичем в електроенергетиці стали масові порушення податкового законодавства. Тільки за результатами останніх перевірок до бюджету додатково нараховано понад 450 мільйонів гривень.

Поки що без чіткої системи, методом проб і помилок, а коли й порушень і зловживань проводиться у сфері паливно-енергетичного комплексу приватизація. Третина енергетичних компаній приватизована офшорними групами або передана в управління комерційним структурам, у яких немає достатньо досвіду у цій справі.

Повільно і непослідовно здійснюється реструктуризація вугільної промисловості. Кошти, які щорічно виділяються на зазначені цілі з бюджету, не забезпечують належної віддачі.

Останнім часом намітилася тенденція регіоналізації енергетики. Керівники деяких областей намагаються розтягти паливно-енергетичний комплекс, взяти в управління енергетичні компанії. Також на погіршення технічного стану енергетики, незадовільні темпи добудови двох енергоблоків на Рівненській та Хмельницькій атомних електростанціях.

Для подолання кризи в галузі необхідно повністю припинити всі форми заліків та бартерних розрахунків. Має, нарешті, реально запрацювати державна програма енергозбереження. Для цього слід застосувати механізми економічного стимулювання ощадливого споживання енергоресурсів, запровадження енергозберігаючих технологій. Необхідно також прискорити розробку оптимальних норм постачання енергоносіїв бюджетним споживачам. На цій основі можна буде забезпечити повне фінансування зазначених витрат в бюджетній сфері і перейти до налагодження платіжної дисципліни в економіці загалом.

Список використаної літератури.



1. Розміщення продуктивних сил/Під ред.Є.П.Качана. – К.,1997.

2. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів, 1994.