Рудакі – співець таджицького народу, Детальна інформація

І від чиєї ж то руки загине лиходій?

Даремно пальця не труди, в чужий

не стукай дім,

Бо прийде час — і кулаком застукають

у твій.

Образ Ісуса символізує в поезії Рудакі владу розуму. Ісус зображений не Сином Отця Небесного, а згідно з коранічними уявленнями — Пророком, що несе людям істину Божу. Ідеологія раціоналізму, яку сповідував гуманіст

Рудакі, вступає інколи в протиріччя з релігійними уявленнями самого поета: життя — це мить між тим, що було, і тим, що буде.

Тому поет писав:

Цьому хисткому світу не радій:

Він тільки дурить, хитрий лицедій.

Добро його за казочку вважай,

А зло його витримувать умій.

І, нарешті, вірші розчарування. Рудакі все своє життя намагався допомогти людині стати Людиною, незважаючи на її соціальний стан:

Одне бажання тільки й мав я —

для них зразком високим стати,

Та тільки жаль один дістав

я з усіх Всевишнього дарі

У жанрі кита поет розчаровано резюмує:

Як жаль, що діти нерозумні

У мудрих родяться батьків

І що ніхто знання й освіти

Успадкувати не зумів.

Але найяскравішим твором серед поезії розчарування Рудакі є «Елегія на старість». Порівнюючи своє минуле із сучасним життям, поет філософськи мудро оцінює своє становище як явище метаморфозне (згадайте «Мета-

морфози» Овідія). До тих змін, що відбулися з ним, поет готувався все своє життя і сприймає їх, наче випробування долі, неминучість і сенс якої відомі дише Всевишньому:

Минулася пора його, минулась дружба щира,

Минув той час, коли він був найпершим

у еміра!

Ти знайдеш вірші Рудакі у шаха на столі,

їх шанували і тоді всі владарі землі.

Минув той час, як віддавав йому весь