Терміни з метеорології та гідрології, Детальна інформація

Океанічність клімату – властивість клімату протилежна континентальності.

Океанологія – наука про Світовий океан як частину гідросфери.

Оклюзія циклону – в циклоні; швидко рухаючись, холодний фронт наздоганяє теплий і змикається з ним, в наслідок чого повітря теплого сектору циклону витискується вгору. Характеризується сильними зливовими опадами. Після оклюзії циклон заповнюється холодним повітрям і припиняє свою дію.

Око бурі – центр тропічного циклона діаметром в декілька десятків кілометрів із повільним вітром, відсутністю опадів і ясним небом.

Оліготрофне болото – див. “верхове болото”.

Оліготрофне озеро – глибоке, бідне рослинним планктоном, з малою мінералізацією і рівномірним розподілом кисню влітку і взимку.

Опадомір – прилад для виміру опадів з приймальною площею 200 см2 і вітровим пелюстковим захистом.

Орографічні хмари – хмари, що виникають при адіабатичному підйомі повітря і його перетіканні через гірський хребет.

Осередок повітряної маси – район, в якому повітряна маса формується як одне ціле.

П

Паводок – значне підвищення водності річки в межах річного циклу, що виникає нерегулярно; утворюється під час сильних дощів чи під час відлиги.

Падіння річки – різниця висот рівнинної поверхні води річки в двох різних точках на деякій відстані.

Пак – потужний, багаторічний лід океану, що утворюється в полярних широтах. Товщина від 3 до 10 м.

Палеокліматологія – наука, що вивчає кліматичні умови Землі в минулі геологічні епохи.

Паморозь – відкладення кристалів льоду на гілках дерев, стінах, стовпах. Тобто вертикальних поверхнях, внаслідок сублімації водяної пари при надходженні теплої повітряної маси.

Пасат – постійні вітри в тропічних широтах, що дмуть по звернених до екватора периферіях тропічних антициклонів. У поверхні Землі внаслідок тертя і дії сили Коріоліса з переважаючим напрямком в північній півкулі – північно-східним, в південній – південно-східним.

Пелагіаль – товща води озер, морів, океанів, що є середовищем життя організмів (нектону і планктону)

Перекат – характерна для рівнинних річок форма дна на ділянках між меандрами, що утворюється внаслідок відкладання наносів.

Перетворення водного балансу – система заходів, направлена на збільшення об(ємів більш важливих для народного господарства видів природних вод за рахунок скорочення інших, менш важливих.

Перисті хмари – окремі тонкі білі нитки, зібрані в пучки, гряди тощо. Складені з льодяних кристалів, спостерігаються вище 6000 м. Міжнародна назва – Cirrus. Поява перистих хмар в західній частині горизонту в наших регіонах пов(язана з наближенням фронтів і циклонів. Рівномірно розташовані на небосхилі перисті хмари говорять про стійкість даної погоди.

Перисто-купчасті хмари – гряди чи купи тонких білих хмар без тіні, побудовані з дрібних елементів. Складені з льодяних кристалів. Спостерігаються вище 6000 м над земною поверхнею. Їх з(явлення пов(язане з наближенням холодного фронту. Міжнародна назва – Cirrocumulus.

Перисто-шаруваті хмари – “білясте прозоре покривало”, складене з льодяних кристалів. З(являється при наявності навколо Сонця чи Місяця оптичних явищ – гало тощо. Спостерігається вище 6000 м над поверхнею Землі і пов(язані з наближенням теплого фронту. Міжнародна назва – Cirrostratus.

Пилова буря – переніс сильним вітром в великих кількостях частинок пилу і піску. Поширені в пустелях, напівпустелях, в орних степах, де дмуть сильні вітри.

Підземний лід – лід, що залягає в мерзлих верхніх горизонтах ґрунту.

Підземний стік – переміщення води в підземних шарах ґрунту під впливом гідравлічного напору чи під дією сили тяжіння.

Підземні води – води, що знаходяться в верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори, тріщини, пустоти. В ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на води зони аерації, ґрунтові і артезіанські.

Підпір – підвищення рівня води в річці в результаті побудови греблі чи природних перепон: звуження русла, заростання русла, зажори, затори тощо.

Підстилаюча поверхня – поверхня Землі – ґрунт, рослинність, лід, вода, що взаємодіє з атмосферою.

Плавні – заболочені чи підтоплені ділянки річок у гирла, вкриті важкопрохідними заростями вологолюбної рослинності.

Плесо – глибока ділянка русла річки, розташована між перекатами.